Справа № 507/1237/24
Провадження № 1-кп/507/48/2024
Номер рядка звіту 93
16.10.2024 рокуселище Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любашівка кримінальне провадження № 12024162360000075 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, українця, громадянина України, неодруженого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді заступника командира бойової машини-навідника-оператора 2 відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимого, -
про обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді заступника командира бойової машини - навідника-оператор 2 відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 26.02.2024 близько 00:30 год., реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на порушення конституційного права на недоторканість іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, не маючи дозволу власника, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, через незачинену на запірний пристрій хвіртку, незаконно проник у двір домоволодіння громадянки ОСОБА_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а далі, шляхом пошкодження скоби на вхідних дверях, проник до приміщення літньої кухні, чим порушив конституційне право на недоторканість іншого володіння ОСОБА_5 .
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, визнав повністю, щиро розкаявся та розповів, що 26 лютого 2024 року, вночі через хвіртку зайшов у двір
домоволодіння ОСОБА_5 в с.Новоселівка , пошкодив скобу на вхідних дверях та проник через двері до літньої кухні, звідки викрав бензопилу.
Потерпіла ОСОБА_5 згідно заяви просила кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 розглянути у її відсутність, претензій не має, просила суворо не карати.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєні кримінального правопорушення, визнання ним кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються та дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів було обмежене допитом обвинуваченого, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються та дослідженням документів, що його характеризують. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має, а також їм зрозуміло, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 суд виходить із наступного.
Згідно зі сформульованим обвинуваченням ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення.
Водночас вартість викраденого майна згідно обвинувального акту і не оспорюється сторонами, становить 2550 грн., дата скоєння 26 лютого 2024 року.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна», який набув чинності 09 серпня 2024 року.
У відповідності до вказаного закону ст.51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб».
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст.185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК).
За ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на дань крадіжки, тобто на 26 лютого 2024 року, становить 3028 гривні, у зв'язку з чим нижня межа
кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2024 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 3028 грн.
З урахуванням положень ст.5 КК України, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обвинувачений вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст.51 КУпАП.
Разом з тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у інше приміщення, суд вважає, що дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України у зв'язку з наступним.
Частиною 3 ст.337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч.1 ст.12 КК).
З огляду на зміст ч.1 ст.162 КК України, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч.4 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.162 КК України, суд виходить із фактичних обставин, установлених в судовому засіданні.
Об'єктивна сторона ст.162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні ОСОБА_3 визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення і підтвердив факт проникнення в інше приміщення з метою заволодіння майном, інакше кажучи, усвідомлював, що приміщення, до якого він проник, перебуває у користуванні іншої особи.
За таких обставин, дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України, за ознакою незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст..65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При обранні покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не
знаходиться, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією, за місцем служби характеризується посередньо. Поряд із тим, суд враховує пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин.
Так, відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
За таких обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1020 грн. Саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати пов'язані із залученням експерта в розмірі 1135 грн. 92 коп. відповідно до вимог ст. ст.118, 122, 124 ч. 2 КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення (проступку) , передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1020 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 1135 грн. 92 коп. на користь держави.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Даний вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Повний текст вироку негайно після проголошення вступної та резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя: ОСОБА_1