Номер справи 237/3672/24
Номер провадження 2-а/237/16/24
09.10.24 м. Курахове
Суддя Мар'їнського районного суду Донецької області Ліпчанський С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 501656 від 21.08.2024 року,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що «21» серпня 2024 року інспектором взводу 2 роти 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Турівенко Олегом Ігоровичем, без участі позивача, було винесено постанову серії БАД № 501656, якою відносно позивача ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за вчинення на думку інспектора адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови «13.08.2020 о 09:30:00 у Полтавській області с. Решетилівка АД М-03 Київ-Харків-Довжанський 306 км водій керуючі ТЗ рухався зі швидкістю 87 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 37 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TRUCAM LTI20/20 TC 008425, чим порушив п. 12.4. ПДР».
Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач просив визнати дії інспектора протиправними, скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити. Також просив поновити строки оскарження через пропуск з поважних причин, дізнався про винесену постанову БАД №501656 та отримав її примірник рекомендованим листом без опису вкладення 10.09.2024 року.
Сторони до суду не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, в тому числі дані відеозапису, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень(ч.1 ст. 2 КАС України).
Згідно ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).
Відповідно до ст.287 ч.1 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
У відповідності до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху (надалі по тексту - ПДР України) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьої і п'ятою ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За змістом ст.18 ч.1 п.1-2 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно копії постанови серія БАД № 501656 від 21.08.2024 року 13.08.2020 о 09:30:00 у Полтавській області с. Решетилівка АД М-03 Київ-Харків-Довжанський 306 км водій керуючі ТЗ рухався зі швидкістю 87 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 37 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TRUCAM LTI20/20 TC 008425, чим порушив п. 12.4. ПДР».
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.4 розділу І «Загальні положення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані неавтоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122 КУпАП.
Згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис(якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до постанови серії БАД № 501656 від 21.08.2024 вимірювання швидкості руху транспортного засобу, здійснювалося не в автоматичному режимі лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС 008425, та відео з бодікамери 469154, 473075.
В даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Щодо правомірності/неправомірності використання Відповідачем 1 лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС 008425 вважаю за необхідне зазначити про наступне (про це саме зазначав та акцентував увагу в правовій позиції). Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 01.03.2020 (надалі по тексту - наказ МВС № 33) лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam» був включений до Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, однак вказаний наказ втратив чинність 08.02.2019 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 1052 від 26.12.2018. При цьому, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026, можливість використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruCam» передбачене не була, внаслідок чого після втрати чинності наказу МВС № 33, використання такого приладу в Україні не регулюються жодним нормативно-правовим актом.
Позивачем на ім'я відповідача 1 інспектора управління патрульної поліції в Полтавській області було подано на електронну пошту правову позицію від 19.08.2024 року відносно аргументації незаконних дій інспектора ОСОБА_2 , з вимогою про закриття провадження в зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
За результатами розгляду моєї правової позиції відповідачем і було винесене рішення у вигляді постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а викладені вимоги без задоволення.
У своєму рішенні щодо результатів розгляду відповідачем моєї правової позиції інспектор управління патрульної поліції в Полтавській області на підтвердження законності використання лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 посилалося на наявність експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 27.09.2018 № 04/02/03/3007 та свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 22-01/17947, виданого ДП «Укрметртестстандарт», але на самому приладі відсутні місця на який має бути повірочне тавро, є численні пошкодження цілісності корпусу приладу які вказують на зовні втручання, крім того на записах з бодікамер відповідача на питання про наявність повірочних клейм категорично зазначає про їх відсутність.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видано наказ № 193 від 08.02.2016 року, яким затверджено Порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів (надалі по тексту - Порядок № 193). Відповідно до п. 1 Порядок № 193 установлює процедуру та умови проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, а також оформлення її результатів.
Тобто, згідно із положеннями Порядку № 193 проведення повірки вимагається для законодавчо регульованих засобів ЗВТ, але використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruCam» не регулюється жодним нормативно-правовим актом, тому проведення повірки вказаного приладу ще не свідчить про допустимість його використання для вимірювання швидкості руху транспортних засобів. Щодо посилань в первинній розмові Відповідачем 1 на експертний висновок Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 27.09.2018 № 04/02/03/3007, виданий на лазерний вимірювач швидкості руху TruCam LTI 20/20.
Відповідно до п. 1.1. Положення про державну експертизу в сфері криптографічного захисту інформації (надалі по тексту - Положення), затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 16.07.2008 № 651/15342, дане Положення установлює порядок організації та проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації (далі - КЗІ) в Україні.
Згідно з п.п. 2.1.1, п.2.1 розділу ІІ Положення подання та розгляд заявки, укладання договорів для проведення експертизи таких об'єктів, як: засоби, призначені для розробки, дослідження, виробництва та випробувань засобів КЗІ, засоби та системи генерації, тестування і розподілу ключових даних; криптографічні системи, засоби та обладнання КЗІ, програмно-технічні комплекси центрів сертифікації ключів, які передбачають акредитацію, надійні засоби електронного цифрового підпису, замовник подає до Адміністрації Держспецзв'язку заявку на проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації (додаток 1). До заявки на експертизу перелічених вище об'єктів (далі - криптографічні засоби) додається комплект документів та матеріалів згідно з переліком документів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи криптографічних засобів вітчизняного виробництва (додаток 2), або переліком документів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи криптографічних засобів іноземного виробництва (додаток 3).
Дія експертного висновку може бути розповсюджена на зразки криптографічного засобу, що пройшли верифікацію. За результатами верифікації видається експертний висновок, термін дії якого не може перевищувати терміну дії експертного висновку, який розповсюджується на зразок-свідок цього засобу (п. 2.3.16 Положення).
Порядок здійснення криптографічного захисту інформації є обов'язковим для всіх державних установ, у тому числі і для Національної поліції з метою застосування у роботі лазерного вимірювача швидкості.
Долучене Відповідачем 1 до оскаржуваної постанови фото з TRUCAM може бути визнане допустимим доказом лише у тому випадку, якщо відповідачам буде доведена законність використання приладу TRUCAM LTI20/20 TC 008425, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху транспортного засобу. У постанові щодо результатів розгляду правової позиції, відповідач у своїй постанові БАД № 501656 від 21.08.2024 року, що правомірність використання лазерного вимірювача швидкості TruCam підтверджується відповідним дорученням Департаменту патрульної поліції «Про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху», але до огляду його не надав. Проте, навіть при ознайомлені з ним, вказане доручення Департаменту патрульної поліції є організаційно-розпорядчим актом, а не нормативно-правовим, тому такий документ не свідчить про законодавче врегулювання можливості використання патрульними поліцейськими Департаменту патрульної поліції лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксування правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
До матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу. При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Виносячи оскаржувану постанову, відповідач повинен був дотримуватись вимог статей 251, 254, 283 КУпАП і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до ст.72 ч. 1,2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст.73,74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.77 ч.ч.1,2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Про прийняте рішення відповідачем у вигляді постанови без додання жодних додатків позивач дізнався лише 10.09.2024 року через рекомендований лист який надійшов поштою без опису вкладення що підтверджує позицію позивача про ненадання доказової бази відносно його винуватості чи не винуватості в інкримінованому правопорушенні. Тому суд вважає що термін оскарження зазначеної постанови має відраховуватись з моменту її отримання, а строки на її оскарження мають бути поновленими через пропуск з поважних причин.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови.
Отже, виходячи з наведеного, постанова серії БАД № 501656 від 21.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
У випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Визнання у судовому порядку неправомірних дій суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності не передбачено КАС України, а саме статтею 286, якою визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, частиною 3 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Харківській області, який є відповідачем у даній справі в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 122, 222, 251, 254, 258, 279-1, 280, 283 КУпАП, ст.ст.2, 3, 19, 20, 22, 72-77, 243, 244, 246, 257-263, 271 КАС України, суд , -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 501656 від 21.08.2024 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 501656 від 21.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серія БАД № 501656 від 21.08.2024 року, стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області, який є відповідачем у даній справі, в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 605 гривень 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.М.Ліпчанський