Справа № 344/18589/24
Провадження № 1-кс/344/7451/24
15 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , володільця майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024091240000007 від 14.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024091240000007 за фактом привласнення бюджетних коштів під час здійснення будівельних робіт щодо капітального ремонту систем опалення у наступних навчальних закладах: Нижнівський ліцей Тлумацької міської ради, Грушківська гімназія Тлумацької міської ради, Тлумацький ліцей № 1 Тлумацької міської ради.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.12.2023 року між Нижнівським ліцеєм Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в особі директора ОСОБА_5 (замовник) та ПП «ЕРА-ЗАХІД» в особі директора ОСОБА_4 (підрядник) укладено договір підряду №10 від 14.12.2023 щодо виконання «Капітального ремонту системи опалення Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради», із терміном виконання - до 31.12.2023 року. Ціна договору є договірною, та становить 1 282 731 грн.
Під час проведення тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні ПП «ЕРА-ЗАХІД» вилучено видаткову накладну
№ 1984 від 15.12.2023 щодо придбання у ФОП ОСОБА_6 сталевих радіаторів марки Purmo Compact, які в подальшому встановлювались у приміщеннях Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради.
Однак, у актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в не зазначено марки та моделі встановлених радіаторів, тільки тип та розміри. Водночас, до матеріалів кримінального провадження долучено рапорт оперативного працівника із доданими до нього фотознімками, якими зафіксовано встановлення у приміщеннях ліцею радіаторів марки Terra Teknik, ринкова вартість яких є значно дешевшою від радіаторів марки Purmo Compact.
Окрім того, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ПП «ЕРА-ЗАХІД» також здійснювалось встановлення радіаторів у приміщеннях Грушківської гімназії Тлумацької міської ради та Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради згідно договорів підряду №2 від 07.11.2023 та № 20 від 15.02.2024, відповідно.
Водночас, у кримінальному провадженні проведено огляд руху коштів по банківському рахунку ПП «ЕРА-ЗАХІД» та встановлено, що підприємством у період часу з 14.11.2023 до 08.02.2024 придбавались радіатори у ФОП
ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Окрім цього, грошові кошти за проведені капітальні ремонти систем опалювання у вищевказаних навчальних закладах перераховувались із банківських рахунків, відкритих у Державній казначейській службі України.
Також, згідно рішення першої сесії Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області восьмого скликання № 08-1-1/2020 від 20.11.2020 «Про постійні комісії Тлумацької міської ради» утворено постійну комісію з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку та інвестицій, головою якої визначено ОСОБА_4 (директора ПП «ЕРА-ЗАХІД»), до повноважень якого належить погодження проектів рішень з питань бюджету та фінансів, подає на розгляд ради пропозиції з питань щодо внесення змін до рішень про місцеві бюджети.
11 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді
№ 344/17903/24 від 03.10.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, а саме: мобільний телефон ОСОБА_4 марки Samsung Galaxy S21 FE56 (IMEI1: НОМЕР_4 . IMEI: НОМЕР_5 ); 10 предметів схожих на патрони; 166 купюр номіналом 100 Доларів США кожна; 80 купюр номіналом 50 Євро США кожна.
11 жовтня 2024 року вищевказані речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження - накладення арешту на майно, на думку органу досудового розслідування, може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, підробки документів або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати завданням кримінального провадження.
Підставою накладення арешту на вказане майно, як випливає зі змісту клопотання, є сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
ОСОБА_4 в судовому засіданні протии клопотання заперечив, посилаючись на те, що мобільний телефон потрібен йому для користування, а грошові кошти належать його батькові та були передані йому на зберігання в сейфі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, на підставі наданих до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024091240000007 за фактом привласнення бюджетних коштів під час здійснення будівельних робіт щодо капітального ремонту систем опалення у трьох навчальних закладах
11 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді
№ 344/17903/24 від 03.10.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, а саме: мобільний телефон ОСОБА_4 марки Samsung Galaxy S21 FE56 (IMEI1: НОМЕР_4 . IMEI: НОМЕР_5 ); 10 предметів схожих на патрони; 166 купюр номіналом 100 Доларів США кожна; 80 купюр номіналом 50 Євро США кожна.
Постановою слідчого від 11 жовтня 2024 року вищевказані речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Правовою підставою накладення арешту на вказане майно слідчим у клопотанні визначено:
- збереження речових доказів;
- забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
В частині такої правової підстави для арешту майна, як забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя зауважує, що частина 4 статті 191 КК України, за якою на даний час кваліфіковано кримінальне правопорушення, за фактом якого внесено відомості до ЄРДР за №12024091240000007 - не передбачає такого виду покарання, як конфіскація майна.
А тому посилання на таку підставу накладення арешту майна, як конфіскація майна, є безпідставним.
В частині накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя зауважує наступне.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На думку слідчого судді, вилучений в ході обшуку 11.10.2024 року мобільний телефон ОСОБА_4 марки Samsung Galaxy S21 FE56 (IMEI1: НОМЕР_4 . IMEI: НОМЕР_5 ) - відповідає критерію речового доказу (з огляду на надані в судовому засідання пояснення слідчого про наявність в даному телефоні відповідної інформації, яка може мати значення для даного кримінального провадження) та повинен бути досліджений слідчим в ході досудового розслідування, а тому застосування щодо даної речі такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є доцільним.
В частині накладення арешту на грошові кошти - 166 купюр номіналом 100 Доларів США кожна та 80 купюр номіналом 50 Євро кожна, слідчий суддя зауважує таке.
Підставою накладення арешту, як вже було зазначено, слідчим зазначено збереження речових доказі та забезпечення цивільного позову.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що грошові кошти - 166 купюр номіналом 100 Доларів США кожна та 80 купюр номіналом 50 Євро кожна - були знаряддям вчинення конкретного кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №12024091240000007, чи є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - тобто можуть вважатися речовими доказами в даному кримінальному провадженні №12024091240000007, - на даному етапі органом досудового розслідування не надано, а слідчим суддею таких обставин зі змісту матеріалів клопотання не встановлено.
Доводи слідчого про протиправний характер набуття вказаних коштів є на даний час виключно припущенням.
Будь-якій особі у даному кримінальному провадженні на даний час підозра не оголошувалася.
ОСОБА_4 в судовому засіданні стверджував, що вилучені в ході обшуку 11.10.2024 року грошові кошти є власністю його батька, який протягом багатьох років був офіційно працевлаштований в республіці Італія і вказані кошти є його заощадженнями, переданими для зберігання в сейфі ОСОБА_4 .
На підтвердження зазначеного слідчому судді наданий банківський документ про зняття грошових коштів в банку в Італії.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Крім того, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.
Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб'єкт спеціальної конфіскації).
В ході розгляду даного клопотання про арешт майна слідчим не доведено, що грошові кошти - 166 купюр номіналом 100 Доларів США кожна та 80 купюр номіналом 50 Євро кожна, які було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 відповідають критерію речового доказу.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна, та в судовому засіданні, слідчим не доведено наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на грошові кошти - 166 купюр номіналом 100 Доларів США кожна та 80 купюр номіналом 50 Євро кожна, які було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , перелік яких відповідно до вимог чинного КПК України є вичерпним.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів (мобільного телефону), оскільки, незастосування накладення арешту, на ці речі може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як їх зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною на відчуження, розпорядження та користування на речі та документи з забороною користування, володіння та відчуження, що були вилучено під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон ОСОБА_4 марки Samsung Galaxy S21 FE56 (IMEI1: НОМЕР_4 . IMEI: НОМЕР_5 ),
- до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
В задоволенні вимог клопотання про арешт грошових коштів (166 купюр номіналом 100 Доларів США кожна та 80 купюр номіналом 50 Євро кожна) - відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.10.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1