Справа № 372/5388/23
Провадження 1-і/372/1/24
ухвала
Іменем України
09 жовтня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глібівка, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
09.10.2024 року до Обухівського районного суду Київської області звернувся прокурор з клопотаннями про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до наданих суду матеріалів вбачається,, що солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 08 год. 30. хв 21.01.2023 самовільно залишив місце служби військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до військової частини НОМЕР_1 та був відсутній на службі до моменту добровільної явки, а саме: 14.07.2023 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
17.10.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18.06.2024 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відносно ОСОБА_4 надано дозвіл на затримання з метою приводу його для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
09.10.2024 року на підставі вказаної ухвали ОСОБА_4 затримано та доставлено до Обухівського районного суду Київської області з метою розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив суд застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо клопотання прокурора та просив обрати більш м'який запобіжний захід відносно нього.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, суддя приходить до наступного висновку.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 , до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішені питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність в нього родини, утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця проживання чи навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан; наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір завданої підозрюваним, обвинуваченим майнової шкоди.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду.
В клопотанні прокурором, відповідно до ст. 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких прокурор прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, містить обґрунтування необхідності застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Враховуючи, що в наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, даних про його особу, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст.194 КПК України, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.. 183 ч.4 КПК України, вважаю за можливе не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст. 42, 131, 132, 176-178, 183, 187-190, 200, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глібівка, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, із утримання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 по м. Києву та Київській області, тобто до 04.12.2024 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з часу затримання, а саме з 09.10.2024 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали покласти на Територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони центрального регіону.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1