Справа № 3/714/649/24
ЄУН: 714/1304/24
"16" жовтня 2024 р. м. Герца
Суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області Єфтемій С.М., розглянувши матеріали адміністративної справи які надійшли з відділення поліції №4 (м. Герца) Чернівецького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
мешканця
АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення України ,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2024 року, ОСОБА_1 , в той день, о 12.00 год. на порушення ст. 150 СК України, за місцем проживання в с. Тернавка Чернівецького району Чернівецької області ухилився від виконання обов'язків відносно своєї неповнолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, не створив відповідні умови проживання.
Такі дії ОСОБА_1 отримали правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 184 КпАП України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами наведеними у протоколі про адміністративному правопорушенні не погодився. На момент коли до них до господарства навідалися працівники соціальної служби, оскільки його сім'я перебуває на обліку як така, що опинилася у скрутному матеріальному становищі, у будинку не було достатньо прибрано. Втім, за донькою доглядає, в неї є окрема кімната.
Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності та дослідивши додані до протоколу письмові докази, слід зазначити про наступне.
Відповідно до положень ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.ст.10, 11 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей має наслідком адміністративної відповідальності яка передбачена ст. 184 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає у ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, а суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків зазначено у п. 16 постанови Пленум Верховного Суду у п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», згідно з яким таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у протоколі має бути розкрито сутність правопорушення і має бути зазначено яке правопорушення вчинено (містить ознаки правопорушення) відносно своєї неповнолітньої доньки, відповідальність за яке передбачено Кодексом про адміністративні правопорушення України.
Проте, про вищевказане у протоколі нічого не вказано.
Слід також зазначити, що посилання у протоколі на порушення ОСОБА_1 вимог статті 150 СК України є суто формальним.
Відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» ("Karelin v. Russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, дані про подію, зокрема час, місце, є істотною складовою формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частиною складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Аналізуючи фактичні дані що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зважаючи на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо виховання доньки не встановлено, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя: