Справа № 369/3242/24
Провадження № 2/369/4314/24
08.10.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Бреус К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу №369/3242/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей, -
У лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цибульська Олена Василівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 серпня 2013 року було укладено шлюб, про що зроблено запис № 204 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (неповнолітній), син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (неповнолітній). Представник позивача зазначає, що на даний час неповнолітні сини знаходяться на утриманні Позивача.
Так, шлюб між сторонами було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року. Рішення набрало законної сили 11 серпня 2023 року.
Діти зареєстровані та фактично проживають з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача посилається на те, що у договірному порядку не вдалося вирішити питання щодо участі батька у вихованні дітей та у зв'язку з чим Позивач звертається до суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей.
Зі слів Позивача, Відповідач чинить йому перешкоди у побаченні та спілкуванні з дітьми наступним чином: Відповідач не відпустила дітей на святкування Дня народження Позивача; Відповідач змінює раніше встановлені домовленості побачення з Дітьми без поважних причин; Відповідач не бере слухавку і Позивач не має можливості дізнатися про справи Дітей та домовитися про зустріч з ними.
У зв'язку із викладеним, представник позивача просить суд:
1.Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2.Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
-проводити спільний час разом кожні другі та четверті вихідні місяця;
-проводити спільний час разом у період зимових канікул Дітей (не менше ніж тиждень);
-проводити спільний час разом у період літніх канікул Дітей (не менше десять днів кожного місяця літа);
-проводити спільний час у День народження Дітей та День народження Позивача;
-у період шкільних канікул, Позивач має право проводити більше часу разом з Дітьми та відпочивати разом з ними як на території України так і за її межами;
-своєчасно повідомляти Позивача про зміну місця проживання Дітей, контактних телефонів, та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення;
-своєчасно надавати Позивачу оформлену у встановленому законодавством України порядку згоду на тимчасовий виїзд з Дітьми за кордон з метою відпочинку, або на самостійний виїзд Дітей з організованою групою дітей на відпочинок, змагання, тощо;
-письмово погоджувати з Позивачем перевід Дітей в іншу школу;
-погоджувати з Позивачем графік поїздок Дітей на секції та до репетитора (раз через раз).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням у підготовче судове засідання.
Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, представник позивача надала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити буз участі відповідача. Відповідач позов визнала у повному обсязі та просила задовольнити.
Представник третьої особи Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі представника служби у справах дітей.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до висновку сформованого в постановах Верховного суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 у разі визнання позову відповідачем повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для визнання позову. Суд вважає, що не досліджуючи інших обставин у цій справі, суд позбавлений можливості достеменно встановити обставини, які вказують на відсутність порушення закону або прав, інтересів інших осіб, а тому, враховуючи, вказане, суд зазначає, що повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справ і, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 03 серпня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бериславського районного управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 20 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бериславського районного управління юстиції у Херсонській області складено відповідний актовий запис № 123.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17 травня 2018 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 17 травня 2018 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис № 924.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року шлюб, укладений між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та громадянкою України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 03 серпня 2013 року, про що 03 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області складено відповідний актовий запис № 204 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 03 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області) було розірвано.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
За змістом ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За правилами ст. 157 СК України той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний приймати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до вимог ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Положеннями ст. 159 СК України унормовано, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд не повинен надавати пріоритет інтересам батьків, а вирішувати спір, беручи до уваги передусім інтереси дитини з урахуванням конкретних обставин справи.
За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у п. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Положеннями ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Таким чином, законодавством України закріплено не право, а обов'язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов'язок не чинити цьому перешкоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правилами ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, обов'язки щодо забезпечення розвитку дітей покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов'язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
На переконання суду, під час розгляду даної справи обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з синами, яке б перешкоджало нормальному розвитку дітей, не встановлено, а матеріали справи таких доказів не містять.
Більш того, суд бере до уваги заяву відповідачки про визнання вимог у повному обсязі.
Отже, у зв'язку з порушенням права позивача щодо участі у вихованні дитини, на підставі ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі батька у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з врахуванням позиції сторін.
При цьому для визначення способів спілкування батька із дитиною суд бере до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дитини.
Так, Виконавчим комітетом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області наданий висновок №446/30 від 30 липня 2024 року про участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за яким орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне рекомендувати такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми згідно графіка в такі дні:
-проводити спільний час разом кожні другі та четверті вихідні місяця;
-проводити спільний час разом у період зимових канікул дітей (не менше ніж тиждень);
-проводити спільний час разом у період літніх канікул дітей (не менше десяти днів кожного місяця літа);
-проводити спільний час у день народження дітей та день народження батька;
-в інший час за домовленістю з матір'ю та дітьми, враховуючи стан здоров'я та бажання дітей.
Зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дітей, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб дітей.
При визначенні порядку спілкування позивача з дітьми, суд враховує вимоги ст. 141 СК України, положення ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, висновок Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №446/30 від 30 липня 2024 року, взаємовідносини позивача з відповідачем, вік дітей, стан здоров'я, а також зазначені вище обставини.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про доцільність часткового задоволення позову, та вважає за можливе визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який запропонований органом опіки та піклування Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у висновку №446/30 від 30 липня 2024 року.
Зазначений органом опіки та піклування Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області спосіб та час для спілкування позивача з дітьми є прийнятним для сторін, підстав для його зміни судом не встановлено.
Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 82, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
-проводити спільний час разом кожні другі та четверті вихідні місяця;
-проводити спільний час разом у період зимових канікул дітей (не менше ніж тиждень);
-проводити спільний час разом у період літніх канікул дітей (не менше десяти днів кожного місяця літа);
-проводити спільний час у день народження дітей та день народження батька;
-в інший час за домовленістю з матір'ю та дітьми, враховуючи стан здоров'я та бажання дітей.
Зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дітей, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб дітей.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Інформація про третю особу: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ: 45031835, місцезнаходження: 08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний, 5.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА