14 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 296/4447/20
провадження № 51 - 4605 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Корольовського районного суду
м. Житомира від 16 травня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року,
установив:
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 16 травня 2024 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя міста Житомира,
засуджено за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07 жовтня 2021 року по 08 жовтня 2021 року,
з 22 березня 2024 року по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 25 квітня 2020 року близько
22:00, у під'їзді АДРЕСА_1 , на другому поверсі поряд із квартирою АДРЕСА_2 викрав із пластмасового контейнеру перфоратор вартістю 2416, 67 грн, що належить ОСОБА_6 .
Він же, у період з 10:00 19 липня до 15:30 25 липня 2021 року, шляхом підбору ключа відчинив замок та проник до приміщення гаражу № НОМЕР_1 на території гаражного кооперативу «Восход» по АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_7 , а саме перфоратор вартістю 1290 гривень, компресор (фарбувальна станція) вартістю 19 081, 23 грн та інше майно, всього на суму 28 817, 88 грн.
У період з 22:00 05 вересня до 09:30 06 вересня 2021 року ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа, повторно проник до гаражного приміщення гаражу № НОМЕР_2 на території гаражного кооперативу «Потієць» на АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_8 , а саме електролічильник вартістю 1400 гривень, ручну електричну кутову шліфувальну машину вартістю 1 826, 67 грн, перфоратор вартістю 1959, 53 грн та інше майно, усього на суму 6499, 02 грн.
У період з 20:00 24 вересня до 11:00 26 вересня 2021 року ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа, повторно проник до приміщення гаражу № НОМЕР_3 на території гаражного кооперативу «Восход» на пров. АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_9 , а саме перфоратор вартістю 3700 гривень та ручну електричну кутову шліфувальну машину вартістю
2031, 67 грн, усього загальну суму 5731, 67 грн.
07 жовтня 2021 року близько 15:40 ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа, повторно проник до приміщення гаражу № НОМЕР_4 на території гаражного кооперативу «Восход» по пров. АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_10 , а саме фрезер по дереву вартістю
1190 гривень.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями захисник ОСОБА_4 звернувся
до суду з касаційною скаргою в якій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості просить змінити оскаржувані судові рішення та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням
на підставі положень ст. 75 КК.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що при призначені покарання
ОСОБА_5 судами першої та апеляційної інстанцій було недостатньо враховано дані про особу засудженого, стан здоров'я та його бажання влаштуватися на роботу, щоб відшкодувати завдану шкоду потерпілим, а також обставини, які пом'якшують покарання. Вказує, що злочини за які засуджено ОСОБА_5 , були скоєні до його попереднього засудження у 2023 році, тобто не в період іспитового строку.
Колегія суддів (далі - Суд), вивчивши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за обставин, установлених місцевим судом та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185 і ч. 3 ст. 185 КК захисником у касаційній скарзі
не оспорюються.
Що стосується доводів його касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даних про особу засудженого через суворість, то такі є безпідставними.
Як визначено приписами частин 1, 2 ст. 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною
у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення
та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, згідно з положеннями статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави
і суспільства.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 75 КК(у редакції Закону на час вчинення діяння), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади і правила призначення покарання та звільнення від його відбування.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Статтею 414 КПК встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Як убачається з долученої до касаційної скарги копії вироку місцевого суду, при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_5 цей суд урахував: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх скоєння та дані про особу засудженого, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину і відсутність обставин, які його обтяжують.
Разом із цим, судом було звернено увагу і на процесуальну поведінку засудженого в кримінальному провадженні та конкретні обставини справи, зокрема кількість епізодів крадіжок чужого майна та відсутність за тривалий час жодного відшкодування завданих збитків потерпілим, а також на висновок органу пробації у досудовій доповіді про середній рівень ризику вчинення ним повторного правопорушення та середній рівень його небезпеки для суспільства.
З урахуванням цих даних суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства не є можливим і призначив йому відповідне покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбачених санкціями ч. 1 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК.
Із справедливістю призначеного покарання та його співмірністю особі засудженого і вчинених ним злочинів погодився й суд апеляційної інстанції.
При перевірці вироку за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд
в ухвалі зазначив, що доводи скарги щодо неналежного врахування місцевим судом даних про особу засудженого, зокрема стану його здоров'я, а також обставин, які пом'якшують покарання, є безпідставними, оскільки такі були враховані ним при призначенні покарання ОСОБА_5 . Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що згідно довідки КНП «Обласний медичний центр психічного здоров'я» Житомирської обласної ради, останній
на обліку не перебуває, а інших медичних документів щодо стану його здоров'я стороною захисту суду надано не було, як і не долучено захисником до касаційної скарги.
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що намір засудженого влаштуватися на роботу та відшкодувати завдану майнову шкоду потерпілим, враховуючи, що така не була ним відшкодована під час досудового розслідування та судового розгляду, а також те, що інкриміновані кримінальні правопорушення були ним вчинені не під час іспитового строку, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не впливають на розмір призначеного покарання ОСОБА_5 .
Урахувавши процесуальну поведінку засудженого у кримінальному провадженні та кількість вчинених злочинів, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, про відсутність у справі підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК, оскільки це не буде сприяти меті покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК.
Із правильністю цих висновків погоджується і колегія суддів.
Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень та всім обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Враховуючи викладене, підстав вважати, що призначене ОСОБА_5 покарання, є явно несправедливим через суворість, Суд не вбачає, як і не вбачає підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, і не ставлять під сумнів законність цих рішень.
Підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду
м. Житомира від 16 травня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 ..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3