Справа № 646/4063/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1664/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.263 ч. 1 ст. 121, ч.1 ст. 129 КК України
16 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 129 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221140000137 від 27.01.2024, -
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше в силу статті 89 КК України є таким, що не має судимості,визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 129 КК України, з призначенням йому покарання:
- за частиною 1 статті 263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
- за частиною 1 статті 121 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за частиною 1 статті 129 КК України - у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що приблизно у 2023 році у світлу пору року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, реалізуючи злочинний умисел на носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно та протиправно, для власних потреб з метою власного використання при невстановлених обставинах знайшов, тобто незаконно придбав гранату Ф-1, яка відноситься до категорії бойових припасів, та почав незаконно зберігати її без передбаченого законом дозволу, пересуваючись вулицями м. Харкова, та маючи можливість її застосувати.
Після цього ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно та протиправно, з метою власного використання, 27.01.2024, близько 06 год. 47 хв. приніс вказану гранату Ф-1, яка згідно висновку судово-балістичної експертизи № КСЕ-19/121-24/2801 від 07.02.2024 є бойовим припасом, за адресою: АДРЕСА_3 , де у подальшому у період часу з 09 години 11 хвилин по 09 години 22 хвилини по 27 січня 2024 року в ході проведення огляду місця події співробітниками СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області вказану гранату виявлено та вилучено.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною 1 статті 263 КК України, тобто носіння, зберігання та придбання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
Крім того, 08 лютого 2024 року, приблизно о 18 год. 50 хв. ОСОБА_7 , реалізуючи прямий умисел на спричинення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тілесних ушкоджень, з мотивів раптово сформованих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись поряд з квартирою АДРЕСА_4 , стоячи напроти ОСОБА_8 обличчям до обличчя, тримаючи обома руками предмет ззовні схожий на бейсбольну біту, замахнувшись, наніс ним один удар в ділянку лівої частини голови ОСОБА_8 , чим спричинив останньому важку черепно-мозкову травму: підшкірну гематому лівої скроневої області, втиснутий перелом з зануренням уламків в лівій лобово-скроневій ділянці, перелом кісток склепіння черепа зліва, крововилив над твердою мозковою оболонкою у вигляді епідурального крововиливу лівої лобово-скроневої області, забій головного мозку з вогнищем контузії лівої лобно-скроневої частки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною 1 статті 121 КК України, а саме тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Крім того, 27.01.2024, близько 06 год. 40 хв., маючи при собі гранату Ф-1, прийшов до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де, на його думку, знаходилася його співмешканка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та почав стукати у вікна зазначеної квартири та у двері з вимогою, щоб остання повернулася додому. Коли мешканка вищевказаної квартири ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вийшла з помешкання, то ОСОБА_7 умисно, для з'ясування місця перебування його співмешканки ОСОБА_9 , з мотивів помсти за її поведінку, з метою демонстрації своїх реальних намірів, тримаючи в руці гранату Ф-1, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, усно погрожував ОСОБА_10 та іншим мешканцям квартири підірвати гранату та вбити ОСОБА_10 , якщо ОСОБА_9 негайно не покине приміщення зазначеної вище квартири, та не повернеться додому. Це викликало у ОСОБА_10 відчуття реальності цієї погрози, дало їй підстави побоюватися її здійснення, тривогу та стурбованість за своє життя, враховуючи агресивну поведінку ОСОБА_7 та наявності в його руці гранати.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 129 КК України, а саме погрозу вбивством.
Не погодившись з зазначеним вироком, прокурор у кримінальному провадженні та обвинувачений ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
До початку судового розгляду прокурор, відповідно до положень статті 403 КПК України відмовився від поданої апеляційної скарги, про що надав письмову заяву.
Обвинувачений ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі, просить переглянути вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2024, застосувати до призначеного йому покарання положення статей 69, 69-1 КК України та призначити йому покарання у виді іспитового строку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений вказує, що суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі обставини, а саме: щире каяття, наявність на утриманні хворої матері та неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та переглянувши судове рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких, відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394, частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.
Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, та призначив покарання відповідно до вимог статей 50, 65 КК України.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм статті 65 КК України та роз'яснень, наведених у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог статей 50,65 КК України, врахував особу обвинуваченого, який в силу статті 89 є таким, що не має судимості, має неповну середню освіту, неодружений, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до статті 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.
Вказані обставини, судом першої інстанції чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом ухваленого рішення щодо кваліфікації вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, призначення йому певного виду та міри покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, не можливе без його ізоляції від суспільства та правильно призначив покарання, в межах санкцій частини 1 статті 263, частини 1 статті 121, частини 1 статті 129 КК України, та визначив остаточне покарання відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На думку колегії суддів, саме такий вид і міра покарання буде ефективним та дієвим для досягнення мети виправлення, достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неврахування судом першої інстанції щирого каяття та наявності на його утриманні хворої матері та неповнолітніх дітей, що могло б слугувати підставами для призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, з огляду на те, що ОСОБА_7 хоча в силу статті 89 КК України є таким, що не має судимості, однак раніше засуджувався за скоєння злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (частина 1, 2 статті 307, частина 2 статті 309 КК України), та проти безпеки руху та експлуатації транспорту (частина 2 статті 286 КК України), звільнявся від призначеного покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України, та знову вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до статті 12 КК України є проступком ( частина 1 статті 129 КК України), та тяжким злочином ( частина 1 статті 121, частина 1 статті 263 КК України).
Суд апеляційної інстанції вважає, що обвинувачений своєю поведінкою не доводить свого виправлення та перевиховання, належних висновків для себе не робить, є суспільно - небезпечною особою, яка наполегливо не бажає ставати на шлях виправлення.
На думку колегії суддів, обвинуваченим не наведено в поданій апеляційній скарзі обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які могли б свідчити про явну суворість призначеного покарання судом першої інстанції.
У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та зміни вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2024.
Керуючись статтями 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою - в той самий строк, з моменту отримання копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: