12 грудня 2007 р. Справа № 9/100
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області, м. Тячів
до відповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тячівському районі, м. Тячів
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Г.Й. Бобрик
Представники:
від позивача:
від відповідача:
Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області, м. Тячів заявило позов до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тячівському районі, м. Тячів про визння дій відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тячівському районі незаконними
та про зобов»язання відповідача включити невідшкодовану суму пенсій в акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за весь період з квітня 2001 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за змістом п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-111 Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали у встановленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Оскільки, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тячівському районі відмовляється відшкодувати кошти Пенсійного фонду по виплаті пенсії гр. Стан В.В. та включити виплачену Пенсійним фондом пенсію в Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, то позивач звернувся з позовом до господарського суду для вирішення даного спору.
Позивач, на день розгляду справи, позовні вимоги не змінив, від позову не відмовився.
Відповідач адмінпозов не визнав з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позов, поданому суду 08.06.2006 р. Зокрема, вказує на те, що нещасий випадок з гр. Стан В.В. стався за межами України (в Росії).
Для проведення відшкодування виплат відповідачем необхідним є подання документів передбачених ст. 35 Закону України № 1105, які позивачем не подано.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов»язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду ССНВПЗ України від 03.03.2003 р. № 5-4 та від 04.03.2003 р. передбачено здійснення розрахунків на централізованому рівні.
Вважає, що позивач помилково посилається на ст.ст. 3, 5 Угоди країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 р.
Розгляд справи здійснювався неодноразово. 20 листопада 2006 р. провадження у даній справі було зупинено у зв"язку з тим, що на розгляді Верховного суду України знаходяться ряд справ, позовні вимоги яких є аналогічними із даною справою, а також з метою застосування судової практики Верховного суду України при вирішенні даного спору.
Оскільки, судовою палатою в адміністративних справах Верховного суду України, прийнято постанову з аналогічного спору, господарський суд ухвалою 27.11.2007 р. поновив провадження у даній адміністративній справі.
Оцінивши обставини справи, наявні письмові докази та заперечення та приймаючи до уваги судову практику, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, з таких підстав:
Спірні відносини регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ законодавства України про загальнообов"язкове державне соціальне страхування.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності в наслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду.
З набранням чинності 01.04.2001 р. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов»язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України і Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. за №5-4/4 не врегульовує спірних відносин між Фондами в даному випадку, оскільки згаданий порядок щодо підписання актів звітки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору між Фондами.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред»явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред»явлення вимог про підписання актів звірки.
Відповідно до постанови колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 20.03.2007 р., прийнятих у справах з аналогічного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що спосіб захисту порушених прав, який обрав позивач, не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду щодо понесених ним витрат.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги судову практику, Верховного суду України та Львівського апеляційного господарського суду, що склалася з аналогічного спору, господарський суд у задоволенні позовних вимог відмовляє повністю.
Керуючись Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV, «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2271-ІІІ, Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов»язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003р. за №5-4/4, ст. ст. 11, 49, 51, 70, 71, 86, 94, 136, 158 -163, п. 6 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адмінпозову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя Г.Й.Бобрик
Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.