Справа № 524/8350/24
Провадження №2/524/2959/24
15.10.2024 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дашко М. В., звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просив змінити розмір аліментів, що стягується з ОСОБА_1 на підстав судового наказу, виданого 20 травня 2020 року Автозаводським районним судом міста Кременчука на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на 1/7, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з судовим наказом № 524/2352/20 від 20 травня 2020 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Після винесення цього судового наказу він одружився вдруге та 01 жовтня 2021 року у нього народися другий син - ОСОБА_4 . Заочним рішенням від 25 травня 2023 року у справі № 524/1920/23 Автозаводський районний суд міста Кременчука стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 29 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а також на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 29 березня 2023 року і до досягнення дитиною трьох років.
За судовим наказом № 524/2352/20 від 20 травня 2020 року Автозаводський ВДВС у м. Кременчуці відкрив виконавче провадження № 62329238. За судовим рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 25 травня 2023 року у справі № 524/1920/23 ОСОБА_1 сплачує аліменти в добровільному порядку, звернувшись із відповідною заявою за місцем роботи.
Згідно з інформацією з довідки про доходи від 29 липня 2024 року № 764 ОСОБА_1 займає посаду військовослужбовця у військовій частині НОМЕР_1 та сплачує аліменти по 1/4 від заробітної плати на кожного із двох дітей та 1/6 частину - на утримання другої дружини до досягнення дитиною трьох років.
Ураховуючи наведене, розмір аліментів з доходів позивача за двома судовими рішеннями становить 70 % його заробітку. Із отриманого з січня по червень 2024 року доходу у сумі 236979,00 грн відрахування зі сплати аліментів становили 155694,01 грн, у зв'язку з чим сума, яка залишається після цих відрахувань, на думку позивача, є недостатньо для задоволення його потреб. Окрім того, він посилається на відсутність власного житла, у зв'язку з чим змушений його орендувати.
Викладені вище обставини, на думку позивача, свідчать про наявність суттєвих та істотних змін його майнового та сімейного стану, у порівнянні з тим, який існував на момент ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідача.
Окрім того, зменшення розміру аліментів на сина ОСОБА_3 з 1/4 на 1/7 частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на думку позивача, є розумним та не суперечить нормам матеріального права.
Ухвалою від 21 серпня 2024 року суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.
ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, у якому зауважила, що ОСОБА_1 не надав жодних належних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, підтвердження погіршення його майнового стану у зв'язку народженням дитини від іншого шлюбу. Зазначила, що позивач працевлаштований та отримує офіційний дохід (грошове забезпечення військовослужбовця у сумі 45975,00 грн), натомість відповідач у серпні 2024 року була змушена звільнитися з роботи у зв'язку з частими випадками захворювання сина та необхідністю догляду за ним. Окрім того, у зв'язку з тим, що державні садочки не працювали у 2023 році, відповідач, яка на той час була працевлаштована, змушена була з 21 лютого до 25 квітня 2023 року користуватися послугами ФОП ОСОБА_6 щодо денного догляду за її сином, за які сплатила 16103,00 грн, а з 01 вересня до 27 грудня 2023 року - зарахувати сина для відвідування до приватного закладу Центру психологічної допомоги «Абетка Душі», за довідкою якого щомісячна оплата становила 8000,00 грн.
Ознайомившись із відзивом відповідача позивач подав клопотання, у якому посилається на те, що у ньому зазначені деякі відомості, які не відповідають дійсності. Зокрема наголошує на тому, що дитина ОСОБА_3 відвідувала не приватний, а державний садочок, що підтверджується довідкою від 09 жовтня 2024 року № 01-31/212, виданою Кременчуцьким закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виданої ОСОБА_1 про те, що його син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує цей заклад із 02 грудня 2021 року по теперішній час. Окрім того, зазначив, що інформація щодо звільнення з роботи ОСОБА_2 не відповідає дійсності, оскільки остання є працевлаштованою.
У відповідь на доводи позивача відповідач подала до суду клопотання, у якому звертає увагу суду на те, що з 24 лютого 2022 року до 14 січня 2024 року Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області працював онлайн (дистанційно), тобто фактично діти не відвідували цей заклад, про що свідчить довідка цього закладу від 14 жовтня 2024 року № 01-31/218, видана ОСОБА_2 про те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує цей заклад з 02 грудня 2021 року по теперішній час, при цьому з 24 лютого 2022 року до 14 січня 2024 року заклад освіти працював у режимі онлайн (дистанційно). Окрім того, ОСОБА_2 на спростування доводу щодо її працевлаштування надала копію її трудової книжки.
Позивач у судове засідання не з'явився, його представник надав суду заяву, в якій позов підтримав та просип проводити судовий розгляд без його та позивача участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, її представник надала суду заяву, у якій просила проводити судовий розгляд справи без її та відповідача участі.
В силу вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (частина перша статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»).
Зі змісту статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) убачається, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За правилами частин другої, третьої статті 150 та статті 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У частині третій статті 181 СК України, зокрема зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час вирішення питання щодо зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати, зокрема, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, за наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частин першої, п'ятої - сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний та майновий стан у зв'язку зі стягненням аліментів на сина та нову дружину.
Проте позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану.
Суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг трьох років, отже стягнення на утримання його матері з цього моменту припинилося.
При цьому сам по собі факт народження дитини не надає права на зменшення розміру аліментів. Окрім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
До таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19.
Зміна сімейного стану позивача внаслідок народження другої дитини від іншого шлюбу та утримання нової дружини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц та від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.
Оскільки позивач не надав доказів погіршення його матеріального становища, або доказів покращення матеріального становища одержувача аліментів, суд не вбачає підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів.
Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 89, 258, 259, 263, 273, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2
Суддя Т. М. Ковальчук