Справа № 524/12155/24
Провадження № 1-кс/524/3038/24
16 жовтня 2024 року
Слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , Прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , представника Фермерського господарства «Дживан-Дарвін» ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, зареєстрованому 14 жовтня 2024 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024170540000332 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України,
Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, у якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події майно, а саме: автомобіль марки «JAC», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 належить ФГ « ОСОБА_6 », а також дев'ять металевих бочок об'ємом 200 л кожна, заповнених рідиною, ззовні схожою на дизельне паливо. Зазначений автомобіль Прокурор просить передати на зберігання власнику із встановленням заборони розпорядження та користування ним, а місцем зберігання вказаних металевих бочок визначити відділення поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, за адресою: проспект Свободи, 166, м. Кременчук, Полтавська обл., із забороною права розпорядження та відчуження.
На обґрунтування клопотання Прокурор зазначив наступне.
14 жовтня 2024 року працівники відділення поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області зупинили автомобіль марки «JAC», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору під керуванням ОСОБА_7 , який здійснював перевезення дев'яти металевих бочок об'ємом 200 л кожна, заповнених рідиною, ззовні схожою на дизельне паливо, без надання підтверджуючих документів на його придбання. Слідчий СВ ВНП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 постановою від 14 жовтня 2024 року вилучене під час огляду майно (зазначений вище автомобіль та бочки) визнав речовими доказами та долучив до кримінального провадження.
Прокурор, посилаючись на те, що тимчасово вилучене майно є речовим доказом, який може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, тому з метою його збереження у відповідному стані, просить накласти на зазначене вище майно арешт для забезпечення проведення необхідних слідчих дій, зокрема можливості додаткового огляду цих об'єктів та проведення відповідних судових експертиз. Окрім того, звертає увагу на необхідності встановлення законності походження вилученого дизельного палива, оскільки постачальник не надав відповідних документів, а задеклароване місце знаходження останнього не пристосоване для зберігання нафтопродуктів, що викликає сумніви у достовірності зазначених у товарно-транспортній накладній даних.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
ПредставникФГ «Дживан-Дарвін» ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення цього клопотання. При цьому пояснив, що дійсно водій автомобіля марки «JAC», д.н.з. НОМЕР_1 , не зміг надати відповідних документів щодо походження дизельного палива під час зупинки його працівниками поліції, оскільки залишив їх у контрагента, однак пізніше представником цього фермерського господарства були надані усі необхідні документи, які підтверджували джерело отримання дизельного палива.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали в їх сукупності, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частина друга статті 131 КПК України).
Зі змісту частини першої, одинадцятої статті 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Під час застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Під час вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, за правилами статтей 94, 132, 173 КПК України, повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого/прокурора, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки вказані норми узгоджуються зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
На обґрунтування клопотання Прокурор послався на необхідність накладення арешту для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також з метою збереження речових доказів у відповідному стані, можливості додаткового огляду цих об'єктів та проведення відповідних судових експертиз.
Водночас Прокурор не навів обґрунтування існування реальних ризиків приховування, пошкодження, зіпсування, знищення, перетворення майна його власником. Окрім того, не обґрунтував необхідності проведення у цьому випадку судових експертиз, та не надав інформації щодо призначення будь-яких експертиз щодо дослідження об'єктів, вилучених як речові докази у кримінальному провадженні № 12024170540000332.
Ураховуючи наведене, підстав для задоволення клопотання Прокурора, слідчий суддя не вбачає.
Частиною третьою статті 173 КПК України передбачено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись статтями 98, 170-173, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання Прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна.
Зобов'язати старшого слідчого СВ Відділення поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_8 повернути власнику ФГ «Дживан-Дарвін» вилучене майно, а саме: автомобіль марки «JAC», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 належить ФГ « ОСОБА_6 », а також дев'ять металевих бочок, об'ємом 200 л кожна, заповнених рідиною, ззовні схожою на дизельне паливо.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1