Окрема думка
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.,
09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 405/1347/23
провадження № 61-6296св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , залишив без задоволення. Додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року залишив без змін.
У постанові касаційного суду, зокрема, зазначено, що:
«відповідно до пунктів 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
суди встановили, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року у справі № 912/2438/20, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15 червня 2022 року та постановою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року, стягнено з ТОВ «Ноксен» на користь ОСОБА_5 вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 2 018 128,00 грн, інфляційні втрати - 405 643,73 грн, 3 % річних - 186 607,73 грн, витрати, які пов'язані з проведенням судової експертизи - 120 127,00, а також судовий збір - 39 155,69 грн;
04 липня 2022 року суд видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року в справі № 912/2438/20;
при зверненні до суду з даним позовом, ОСОБА_5 просив стягнути на свою користь 3 % річних в сумі 93 801,57 грн та інфляційних втрат у сумі 758 887,43 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року у справі № 912/2438/20;
суди правильно вважали, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим. Ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір;
ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, суди обґрунтовано вважали, що спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Оскільки спір між ОСОБА_5 і ТОВ «Ноксен» щодо стягнення вартості частини майна підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з невиконанням відповідного рішення суду на підставі статті 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку господарського судочинства».
Не можу погодитися з висновками, зробленими касаційним судом в цій справі з таких мотивів.
1. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
2. Предметом спору у справі, що переглядалась було стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення сплати боргу, оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення суду та повністю не сплатив заборгованість.
3. Аналіз пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України свідчить, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
4. Очевидно, що перераховані спори не охоплюють собою стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням рішення суду, навіть того, що прийняте судом господарської юрисдикції. Процесуальних закон не передбачає визначення юрисдикції через конструкцію «похідний характер спору». Тому юрисдикція спору про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням рішення суду не має визначатися на підставі пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.
5. Тому касаційному суду належало касаційну скаргу задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Суддя В. І. Крат