Справа № 619/2374/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1259/24 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст. 15 п.п.1,5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України
09 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 21.03.2024 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 пунктами 1, 5 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 263 України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12023221230000837 від 05.04.2023 року, -
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 21.03.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Слатине Дергачівського району Харківської області, українця, освіта середня, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 04.06.2018 за вироком Дергачівського районного суду Харківської області за частиною 2 статті 289, статті 71 КК України до 5 років 1 місяців позбавлення волі; - 21.12.2018 за вироком Дергачівського районного суду Харківської області за частиною 2 статті 289, на підставі статті 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» 06.06.2022 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 27.05.2022 згідно зі статтею 81 КК України умовно-достроково на відбутий строк 1 рік 7 місяців 24 дні, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 пунктів 1,5 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 263 КК України та призначено покарання: за частиною 2 статті 15 пунктів 1,5 частини 2 статті 115КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; за частиною 1 статті 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
На підставі частини 1 статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2018 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років 1 місяць.
Згідно вироку 04.04.2023 ОСОБА_8 , перебував на земельній ділянці своєї співмешканки - ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 , де разом з ОСОБА_10 та її матір'ю - ОСОБА_11 проводили сільськогосподарчі роботи на присадибній ділянці. Під час проведення зазначених робіт ОСОБА_8 виявив занурений в землю місці суббоєприпас 9Н210, який не розірвався і залишився після обстрілів населеного пункту військами російської федерації. Після цього, маючи умисел на придбання і зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи, що вказаний предмет є боєприпасом і вибухонебезпечним предметом, ОСОБА_8 викопав його з землі, тим самим придбав боєприпаси без передбаченого законом дозволу, і переніс у невстановлене під час досудового розслідування місце, де зберігав до 19.00 годин 05.04.2023 без передбаченого законом дозволу. 05.04.2023 ОСОБА_8 прийшов до своєї співмешканки - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою. АДРЕСА_1 , де також знаходилась ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 Близько 19.00 години, в буд АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 і ОСОБА_11 виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, під час якої ОСОБА_8 відштовхнув ОСОБА_11 та вона впала на підлогу. Розуміючи, що ОСОБА_8 поводиться агресивно, остання пішла з дому і звернулась за допомогою до раніше знайомого ОСОБА_13 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , попросивши його сприяти припиненню сварки між нею та ОСОБА_8 . О 19.20 годині ОСОБА_11 з ОСОБА_13 повернулась додому. Перебуваючи в кухні будинку за вказаною адресою, ОСОБА_13 зробив зауваження ОСОБА_8 , щодо його поведінки, на що той продовжив поводитись агресивно, не реагуючи на отримані зауваження, після чого у останнього виник прямий умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на зберігання і носіння боєприпасів, близько 18.00 годин, ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_1 , зберігаючи у невстановленому під час досудового розслідування місці суббоєприпас 9Н210, усвідомлюючи, що вказаний предмет є боєприпасом і вибухонебезпечним предметом, взяв у руки вказаний предмет, та тримаючи його в руках, переніс до кімнати вищевказаного будинку, де продовжували перебувати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , усвідомлювали, що предмет в руці ОСОБА_8 становить небезпеку і загрожує життю осіб, які перебувають в будинку, при цьому ОСОБА_13 , виходячи з поведінки ОСОБА_8 та розуміючи про намір останнього здійснити вибух, з метою убезпечити життя і здоров'я осіб, що перебувають в будинку, виштовхав ОСОБА_8 за двері будинку, зачинивши їх на ключ. В подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, обійшов будинок та близько 20.00 години підійшов до відчиненого вікна будинку, та, просунувши всередину руку, в якій тримав вказаний боєприпаси, продовжуючи виказувати погрози про намір здійснити вибух, замахнувся з метою кинути вказаний боєприпас на підлогу. В подальшому, ОСОБА_13 , з метою запобігання вибуху і припинення протиправних дій ОСОБА_8 , вихопив боєприпас, який той тримав у руці, не даючи кинути його всередину кімнати, та переніс у ванну кімнату і поклав у ванну для забезпечення безпеки, тим самим припинив протиправний стан зберігання боєприпасу. Після цього ОСОБА_13 , вийшов до ОСОБА_8 , який продовжував поводитись агресивно, не припиняючи сварку, та утримував останнього до прибуття працівників поліції. В період з 23.01 години 05.04.2023 до 07.53 години 06.04.2023, під час огляду місця події - буд. АДРЕСА_2 , слідчим ВП№3 ХРУП №3 Г'УНП в Харківській області з залученням спеціалістів-вибухотехніків ВТС ГУНП в Харківській області в ванній кімнаті було виявлено предмет, який є, відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи №КСЕ-19/121-23/7331 від 04.05.2023 осколково-фугасним бойовим елементом 9Н210, який відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення - боєприпасів. Крім того, близько 18.00 годин ОСОБА_8 прийшов до своєї співмешканки - ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 , де також знаходилась ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 . Близько 19.00 години, в буд АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 і ОСОБА_15 виникла сварка на грунті особистих неприязних відносин, під час якої ОСОБА_8 відштовхнув ОСОБА_15 та вона впала на підлогу. Розуміючи, що ОСОБА_8 поводиться агресивно, остання пішла з дому і звернулась за допомогою до раніше знайомого ОСОБА_13 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , попросивши його сприяти припиненню сварки між нею та ОСОБА_8 . О 19.20 годині ОСОБА_15 з ОСОБА_13 повернулась додому. Перебуваючи в кухні будинку за вказаною адресою, ОСОБА_13 зробив зауваження ОСОБА_8 , щодо його поведінки, на що той продовжив поводитись агресивно, не реагуючи на отримані зауваження, після чого у останнього виник прямий умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 . Реалізуючи свій прямий умисел, з мотивів раптово виниклого конфлікту, маючи на меті протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті останніх, діючи з цією метою, ОСОБА_8 вийшов з будинку, та у невстановленому місці взяв у руки суббоєприпас 9Н210, після чого, усвідомлюючи, що вказаний предмет є вибухонебезпечним і може спричинити смерть іншим особам, повернувся до кімнати вищевказаного будинку, де продовжували перебувати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Перебуваючи в приміщенні кухні вказаного будинку, ОСОБА_8 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, почав голосно висловлювати погрози про здійснення вибуху боєприпасу, який тримав у руці, при цьому розмахуючи ним. ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , усвідомлювали, що предмет в руці ОСОБА_8 становить небезпеку і загрожує життю осіб, які перебувають в будинку, ОСОБА_13 , виходячи з поведінки ОСОБА_8 та розуміючи про намір останнього здійснити вибух, з метою убезпечити життя і здоров'я осіб, що перебувають в будинку, виштовхав ОСОБА_8 за двері будинку, зачинивши їх на ключ. В подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, намагаючись довести його до кінця, обійшов будинок та близько 20.00 години підійшов до відчиненого вікна будинку, та, просунувши всередину руку, в якій тримав вказаний боєприпаси, продовжуючи виказувати погрози про намір здійснити вибух, замахнувся з метою кинути вказаний боєприпас на підлогу. В подальшому, ОСОБА_13 , з метою запобігання вибуху і припинення протиправних дій ОСОБА_8 , вихопив боєприпас, який той тримав у руці, не даючи кинути його всередину кімнати, та переніс у ванну кімнату і поклав у ванну для забезпечення безпеки. Після цього ОСОБА_13 , вийшов до ОСОБА_8 який продовжував поводитись агресивно, не припиняючи сварку, та утримував останнього до прибуття працівників поліції. Таким чином, ОСОБА_8 , виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого умислу до кінця, проте даний злочин не було завершено з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були зупинені ОСОБА_13 . В період з 23.01 години 05.04.2023 до 07.53 години 06.04.2023, під час огляду місця події - буд. АДРЕСА_2 , слідчим ВП№3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області з залученням спеціалістів-вибухотехніків ВТС ГУІІП в Харківській області в ванній кімнаті було виявлено предмет, який є суббоєпригіасом 9Н210, та, відповідно до акту знищення вибухових матеріалів від 06.04.2023, перебуває у зведеному стані та відноситься до категорії «надзвичайно небезпечно» згідно з наказом МВС України №691 від 19.08.2019, та був знищений в безпечному місці. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за частиною 1 статті 263 КК України, тобто, незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу та за частиною 2 статті 15, пунктів 1,5 частини 2 статті 115 КК України, а саме закінченого замаху на вбивство двох або більше осіб, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Не погодившись з вироком, прокурор у кримінальному провадженні, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в частині кваліфікації діяння за частиною 2 статті 15, пунктів 1,5 частини 2 статті 115 КК України або ж скасувати вирок та призначити новий розгляд.
Апеляційні вимоги обвинувачений мотивує тим, що суд не взяв до уваги показання потерпілих та його, а прийняв до уваги лише позицію сторони обвинувачення.
Захисник обвинуваченого просить дослідити в судовому засіданні докази, які не були досліджені судом першої інстанції, допитати потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 .
Захисник в апеляційній скарзі посилається на те, що інкриміновані обвинуваченому склади злочинів, не є доведеними. Суд не взяв до уваги показання потерпілих та обвинуваченого про те, що після того як вони знайшли боєприпас, вони не знали куди їм необхідно звернутися для його знищення. Судом не враховано, що у домоволодінні проживає не обвинувачений, а ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Вони разом знайшли бойовий припас та викопали його. В подальшому цей боєприпас вони нікуди не ховали та не переміщували, однак суд визнає ОСОБА_8 винним у зберіганні та придбанні боєприпасу. Щодо кваліфікації дій обвинуваченого як закінчений замах на вбивство двох та більше осіб, вчинений способом, небезпечним для життя осіб, захисник зауважує, що судом першої інстанції не було враховано показання чотирьох потерпілих, які не вважають, що обвинувачений хотів їх вбити. Ані мотив, ані мета не зазначені у вироку. Зазначає, що надані прокурором докази не були досліджені судом першої інстанції. Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_10 не були безпосередньо допитані судом. Ані ОСОБА_13 , ані ОСОБА_12 та ОСОБА_10 заяви про вчинення злочину не подавали. Потерпілі не вважають себе потерпілими, постанови про визнання їх потерпілими у кримінальному провадженні не приймалися. З огляду на викладене дані особи не є потерпілими в розумінні статті 55 КПК України, що взагалі виключає склад злочину за частиною 2 статті 115 КК України. ОСОБА_11 в судовому засіданні заявила, що замаху на вбивство щодо неї, ОСОБА_8 не вчиняв та в цьому вона його не обвинувачує.
Захисник звертає увагу на дані, що характеризують обвинуваченого, який хоч раніше і судимий, але страждає на психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості, має постійне місце мешкання.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за частиною 2 статті 15 пунктами 1,5 частини 2 статті 115КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за частиною 1 статті 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень - позбавлення волі строком на 13 років.
На підставі частини 1 статті 71 КК України - 13 років 1 місяць.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, його захисника - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримали апеляційні вимоги підзахисного, думку прокурора, який частково підтримав апеляційні вимоги сторони захисту та апеляційні вимоги прокурора, який подав апеляційну скаргу, в частині м'якості призначеного покарання, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного. Враховуючи, що захисник в судовому засіданні підтримала апеляційні вимоги обвинуваченого щодо скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, не заявила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції клопотання про повторне дослідження доказів, колегія суддів не вирішує зазначене питання. Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно із статті 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, яка має здійснюватись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з вимогами частини 1 статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження. Згідно з частиною 2 статті 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно до частини 3 статті 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має права, зокрема, бути завчасно поінформованим про час та місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні. Виходячи з положень частини 6 статті 22 КПК, саме на суд покладено обов'язок забезпечити реалізацію потерпілим указаних прав.
Згідно частини 1 статті 135 КПК України, особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце. Частиною 1 статті 136 КПК України встановлено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Проте, з матеріалів судового провадження вбачається, що зазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався, з огляду на таке.
Положеннями статті 325 КПК України встановлено, що суд може вирішити питання про проведення судового розгляду без потерпілого, якщо він не прибув за викликом у судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Перевіряючи матеріали судового провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до змісту обвинувального акту, який надійшов до суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 , органом досудового розслідування було встановлено чотирьох потерпілих, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Від ОСОБА_13 01.06.2023, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 20.06.2023 до суду першої інстанції надійшли заяви про проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 20.06.2023 без їх участі. Дані про належне повідомлення потерпілого ОСОБА_12 про підготовче судове засіданні в матеріалах провадження відсутні та судове засідання проведено без його участі. В подальшому, про призначене на 02.08.2023 судове засідання був повідомлений потерпілий ОСОБА_13 . В матеріалах провадження наявні незаповнені бланки розписок про виклик до суду на 02.08.2023, що адресовані ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 . З вказаних розписок неможливо встановити хто саме отримував судові повістки про виклик (Т. 1 а.с. 97-99).Таким чином, дані про належне повідомлення потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про зазначене судове засідання в матеріалах провадження відсутні.
В судовому засіданні 02.08.2023, яке проведено без потерпілих, було оголошено обвинувальний акт, встановлено порядок дослідження доказів. однак відсутні дані про належне повідомлення потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про зазначене судове засідання. 01.09.2023 судом першої інстанції допитано потерпілого ОСОБА_13 , проте відомості про виклик до суду інших потерпілих, відсутні. Як вбачається з матеріалів провадження, повістки про виклик на 25.10.2023 для вручення потерпілим були отримані прокурором. У призначене судове засідання прибула потерпіла ОСОБА_11 , яка надала показання. Дані про належне повідомлення інших потерпілих про вказане судове засідання, відсутні. В подальшому судові засідання неодноразово відкладалися, зокрема на 07.12.2023, 20.12.2023, 17.01.2024. Судові повістки про виклик потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на 17.01.2024 повернуті до суду першої інстанції як не вручені адресатам. При цьому, у судовому засіданні 17.01.2024 відповідно до журналу судового засідання досліджувалися докази. Судові засідання вкотре були відкладені на 01.02.2024 та 21.02.2024. Відповідно до рапорту співробітника поліції від 21.02.2024 місцезнаходження потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_10 не встановлено, у зв'язку із чим в судовому засіданні 21.02.2024 в порядку статті 615 КПК України були досліджені звукозаписи допитів потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_10 слідчим під час досудового розслідування. 21.03.2024 в судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний обвинувачений ОСОБА_8 , після чого суд перейшов до судових дебатів, останнього слова обвинуваченого. Однак, матеріали провадження взагалі не містять даних про повідомлення судом першої інстанції потерпілих про призначене судове засідання.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що будь-яких відомостей про отримання потерпілими судових повісток про призначені судові засіданні, матеріали кримінального провадження не містять. Крім того, в обвинувальному акті зазначені номери телефонів потерпілих, проте з матеріалів провадження неможливо встановити чи вживалися судом першої інстанції заходи для повідомлення потерпілих за допомогою вказаних номерів телефонів.
Таким чином, колегія суддів констатує, що розгляд кримінального провадження було здійснено частково за відсутності належним чином повідомлених потерпілих про дату, час і місце вищевказаних судових засідань, під час яких судом виконано ряд процесуальних дій з дослідження та встановлення обставин, викладених в обвинувальному акті. ЄСПЛ неодноразово вказував у своїх рішеннях, що сумлінне забезпечення здійснення прав гарантованих статтею 6 Конвенції, є обов'язком держави. Право на публічний розгляд справи буде позбавлене сенсу, якщо сторону, яка бере участь у справі, не сповіщають про судове засідання з таким розрахунком, щоб вона мала можливість з'явитися в суд у тому випадку, якщо особа вирішить скористатися своїм правом, передбаченим національним законодавством. Крім того, виходячи з обставин кримінальних правопорушень, які встановлені судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції мав безпосередньо з'ясувати у потерпілих обставини, що були інкриміновані обвинуваченому. Зокрема, ОСОБА_8 визнаний винуватим у за частиною 1 статті 263 КК України, тобто, незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. При цьому, під час допиту у суді першої інстанції ОСОБА_8 повідомив, що боєприпас він разом з ОСОБА_17 03.04.2023 року знайшов на огороді. Вони його викопали і оставили біля будинку. З показань потерпілої ОСОБА_10 , що досліджені судом в порядку частини 11 статті 615 КПК України, вбачається, що 03.04.2023 близько 17.00, коли вона та ОСОБА_18 прибирали город, цей предмет вони вирішили викопати. Викопавши, вони поклали його біля двору, щоб його забрали служба 112, тому що їй порадили знайомі. При цьому, з показань цієї ж потерпілої вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , вона мешкає на протязі 20-ти років. Мешкає з мамою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її дочка ОСОБА_19 мешкає в АДРЕСА_4 . У неї є знайомий ОСОБА_8 , з ним вона підтримує дружні відносини. З ОСОБА_8 вона знайома на протязі одного року. З останнім у неї добросусідські відносини. При цьому, вироком суду встановлено, що місцем проживання ОСОБА_8 є АДРЕСА_1
Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці. У зв'язку із наведеним, судом першої інстанції не надано оцінку поясненням обвинуваченого щодо місця, куди саме був перенесений боєприпас, не перевірено надані ним показання шляхом допиту потерпілих, а саме безпосередніх мешканців домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що може вплинути на обсяг обвинувачення за частиною 1 статті 263 КК України. Щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 за частиною 2 статті 15 пунктами 1,5 частини 2 статті 115 КК України, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_13 , що викладені у вироку, останній пояснив, що вони прийшли до ОСОБА_20 додому, зайшли на кухню де сидів ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , вони були в стані алкогольного сп'яніння, а також був ОСОБА_23 . Він зробив зауваження ОСОБА_24 , він вийшов із кухні і через деякий час повернувся тримаючи в руках вибухонебезпечний предмет - касетну бомбу типу "Ураган".
ОСОБА_8 почав кричати та висловлюватися нецензурною лайкою. Бомбу він тримав у правій руці, вона грамм 600. Він розумів, що ОСОБА_8 хоче її підірвати. Він схватив ОСОБА_8 за руку і виштовхав в коридор та закрив двері. Після цього викликав поліцію. Через 1-2 хвилини ОСОБА_25 відкрив вікно з вулиці, просунув руку і хотів кинути бомбу, він схватив його за руку та відібрав у нього касетну бомбу. Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_15 , ОСОБА_8 через відчинене вікно в кухні намагався кинути вибухонебезпечний предмет, в цей момент ОСОБА_26 схватив його руку та відібрав у нього касетну бомбу, яку відніс у ванну кімнату.
З показань потерпілого ОСОБА_12 , досліджених судом першої інстанції в порядку частини 11 статті 615 КПК України вбачається, що ОСОБА_18 та ОСОБА_26 почали розмовляти між собою. У цей момент він відволікся та через мить побачив як ОСОБА_18 звідкись повернувся до кухні з предметом у руках. Вказаний предмет був схожий на міну. ОСОБА_18 у цей момент сказав, - «Зараз я кину снаряд! Мені все одно, я граюсь із життям». Причина такої поведінки ОСОБА_18 йому не відома. У той момент він, ОСОБА_27 та ОСОБА_15 лишалися у кухні, а ОСОБА_26 та ОСОБА_18 продовжували спілкуватися у коридорі будинку, прямо на вході до кухонної кімнати. Він спостерігав за ними. Останні між собою не сварилися. Після цього ОСОБА_26 виставив ОСОБА_18 з будинку, коли той тримав снаряд у руках. Потім ОСОБА_26 зачинив двері будинку, а ОСОБА_18 стукав у двері та вимагав щоб його впустили. Все це відбувалося близько 20.00. Приблизно через 7-10 хвилин у вікні він побачив ОСОБА_18 та у руках ОСОБА_18 був якийсь предмет. У той момент він почав тікати так як розумів ступінь небезпеки та боявся за своє життя, він розумів, що снаряд може вибухнути. Він вибіг до коридору, а ОСОБА_26 у той момент побіг до вікна. Після цього він звернув увагу та побачив як ОСОБА_26 йде від вказаного вікна кухні, де перебував ОСОБА_18 та тримав у руках міну. Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 26.05.2023 потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що 05.04.2023 близько 18.10 год він прийшов до будинку № 6 по вказаній вулиці прибув на подвір'я та зайшов до приміщення будинку, в приміщенні при вході зліва, під вікном стояв стіл, за яким сидів раніше знайомий йому ОСОБА_8 . Він зробив зауваження останньому та попросив припинити сварку, щоб той заспокоївся. Після цього ОСОБА_8 вийшов з будинку та прибув приблизно через 2-3 хвилини, коли повернувся то тримав боєприпас в правій руці від касети, яким почав погрожувати, що вб'є усіх присутніх. ОСОБА_13 в свою чергу, застосувавши силу, виштовхав ОСОБА_28 з кімнати, тим самим своїми діями створив безпеку для присутніх та закрив двері за ОСОБА_29 , але останній в свою чергу обійшов будинок та через відчинене вікно просунув руку в якій тримав боєприпас і знову почав ним погрожувати присутнім у кімнаті, тоді боєприпас у ОСОБА_28 вихватив з рук ОСОБА_30 , поклавши його у ванну кімнату.
Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_10 , що викладені у вироку, 05.04.2023 вона боєприпас у себе в будинку взагалі не бачила. Про загрози застосування цього предмета ОСОБА_18 їй нічого не відомо. З урахуванням наведених показань потерпілих, змісту протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_13 , судом першої інстанції достеменно не встановлено чи вчинив ОСОБА_8 усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме закінчений замах на вбивство двох або більше осіб, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб, що може мати важливе значення для підтвердження чи спростування доводів сторони обвинувачення про наявність у обвинуваченого прямого умислу на вбивство та вчинення з цією метою саме закінченого замаху, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Зокрема в даному контексті суттєве значення має момент, коли саме потерпілий ОСОБА_13 вихватив боєприпас у ОСОБА_8 , оскільки вказана обставина має значення для правильної кваліфікації дій обвинуваченого та встановлення спрямованості умислу ОСОБА_8 .
Злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об'єктивно вона є закінченою та суб'єктивно реалізованою - особа зробила все необхідне, щоб досягти мети і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату. Для цього потрібно ретельно дослідити докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Крім того, слід враховувати, що під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків. Дії винуватого кваліфікуються як замах лише за наявності конкретизованого (визначеного) умислу. Окрім того, замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату. Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. Судом першої інстанції наведені обставини враховані не в повному обсязі, фактичні обставини інкримінованих злочинів належним чином не перевірені, на що звертає увагу обвинувачений та його захисник в апеляційних скаргах.
У зв'язку із наведеним, судом апеляційної інстанції встановлені істотні порушення вимог КПК України, які можуть вплинути на остаточні висновки суду за результатами судового розгляду, які у своїй сукупності перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає статті 412, пункту 6 частини 1 статті 407, пунктам 1, 2, 3 частини 1 статті 409, статті 411 КПК України. Колегія суддів уважає за необхідне скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого суду слід оцінити доводи учасників процесу, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторін щодо фактичних обставин інкримінованих злочинів та спрямованості умислу обвинуваченого, а кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, їх сукупність із точки зору достатності, а також взаємозв'язку, і з дотриманням вимог статей постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи, що вирок суду першої інстанції скасовується з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, інші апеляційні доводи прокурора та сторони захисту колегією суддів не перевіряються, чому слід надати оцінку суду першої інстанції при новому розгляді, зокрема у випадку доведеності обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_8 в тому ж обсязі, без встановлення нових обставин, які б істотно знижували тяжкість вчиненого, надати оцінку доводам прокурора щодо м'якості покарання.
Згідно з частиною 2 статті 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. У зв'язку із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а апеляційні скарги захисника та прокурора - частковому задоволенню.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах «Едуард Шабалін проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 16 жовтня 2014 року) і «Руслан Яковенко проти України» (рішення ЄСПЛ від 04 вересня 2015 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням, з урахуванням змісту пред'явленого обвинувачення, даних про особу ОСОБА_8 , наявності ризиків, які передбачені статтею 177 КПК України, зокрема можливого переховування від суду, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_8 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 411, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити. Апеляційну скаргу прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково. Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 21.03.2024 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 грудня 2024 року, включно.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: