15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 522/12635/24
провадження № 51-4669ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 8 серпня 2024 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного суду від 8 серпня 2024 року.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу ОСОБА_4 слід залишити без руху.
Зокрема, як убачається зі змісту касаційної скарги, її доводи та мотиви викладено не державною мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Положеннями ч. 1 ст. 29 КПК установлено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
За таких обставин при оскарженні судового рішення до касаційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.
Натомість викладення скарги не державною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21), згідно з якою касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою.
Крім того у вказаній вище постанові об'єднаної палати зазначено, що процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.
Право осіб на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов'язку слідчого судді та суду забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, що визначено у ч. 3 ст. 29 КПК.
Однак відповідно до процесуального законодавства суд позбавлений можливості розглянути питання про участь перекладача у провадженні до відкриття провадження або до призначення судового засідання щодо розгляду скарги, яку належить розглядати у порядку статей 422, 422-1 КПК.
Попри це, реалізуючи своє право на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою володіють, особа, яка в установленому законом порядку була забезпечена послугами перекладача, вправі звертатися до нього по допомогу для перекладу документів, що готуються на розгляд суду, за результатами якого може бути розпочато розгляд скарги, у тому числі ухвалено рішення про відкриття апеляційного провадження.
Тобто, якщо учаснику судового провадження, який не володіє мовою судочинства, у встановленому законом порядку вже було призначено захисника та перекладача, то він користується їхніми послугами до закінчення такого провадження чи до вирішення питання про їх заміну.
Суд звертає увагу, що, до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
Крім того, слід зауважити, що учасники провадження, які потребують послуг перекладача, якщо він не був залучений, можуть порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 2 червня 2011 року № 3460-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року № 401.
Згідно з ч. 1 ст. 429 КПК у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Суд акцентує, що викладене у касаційній скарзі має відповідати в тому числі вимогам ч. 2 ст. 427 КПК, а саме:
· найменування суду касаційної інстанції;
· прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
· судове рішення, що оскаржується;
· обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
· вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
· перелік матеріалів, які додаються.
Та частинам 3, 4 ст. 427 КПК:
· Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.
· Касаційна скарга підписується особою, яка її подає.
Отже, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без руху, надавши йому строк для усунення недоліків.
Залишення касаційної скарги без руху не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК, у межах строку на касаційне оскарження.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 8 серпня 2024 року залишити без руху і надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3