9 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 461/9008/20
провадження № 61-12699ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Столяренко Василь Олегович, на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП в Львівській області) про відшкодування моральної шкоди в розмірі 603 000 грн.
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 300 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 12 006,62 грн у відшкодування витрат на проведення судово-психологічної експертизи.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Старосамбірським районним судом Львівської області від 15 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 461/9008/20 за позовом ОСОБА_1 до ДКС України, Львівської обласної прокуратури, ГУНП в Львівській області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 12 600 грн у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року задоволено частково.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДКС Українипро відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, ГУНП в Львівській області про відшкодування моральної шкоди змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року в частині розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнено з Львівської обласної прокуратури та ГУНП в Львівській області на користь держави судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції по 1 499, 96 грн з кожного.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнено з Львівської обласної прокуратури та ГУНП в Львівській області на користь ОСОБА_1 по 2 986,49 у відшкодування витрат на проведення судово-психологічної експертизи.
Апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та ДКС України на додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року задоволено частково.
Додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини додаткового рішення в такій редакції:
«Стягнути з Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 по 6 268, 50 грн з кожного судових витрат на професійну правничу допомогу».
В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.
19 вересня 2024 року через засоби поштового зв'язку адвокат Столяренко В. Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року, та постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023).
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 603 000,00 грн.
Отже, зазначена справа є справою з ціною позову, що не перевищує
двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 028 грн*250 = 757 000 грн).
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив, у чому полягає вагомість для держави і суспільства правового питання, яке, на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, стаття 129 якої основними засадами судочинства, серед інших, визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Столяренко Василь Олегович, на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська