"05" грудня 2007 р.
Справа № 6/142-04-3505А
11.г.00хв. м. Одеса
За позовом: Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
До відповідачів: 1. Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Курорт-Південь»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (військова частина А-0200);
2. Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України (військова частина А-2352)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Санаре»
Про визнання недійсним рішення
Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі:
Головуючий суддя Демешин О.А
Суддя Рога Н.В.
Суддя Аленін О.Ю.
Секретар судового засідання Полякова Н.В.
Представники:
Від прокуратури: Дегтярюк В.А. - посвідчення
Від позивача: Ілюха А.І. - довіреність
Від відповідачів: 1. Марченко О.В. - довіреність
2. не з'явився
Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Ілюха А.І. - довіреність
2. не з'явився
3. не з'явився
Суть спору: Військовим прокурором Північного регіону України надано позов в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва МО України (військова частина А0200) до Дальницької сільської ради (далі -Відповідач 1) про визнання недійсним рішення Дальницької сільської ради № 362 від 01.12.2000р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2007р. у зв'язку з перейменуванням Військову прокуратуру Північного регіону України замінено на Військову прокуратуру Центрального регіону України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2007р. первинного позивача -Управління капітального будівництва МО України було замінено на належного позивача -Міністерство оборони України, а Управління капітального будівництва України (військова частина А0200) залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2007р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України (військова частина А-2352).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2007р. до участі у справі в якості другого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Курорт-Південь», а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватне підприємство «Санаре».
Провадження у справі неодноразово зупинялось у зв'язку неможливістю її розгляду до набрання законної сили рішення по іншим справам.
01.12.2000р.Дальницькою сільською радою було прийнято Рішення № 362 відповідно до якого Військовій частині 52690 в зв'язку з припиненням діяльності на території України, було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 13,5га, наданої для розміщення піонерського табору -бази відпочинку та віднесено вказану земельну ділянку до земель запасу Дальницької сільської ради.
Частиною 2 вказаного рішення -правонаступнику військової частини 52690 -військовій частині А 0200 -було запропоновано до 25.03.2001р. оформити право власності на будівлі та споруди, розташовані на землях, раніше наданих військовій частині 52690 для розміщення дитячого оздоровчого табору-бази відпочинку.
Як вбачається з уточнених позовних вимог, позивач, посилаючись на порушення Дальницькою сільською радою вимог чинного законодавства при прийнятті рішення № 362 від 01.12.2000р., просить визнати вказане рішення недійсним та повернути земельну ділянку в управління Міністерства оборони України.
Позивач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України - земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Оскільки земельна ділянка площею 13,5га була відведена військовій частині 52690, то позивач вважає, що у Дальницької сільської ради не було повноважень щодо вилучення вказаної земельної ділянки та передачі її без згоди землекористувача у колективну та приватну власність.
Приймаючи до уваги, що управління державним майном, закріпленим за військовими частинами, належить Міністерству оборони України -позивач просить повернути йому земельну ділянку площею 13,5га.
Відповідачем заперечень на позов не надано.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
У 1989році виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради було видано Державний акт на право користування землею, відповідно до якого за військовою частиною 52690 було закріплено 13,5га для розміщення піонерського табору-бази відпочинку.
У зв'язку з розформуванням військової частини 52690, її правонаступником, відповідно до Директиви Міністерства оборони України № 115\1-\1600 від 28.05.1992р., було Головне управління військового будівництва Міністерства оборони України -військова частина А 0200.
Пунктом 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу України, що був чинним на час прийняття Дальницькою сільською радою спірного рішення, передбачалось, що право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у випадку припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Таким чином, приймаючи до уваги, що військова частина 52690 припинила діяльність, колегія суддів вважає, що Дальницька сільська ради правомірно прийняла рішення щодо припинення права постійного користування військовою частиною 52690 вказаною земельною ділянкою і віднесла її до земель запасу.
Суд зазначає, що в даному випадку не мало місця вилучення земельної ділянки з метою передачі її у власність або у користування іншим особам. Тому, безпідставним є посилання позивача в доповненнях до позовних вимог на те, що відповідач повинен був одержати згоду на вилучення земельної ділянки у землекористувача, оскільки одержати таку згоду було неможливим через припинення діяльності землекористувача -військової частини 52690. Земельним законодавством, що діяло на той час -не було передбачено правонаступництва щодо прав землекористування.
Тобто, до вирішення питання щодо оформлення права на користування земельною ділянкою площею 13 га на іншу особу, у т.ч. на правонаступника військової частини 52690, - відповідачем правомірно було віднесено цю ділянку до земель запасу, а не вилучено, як стверджує позивач, в розумінні положень глави 4 «Вилучення (викуп) земель».
Крім того, позивачем взагалі не доведено недійсності пункту 2 спірного рішення, яким правонаступнику військової частини 52690 (військовій частині А 0200) було запропоновано оформити в установленому порядку право власності на будівля та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення Дальницької сільської ради № 362 від 01.12.2000р.
Що стосується позовних вимог про передачу земельної ділянки площею 13,5га в управління Міністерству оборони України -то колегія суддів зазначає, що питання передачі земельних ділянок в постійне користування або в оренду віднесено до компетенції відповідних органів і не може бути вирішено судом.
Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині, також, слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, колегій суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. 162,163, 167 КАС України, суд , -
У задоволенні позову Війського прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дальницької сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Курорт-Південь»про визнання недійсним рішення Дальницької сільської ради № 362 від 01.12.2000р. та повернення земельної ділянки в управління Міністерства оборони України -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені статтею 186 КАС України
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її виготовлення у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення 20-ти денного строку подання апеляційної скарги з дата подання заяви про апеляційне оскарження постанови.
У повному обсязі постанову виготовлено 10.12.2007р.
Суддя Демешин О.А.