Справа № 385/963/24
Провадження № 2/385/425/24
15.10.2024 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні при розгляді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі,
у провадженні суду перебуває цивільна прави за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судове засідання сторони та їх представники не з'явились, будучи повідомленими про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.
Суд вважає належним повідомленням, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України повернення надісланої відповідачу судової повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
В позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.
За таких обставин суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників без проведення фіксації судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
В поданому відзиві представник відповідача - адвокат Царьов М. В. просив закрити провадження в справі (повернути позовну заяву позивачу), оскільки справа повинна розглядатись Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, так як в п. 12.1 пропозиції про укладення кредитного договору міститься відповідне третейське застереження, а отже справа не підсудна Гайворонському районному суду та повинна розглядатись Постійно діючим Третейським судом. Тому на підставі положення ЦПК України про те, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим. Також вказав, що позивачем не надіслано копії всіх додатків на адресу позивача, оскільки в описі до цінного листа вказано кількість додатків на 10 арк, хоча перелік доданих до позову доказів наведений на 12 арк.
Вирішуючи клопотання представника відповідача суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим.
Саме на цю норму покликався представник позивача, заявляючи клопотання про закриття провадження в справі.
Стаття 255 ЦПК України визначає підстави закриття провадження у справі. Так
«1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;
6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;
7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.»
Також стаття 257 ЦПК України в п. 6 ч. 1 передбачає, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Ст. 185 ЦПК України передбачає підстави для повернення позовної заяви, зокрема в ч. 3 та 4 згаданої статті передбачено такі підстави:
3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
4. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);
3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;
6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Дослідивши подане представником відповідача - адвокатом Царьовим М. В. клопотання, суд прийшов до наступних міркувань.
Представником відповідача не наведено жодної підстави для закриття провадження, що визначені в ст. 255 ЦПК України.
Підстав для повернення позовної заяви, що визначені в ч. 4 ст. 185 ЦПК України представником відповідача в клопотання не наведено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав копію позовної заяви з додатками на адресу відповідача, де вказано кількість аркушів відправлення - 10 арк. До суду звернувся з позовом через підсистему «Електронний суд».
В матеріалах справи кількість аркушів, на яких розміщено позов з додатками - 49.
Судом було відкрито провадження в справі.
Представник відповідача покликається на те, що позивач не надіслав на адресу його довірителя всіх матеріалів позовної заяви, оскільки такі не вмістилися б на 10 аркушах.
З даного проводу суд зазначає, що копії, що надіслані відповідачу до подання позову в електронній формі суду могли бути виготовлені шляхом роздрукування в іншому форматі та шрифті, крім того, представник відповідача, як адвокат, отримав доступ до таких в електронній формі, подав відзив, в якому покликався на долучені до позовної заяви документи. У зв'язку з чим право відповідача на ознайомлення з матеріалами позовної заяви порушено не було. Крім того слід вказати, що надіслані судом процесуальні документи на адресу відповідача повернуті суду за відсутністю відповідача ОСОБА_1 за даною адресою.
Також з приводу наявності в п. 12.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) третейського застереження суд вказує на таке.
За приписами ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови.
У кредитному договорі № 30.11.2023-100003447 від 30.11.2023 (п. 3.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), який є частиною цього договору, відповідно до п. 2.1 вказано, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №755/11648/15, спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6Закону №1701-IV «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни достатті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справу сфері захисту прав споживачів третейським судам» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Велика Палата Верховного Суду виклала у своїй постанові зауважила, що якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов'язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов'язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб споживачів товарів, робіт і послуг.
Крім того суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 643/2870/18.
Судом встановлено, що кредитний договір № 30.11.2023-100003447 від 30.11.2023 за своїм змістом є договором про надання споживчого кредиту.
Пунктом 12.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) визначено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду № 007-2005 від 21.06.2005 р., видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди'до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Частиною 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, оскільки укладений між сторонами кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим, а тому третейське застереження, не може бути виконане та справа підлягає розгляду Гайворонським районним судом Кіровоградської області.
За таких обставин у задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката Царьова М. В. про залишення закриття провадження в справі та повернення позовної заяви позивачу слід відмовити.
Керуючись ст. 259-261, 353 ЦПК України,
у задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката Царьова М. В. про закриття провадження в справі та повернення позовної заяви позивачу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Михайло ВЕНГРИН