Справа № 610/2920/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/1839/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.5 ст.27, ч.2 ст.365,
ч.2 ст.365 КК України
09 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
захисників - ОСОБА_10 ,
потерпілої - ОСОБА_11 ,
представника потерпілих - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , -
Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 13.06.2024 року:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цепіль Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який працює охоронцем ПП «Бізонтех 2006», зареєстрований і мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дмитрівка Балаклійського району Харківської області, є громадянином України, має вищу освіту, одружений, працює механіком Балаклійського відділення центру екстреної медичної допомоги (на час вчинення злочину працював на посаді старшого дільничного інспектора Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області), зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, є громадянином України, має вищу освіту, неодружений, не працює, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки.
Після набрання вироком законної сили ухвалено рішення про затримання ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , з метою направлення в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" для подальшого направлення для відбування покарання, строк якого рахується з моменту затримання.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що 26.06.2014 ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді дільничого інспектора міліції сектора дільничих інспекторів міліції Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання - майор поліції, на якого покладені функції працівника правоохоронного органу, наділений владою та повноваженнями, передбаченими Законом України «Про міліцію» (який втратив чинність 07.11.2015), будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади та наділена повноваженнями у межах своєї компетенції пред'являти вимоги і приймати рішення, обов'язкові для виконання громадянами і службовими особами, а також застосовувати до них примусові заходи впливу відповідно до закону, своїми умисними діями, вчинив перевищення наданих йому службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій. які явно виходили за межі наданих їй повноважень, як працівника правоохоронного органу, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , який виконував функції громадського помічника дільничого інспектора міліції та надав свій автомобіль Volkswagen Transporter для незаконного затримання ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які усвідомлювали обсяг повноважень ОСОБА_8 , як працівника правоохоронного органу, з метою створення кількісної та фізичної переваги над ОСОБА_13 прибули за місцем проживання останнього по АДРЕСА_4 .
З метою досягнення домовленості на незаконне затримання та подавления опору ОСОБА_13 , який впав на землю не бажаючи бути поміщений у автомобіль, ОСОБА_8 , застосував до останнього спеціальний засіб - сльозогінний газ, ОСОБА_14 став утримувати останнього за руки, а ОСОБА_8 з метою подолання опору ОСОБА_13 , наніс не менше десяти ударів озутими ногами в область паху, живота та грудей, чим спричинив фізичний біль та образив особисту гідність ОСОБА_13 .
Після вказаного, із застосуванням насильства, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заштовхнули ОСОБА_13 до салону транспортного засобу та доставили до Савинського СВМ Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області, де настала смерть ОСОБА_13 .
Зазначеними діями ОСОБА_8 вчинив перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень та супроводжувались болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діяннями, за відсутності ознак катування, тобто злочин, передбачений частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України.
Зазначеними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_9 вчинили посібництво у перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень та супроводжувались болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діяннями, за відсутності ознак катування, тобто злочин, передбачений частиною 5 статті 27 частини 2 статті 365 Кримінального кодексу України.
Не погодившись з рішенням районного суду захисник ОСОБА_10 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок Зміївського районного суду Харківської області від 13.06.2024 року в частині призначеного покарання, застосувавши до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 положення ст.75 КК України, звільнивши останніх з випробування з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, із покладенням на них обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, захисник зазначив, що судом не враховано, що обвинувачені повністю визнали свою вину, щиро розкаялись у вчиненому, висловили свої вибачення потерпілій. Також судом не враховано відомості про особи обвинувачених, а саме те, що вони до кримінальної відповідальності не притягувались, раніше не засуджувались, позитивно характеризуються, що вказує на те, що вони не становлять суспільної небезпеки, що, в свою чергу, вказує на те, що до останніх можливо застосувати кримінальне покарання, не пов'язане з позбавленням волі, тобто звільнити від відбування реального покарання, застосувавши положення ст.75 КК України.
Разом з цим, до початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_10 відмовився від своєї апеляційної скарги, про що не заперечували інші учасники цього кримінального провадження.
На підставі ч.1 ст.403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитись від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
Іншими учасниками кримінального провадження апеляційні скарги не подавались.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтримали відмову свого захисника від поданої апеляційної скарги.
За таких обставинах, належить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 13.06.2024 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у зв'язку з відмовою апелянта від своєї апеляційної скарги.
Крім того, до початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_10 подав до Харківського апеляційного суду письмове клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та звільнення останніх від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Обвинувачені в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтримали клопотання свого захисника та зазначили, що вони розуміють, що ця обставина не є реабілітуючою.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника та обвинувачених, які підтримали клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження, думку прокурора, потерпілої ОСОБА_11 та представника потерпілих ОСОБА_12 , які вважав за можливе звільнити обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання сторони захисту про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності належить задовольнити, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_10 заявив клопотання про закриття кримінального провадження №12014220190000925 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 за ч.5 ст.27 - ч.2 ст.365 КК України та ОСОБА_8 за ч.2 ст.365 КК України, звільнивши його підзахисних від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
На підставі ч.1 ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років у разі вчинення тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню вини у вчиненні кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Статтею 350 КПК України передбачено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вчинили злочин за ч.5 ст.27 - ч.2 ст.365 КК України, а ОСОБА_8 - за ч.2 ст.365 КК України, 26.06.2014 року, тобто з дня вчинення обвинуваченими цих кримінальних правопорушень і до дня апеляційного розгляду минуло більше 10 років.
Колегія суддів також враховує, що строки, передбачені п.4 ч.1 ст.49 КК України, минули ще під час строку на апеляційне оскарження вироку Зміївського районного суду Харківської області від 13.06.2024 року.
Матеріали судового провадження не містять відомостей про те, що обвинувачені протягом строку досудового розслідування та судового розгляду у цьому кримінальному провадженні вчинили нове кримінальне правопорушення чи ухилялися від слідства або суду. Відповідних відомостей також не надано прокурором, потерпілою та її представником і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Санкцією ч.2 ст.365 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.365 КК України, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції обвинувачені просили звільнити їх від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності і закрити кримінальне провадження.
Крім того, судом апеляційної інстанції роз'яснено обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , що на момент апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення їх до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою п.4 ч.1 ст. 49 КК України, для їх звільнення від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Окрім цього, апеляційним судом також роз'яснено обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 їх процесуальне право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення, а також те, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є реабілітуючою обставиною, у зв'язку з чим потерпілі можуть звернутися з цивільним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Зазначені обставини також роз'яснені під час апеляційного розгляду і потерпілій ОСОБА_11 .
Прокурор ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду пояснив, що відомостей про ухилення та переховування обвинувачених під час досудового розслідування або розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанції він не має, а тому не заперечує щодо застосування до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 норм ст. 49 КК України.
З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч.1 ст.417, п.1 ч.2 ст. 284, ст.288 КПК України, належить скасувати оскаржуваний вирок та звільнити від кримінальності відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за ч.5 ст.27 - ч.2 ст.365 КК України, а ОСОБА_8 - за ч.2 ст.365 КК України, на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження підлягає закриттю, у зв'язку з чим клопотання сторони захисту підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до змісту ст. 129 КПК України, суд може прийняти рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, у разі постановлення ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закриттям провадження.
Колегія суддів роз'яснює, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не є реабілітуючою підставою, а тому потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_15 не позбавлені процесуальної можливості звернутися до суду першої інстанції з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 . Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - закрити, у зв'язку з відмовою апелянта від своєї апеляційної скарги.
Клопотання сторони захисту про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - скасувати.
На підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, звільнити ОСОБА_7 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27 - ч.2 ст.365 КК України, а ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.365 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12014220190000925 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 за ч.5 ст.27 - ч.2 ст.365 КК України та ОСОБА_8 за ч.2 ст.365 КК України - закрити.
Роз'яснити потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_15 право звернення з цивільним позовом до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді :