Справа № 367/4309/24
Провадження №1-кп/367/769/2024
Іменем України
06 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, внесене 02.05.2023 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112320001291, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 303 КК України,
До провадження Ірпінського міського суду Київської області з Бучанської окружної прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023112320001291 від 02.05.2023 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 303 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Ірпінському міському суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник та обвинувачена не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України повідомлення про підозру повинно містити стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Аналіз змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування указує на те, що при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано цих вимог закону, оскільки обвинувальний акт направлений прокурором до суду з порушенням вимог ст. 291 КПК України, а саме не містить у собі викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та належним чином сформульованого конкретного обвинувачення. Обвинувальний акт не містить відомостей де зазначено про конкретні місця, дату, час та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, (злочинів).
Як вбачається з обвинувального акту складеного слідчим та затвердженого прокурором 07.05.2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 303 КК України, вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки воно містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є неконкретним, не зрозумілим та викладено сумбурним, важким для сприйняття текстом, який є ідентичним фактичним обставинам справи та має істотні суперечності у викладеному.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.
Вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що такий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення які містяться в даному обвинувальному акті є не зрозумілими з викладеного не можливо встановити обставини вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які потребують доказування під час судового розгляду, що може призвести до неможливості визначення обсягу дослідження доказів по даному кримінальному провадженню та може призвести до порушення права обвинуваченого на захист.
Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі ОСОБА_6 та інші проти Австрії», п.34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).
З врахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження, з допущеними порушеннями прокурором вимогами чинного законодавства суттєво утруднює з'ясування судом обставин і робить неможливим здійснення обвинуваченою належного захисту, чим грубо порушуються гарантовані законом процесуальні права на захист, передбачені п.1 ч. 3 ст. 42 КПК України.
Ухвалення судового рішення за таких обставин, у будь-якому разі може бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відсутність в обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.
Також, суд враховує правову позицію Об'єднаної палати ККС ВС, викладену у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 161/7092/20. У вказаному рішенні Верховний Суд зазначив, що кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, які б обумовлювали його повернення, однак положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсилає до ст. 291 КПК України, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування. До таких порушень належать:
- порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акту (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо);
- порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування;
- недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).
Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті. Стаття 291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт та у статті 109 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей які має містити реєстр матеріалів досудового розслідування. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання прокурором чи слідчим будь-якої із вказаних вимог, Законом не передбачено.
Главою 28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.
Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.
Так, вивчивши обвинувальний акт в даному провадженні суд дійшов висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, та формулювання обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 303 КК України прокурором порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 р., положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.
Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог наведених ст.62 Конституції України, ст..17 КПК України та п.2 ст.6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, що 14.11.2023, у період часу з 12 год. 00 хв. по 17 год. 55 хв. ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на забезпечення заняття проституцією іншою особою, з метою незаконного збагачення за рахунок отримання доходів від сутенерства, під час листування із ОСОБА_7 в мобільному додатку «Telegram», призначеному для обміну повідомленнями в мережі «Інтернет» та спілкування з останнім по телефону з абонентського номеру НОМЕР_1 досягла домовленості щодо надання інтимних послуг за грошову винагороду, узгодивши з ним час, місце, тривалість надання сексуальних послуг, обумовивши їх вартість, спосіб оплати та інші суттєві обставини надання таких послуг, забезпечивши, таким чином умови для надання сексуальних послуг однією з числа підконтрольних їй осіб жіночої статі, яка діє на добровільних засадах, конкретно визначеному клієнтові, та організувавши їх зустріч. При даному викладі не вказано місце вчинення кримінального правопорушення.
Разом із тим, при викладі фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення за епізодом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.1, 2 ст.303 КК України, зазначено, що «В подальшому, невстановлена особа жіночої статі, підконтрольна ОСОБА_5 , діючи добровільно та за вказівкою останньої о 17 год. 55 хв. цього ж дня приїхала до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де згідно з визначеними ОСОБА_5 умовами надала ОСОБА_7 послугу інтимного характеру, а саме задовольнила його статеву пристрасть за грошову винагороду в розмірі 15000 гривень, яку після надання послуг інтимного характеру отримала для подальшого розподілення з ОСОБА_5 , котра у такий спосіб забезпечила заняття нею проституцією», проте дата вчинення кримінального правопорушення не вказана.
Також, вивчивши обвинувальний акт в даному провадженні суд дійшов висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, 25.01.2024, у період часу з 12 год. 30 хв. по 18 год. 30 хв. ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на забезпечення заняття проституцією іншою особою, з метою незаконного збагачення за рахуно отримання доходів від сутенерства, діючи повторно, під час листування із ОСОБА_8 в мобільному додатку «Telegram», призначеному для обміну повідомленнями в мережі «Інтернет» та спілкування з останнім по телефону з абонентського номеру НОМЕР_1 досягла домовленості щодо надання інтимних послуг за грошову винагороду, узгодивши з ним час, місце, тривалість сексуальних послуг, обумовивши їх вартість, спосіб оплати та інші суттєві обставини надання таких послуг, забезпечивши, таким чином умови для надання сексуальних послуг однією з числа підконтрольних їй осіб жіночої статі, яка діє на добровільних засадах, конкретно визначеному клієнтові, та організувавши їх зустріч. При даному викладі не вказано місце вчинення кримінального правопорушення.
Разом із тим, при викладі фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення за епізодом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.1, 2 ст.303 КК України, зазначено, що «В подальшому, ОСОБА_9 , підконтрольна ОСОБА_5 , діючи добровільно та за вказівкою останньої о 18 год. 30 хв. цього ж дня приїхала до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 де згідно з визначеними ОСОБА_5 умовами надала ОСОБА_8 послугу інтимного характеру, а саме задовольнила його статеву пристрасть за грошову винагороду в розмірі 10000 гривень, яку після надання послуг інтимного характеру отримала для подальшого розподілення з ОСОБА_5 , котра у такий спосіб забезпечила заняття нею проституцією», проте дата вчинення кримінального правопорушення не вказана.
Таким чином, на думку суду, допущені порушення чинного законодавства, грубо порушили права учасників судового провадження, унеможливлюють суд в послідуючому постановити законний, обґрунтований і вмотивований вирок відповідно до вимог ст. 314 КПК України.
Неналежне виконання уповноваженими особами вимог ст. ст. 109, 291 КПК України унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду, в зв'язку з чим обвинувальний акт слід повернути прокурору для усунення виявлених недоліків при його складанні.
Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, а також права осіб, які не є обвинуваченими за даним обвинувальним актом та не мають права на захист від викладеного в ньому обвинувачення в даному кримінальному провадженні, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.
Судом звертається увагу на те, що статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 109-110, 291, 293, 314-315, 369-372, 376 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 42023112320001291 від 02.05.2023 р. по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 303 КК України повернути прокурору Бучанської окружної прокуратури Київської області, який направив його до суду, для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.
Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 07 серпня 2024 року о 17 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1