Справа №: 621/1596/24 Головуючий 1 інстанції: Шахова В.В.
Провадження №: 33/818/1381/24 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
09 жовтня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві ОСОБА_1 , без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , без участі його захисника - адвоката Гулієва В.В.о, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 19 06 2024 року, -
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу та стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2024 о 19:09 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом скутером Horse HL50QT-21, без державного номерного знаку по вул. Калиновій, 5, с. Лиман Чугуївського району Харківської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб (відеокамеру) на нагрудний переносний відео реєстратор. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом транспортування транспортного засобу у пішому порядку.
Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
На думку суду першої інстанції, підтвердження факту повторності вчинення ОСОБА_2 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, органом поліції надано копію постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2021 про притягнення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, справа № 643/7344/21 (а. с. 9 - 13).
15.03.2024 постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2021 без змін. Постанова набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
На думку суду першої інстанції, вина у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_3 підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 21.04.2024 серії ААД № 014927 в якому зафіксовано порушення п. 2.5 ПДР, а саме, відмова водія, який керував транспортним засобом від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі охорони здоров'я;
- рапортом інспектора СРПП ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 21.04.2024;
- відеозаписами, доданим до протоколу якими зафіксовано, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом скутером Horse HL50QT-21, без державного номерного знаку в с. Лиман Чугуївського району Харківської області та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР. Після виявлення ознак алкогольного сп'яніння, останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Так само, відеозаписами зафіксовано факт відмови від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 .
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції правопорушник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови Зміївського районного суду Харківської області від 19 06 2024 року та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є необ'єктивним, необґрунтованим та несправедливим, не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.
Додатково зазначає, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставини справи, адже розглянув справу за його відсутності.
Крім того, апелянт вважає, що ОСОБА_4 не є винним у вчиненому правопорушенні, а від працівників поліції не було пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 не з'явився, будучи належним чином повідомлений. Його захисник Гулієв Е.В. 08 10 2024 року подав до канцелярії Харківського апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності водія ОСОБА_2 та захисника.
Додатково захисник Гулієв Е.В. надав клопотання разом із додатками про закриття провадження по справі у зв'язку з тим, що водій ОСОБА_2 керував скутером Horse HL50QT-21 з потужністю двигуна 1,2 кВт, який не належить до механічних транспортних засобів, а значить ОСОБА_2 не є водієм та суб'єктом адміністративного правопорушення.
Додатково захисник ОСОБА_5 у клопотанні звертає увагу на відсутності повторності правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП та надає до суду відповідь із ДПП УПП в Харківській області від 02 10 2024 року в якій зазначено, що на ОСОБА_2 у період з 20 04 2023 ро 19 09 2024 рік матеріали про адміністративне правопорушення за ч.6 ст.121, ч.6 ст.126 та ст.130 не складалися. Крім того зазначено, що станом на 21 09 2024 рік у ОСОБА_2 відсутнє посвідчення водія категорії «А» та «А1».
Додатково було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення першої інстанції.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
З метою необмеження доступу до правосуддя суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважати пропущений строк таким, що пропущений із поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає у разі повторного протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №014927 21.04.2024 о 19:09 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом скутером Horse HL50QT-21, без державного номерного знаку по вул. Калиновій, 5, с. Лиман Чугуївського району Харківської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб (відеокамеру) на нагрудний переносний відео реєстратор. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом транспортування транспортного засобу у пішому порядку.
Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР. за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до пояснень захисника щодо відсутності повторності вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 зважаючи на наступне.
Питання визначення повторності, як невід'ємної частини складу правопорушення, чітко та повно врегульовані спеціальним нормативним актом вузької дії, а саме Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі - Інструкція). Відповідно п. 3 розділу І Інструкції повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.
Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення для визнання правопорушення «повторним» з метою застосування адміністративної відповідальності визначальним є факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за такі самі дії (за таке саме правопорушення) та відповідно винесення відповідної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Суд першої інстанції правильно зазначає, що особа вважається притягнутою до будь-якої відповідальності з моменту винесення уповноваженим органом рішення, яке набрало законної сили.
В цьому випадку, постановою Полтавського апеляційного суду від 15 03 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Московського районного суду м.Харкова без змін, тобто притягнуто ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з моменту проголошення Полтавським апеляційним судом постанови по справі, а саме 15 03 2024 року.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Тобто обов'язковою умовою настання відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП є повторність дій, без якої немає складу адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства, а суд першої інстанції повною мірою дослідив цю обставину при винесенні рішення.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до пояснень захисника щодо того, що ОСОБА_2 не є водієм та суб'єктом адміністративного правопорушення, адже останній керував скутером Horse HL50QT-21 з потужністю двигуна 1,2 кВт, який не належить до механічних транспортних засобів, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб- транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Згідно змісту постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Крім того суд звертає увагу на те, що Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення електричний колісний транспортний засіб - дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у вищезгаданому Законі наведено визначення низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, за змістом наведених норм законодавства України електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами.
Таким чином законодавець встановлює, що для керування двоколісними транспортними засобами, які приводяться в рух електродвигунами та призначені для перевезення людей і (або) вантажів водій мусить мати відповідну категорію, яка дозволяє йому керувати такими транспортними засобами, оскільки такі транспортні засоби визначені правилами дорожнього руху, як «мопед».
Згідно з ч.ч.1,2 п.1 ч.5ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
На думку суду апеляційної інстанції, правопорушник ОСОБА_2 є саме водієм, адже терміну «водій» слід зазначити, що у цій справі його слід використовувати у розширеному значенні, яке прямо передбачене Конвенцією «Про дорожній рух», ратифікованою із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР№ 2614-VIII від 25.04.74.
Згідно, п. v ст. 1 цієї Конвенції водій (погонич) це будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, автомобілем та тому подібне (включно з велосипедами) або веде за собою по дорогам худобу, стадо, упряжених чи в'ючних тварин.
Застосування такого, розширеного, підходу до визначення терміну «водій» є цілком виправданим, оскільки в протилежному випадку особи, які керують транспортними засобами і не мають посвідчення водія відповідної категорії (в цьому випадку водій не має посвідчення водія категорії А1) мали б змогу ухилитись від відповідальності, встановленої законом.
Із вищезазначеного виходить, що правопорушник ОСОБА_2 є водієм транспортного засобу Horse, відповідно до наданих захисником технічних характеристик, та має відповідати за порушення вимог ПДР та КУпАП на загальних підставах.
При дослідженні відеозапису, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції зупинили водія ОСОБА_2 за керування транспортним засобом без шолому, та при спілкуванні, виявили ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, але ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Так само, відеозаписами зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно нього.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння. При цьому, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння, - проводиться у закладі охорони здоров'я або на місці за допомогою відповідних технічних приладів.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння у водія ОСОБА_2 та законності пропозиції проведення огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння.
Додатково із відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_2 не відповідала обстановці та водій намагався піти із місця вчинення правопорушення, що свідчить про намагання ОСОБА_2 , уникнути будь-якої відповідальності за свої дії.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_2 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 19 06 2024 року по справі щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило