Справа № 683/1891/24
2-др/683/13/2024
16 жовтня 2024 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
розглянувши у судовому засіданні в м. Старокостянтинів заяву ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іваницьким Андрієм Мироновичем, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №683/1891/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу,
В провадженні Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області перебувала цивільна справа №683/1891/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу відмовлено.
03 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Іваницького А.М. у порядку, передбаченому ст.246 ЦПК України, через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з витрат на професійну правничу допомогу в суді в розмірі 15000 грн., посилаючись на те, що він поніс ці витрати у зв'язку з розглядом справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Іваницький А.М., які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, у заяві про ухвалення додаткового рішення просили розгляд справи проводити у їх відсутності.
Відповідачка ОСОБА_3 , яка також повідомлена про час і місце розгляду справи у встановленому законом поряду, в судове засідання не з'явилась, будь-яких заяв та клопотань не подавала.
Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Величко В.І., які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, натомість подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Крім того, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Величко В.І. подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу до 3000 грн., посилаючись на те, що з урахуванням складності справи, предмету доказування, необхідності збору доказів, складності застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, які були подані адвокатом Іваницьким А.М. у даній справі, з урахуванням його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн. є, на його думку, значно завищеними.
Відповідно до положень ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання учасників процесу, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду цієї заяви.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
В силу статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог
тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Як вбачається з матеріалів справи, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги від 27 червня 2024 року та ордеру серії ВХ №1072526 від 27 червня 2024 року, здійснював адвокат Іваницький А.М.
У п.4.2 цього договору сторони передбачили, що розмір гонорару адвоката встановлюється на основі фіксованого розміру та становить 15000 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №27062024 від 27 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатив для адвоката Іваницького А.М. 15000 грн. гонорару.
Зі змісту акту виконаних робіт від 02 жовтня 2024 року вбачається, що адвокатом Іваницьким А.М. надано, а клієнтом ОСОБА_1 прийнято наступні послуги: ознайомлення з позовною заявою у справі, аналіз нормативно-правової бази, дослідження актуальної судової практики, що стосується подібної категорії справ; підготовка та подання від імені та в інтересах клієнта відзиву на позовну заяву; підготовка і подача від імені клієнта клопотання про приєднання доказів; участь у судових засіданнях 12 вересня 2024 року та 02 жовтня 2024 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Дослідивши додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази, суд дійшов висновку, що відшкодування понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. не відповідає вищевказаним критеріям розумності та співмірності.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, які були подані адвокатом Іваницьким А.М. у даній справі, суд вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої відповідачем до відшкодування у 15000 грн. є завищеним.
Так, подані адвокатом Іваницьким А.В. відзив на позов та клопотання про долучення письмового доказу не є значними за обсягом (налічує неповних 8 сторінок та 1 сторінку, відповідно), та не є складними за своїм змістом. Судовий розгляд справи в суді відбувся за участі адвоката Іваницького А.В. в режимі відеоконференції 12 вересня 2024 року (підготовче засідання) тривалістю 40 хвилин, та 02 жовтня 2024 року (судовий розгляд) тривалістю 01 година 04 хвилини.
В той же час, необхідно врахувати значну кількість судових справ, в тому числі і касаційної інстанції, в подібних правовідносинах, правові висновки в яких неодноразово застосовувалися судами різних інстанцій при вирішенні аналогічних справ.
Таким чином, з огляду на принципи розумності та справедливості, з урахуванням клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації відповідачу за рахунок позивача, з 15000 грн. до 3000 грн.
З огляду на викладене, з урахуванням вимог п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, згідно якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, а також, враховуючи, що заява про відшкодування вказаних витрат подана відповідачем ОСОБА_1 протягом п'яти днів після ухвалення рішення, про що ним було зазначено у відзиві на позов, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Текст додаткового рішення складено 16 жовтня 2024 року.
Суддя: