Справа № 635/1477/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/2031/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України
14 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022222080000044 від 26.09.2022 за частиною 5 статті 111-1, частиною 1 статті 111-2 КК України, -
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2024 року у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовлено. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволено та продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою без визначення розміру застави строком на шістдесят днів - до 21 жовтня 2024 року включно. Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить витребувати матеріали справи та дослідити їх зміст, застосувати Конвенцію про захист прав людини та основних свобод 1950 року, застосувати частину 3 статті 9 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», частину 4 статті 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Конвенцію про захист цивільного населення під час війни, скасувати ухвалу суду від 23.08.2024, обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що в порушення вимог статті 481 КПК України повідомлення про підозру депутату місцевої ради ОСОБА_6 було підписано керівником Харківської обласної прокуратури, але вручено прокурором ОСОБА_9 Передоручення повноважень прокурором Харківської обласної прокуратури іншій особі не передбачено. Крім того, вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України було доручено слідчому в ОВС СВ СБУ в Харківській області. Під час вручення повідомлення про підозру не було роз'яснено право на захисника, ОСОБА_6 був допитаний також без захисника. Під час застосування запобіжного заходу слідчий суддя не звернула уваги на істотні порушення, у зв'язку із чим продовження запобіжного заходу є протиправним. Крім того, слідчий суддя безпідставно в тексті судового рішення вказала про участь в судовому засіданні захисника. Незаконно обраний запобіжний захід не може бути в подальшому продовжений. У зв'язку із наведеним, на думку захисника, є підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева». Судом першої інстанції не було враховано норми Конвенції про захист цивільного населення під час війни, норми якої виключають кримінальну відповідальність ОСОБА_6 , як депутата органу місцевого самоврядування, оскільки він залишився з дружиною, яка працювала лікарем у психіатричній лікарні, діяв виключно в інтересах населення територіальної громади в умовах окупації, крайньої необхідності. Крім того, судом не враховано норми законодавства, які виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого. Прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам. ОСОБА_6 пенсіонер, має значний трудовий стаж, авторитет у громаді, одружений, має постійне місце проживання. Виїхав з окупованої території 10.09.2022 через Європу та відразу повернувся до Харкова, має трьох доньок, його зять є військовослужбовцем ЗСУ. Всі свідки допитані слідчим. Свідки підтверджують правомірність дій ОСОБА_6 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного. Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 182 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченоиу у разі визнання винуватим, дані про особу обвинуваченого та дійшов обгрунтованого висновку, що ризики вчинення ним дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв'язку із чим застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується апеляційний суд.
Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 111-2 КК України, який відповідно до частини 6 статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, та за частиною 5 статті 111-1 КК України, який відповідно до частини 5 статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду. Приймаючи до уваги обставини, що встановлені органом досудового розслідування та викладені у обвинувальному акті, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, та щодо наявності достатніх правових підстав для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою. Щодо доводів захисника обвинуваченого з приводу процесуальних порушень під час вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, допиту підозрюваного без захисника, незаконного на його думку застосування запобіжного заходу, необхідності застосування доктрини «плодів отруйного дерева» щодо отримання доказів, суд апеляційної інстанції зауважує, що переглядаючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою в порядку статті 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку зібраним доказам, показанням свідків, що є завданням перш за все суду першої інстанції, який здійснює судовий розгляд відповідного кримінального провадження. На даній стадії провадження, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення. Оцінку законності отримання доказів та проведення слідчих і процесуальних дій стороною обвинувачення, має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження, оцінивши всі докази як окремо, так і в їх сукупності, а за умови встановлення таких порушень оцінити наскільки вони є істотними та як це впливає на допустимість отриманих у кримінальному провадженні доказів.
У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку доводам сторони захисту в частині необгрунтованості, за їх переконанням, пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення.
З наведених підстав, суд апеляційної інстанції не надає оцінку можливості застосування положень Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, частини 3 статті 9 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», частини 4 статті 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Конвенції про захист цивільного населення під час війни, як на тому наголошує захисник обвинуваченого. Вирішення зазначених питань безпосередньо пов'язане із необхідністю встановлення всіх обставин кримінального провадження, що є предметом розгляду суду першої інстанції, який за результатами судового провадження може зробити висновок щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наведених захисником норм. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи захисника щодо віку обвинуваченого, його соціальних зв'язків, наявності місця проживання. Однак наведені обставини не гарантують належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, в умовах воєнного стану, що суттєво підвищує суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_6 дій. Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В той же час, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. У даному випадку суд першої інстанції, з огляду на фактичні обставини цього кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, а також, враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, прийняв законне та обґрунтоване рішення, не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід, з чим погоджується колегія суддів.
Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали та застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: