14.10.2024 Єдиний унікальний номер 205/10930/24
14 жовтня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого - судді Грони Д. С. за участю секретаря судового засідання Галушки А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У серпні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про розірвання шлюбу укладеного з ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 25.04.2015 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського міського управління юстиції, актовий запис № 186. Позивач та відповідач спільних дітей не мають. Посилається на те, що подружжя втратило почуття любові, поваги та взаєморозуміння між собою на підґрунті постійних сварок та скандалів, у яких винуваті обидві сторони. З червня 2023 року позивач з відповідачем припинили подружні стосунки, проживають окремо. Наміру примиритися та зберегти сім'ю позивачка не має. Спору щодо спільного майна у сторін немає. На підставі викладеного просила шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвати.
14.10.2024 сторони в судове засідання не з'явились. Позивач подала до суду заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі, вказала, що на позові наполягає, просила залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Відповідач в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі, вказав, що відповідач визнає позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.
25.04.2015 між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського міського управління юстиції, актовий запис № 186. Поступово сторони втратили почуття любові, поваги та взаєморозуміння між собою на підґрунті постійних сварок та скандалів, у яких винуваті обидві сторони. З червня 2023 року позивач з відповідачем припинили подружні стосунки, проживають окремо. Наміру примиритися та зберегти сім'ю сторони не мають. Спору щодо спільного майна у сторін немає. Спільних дітей позивач та відповідач не мають.
Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Статтею 51 Конституції України та згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного кодексу України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Як роз'яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Аналізуючи наведені докази, встановивши дійсні мотиви розлучення та з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд доходить висновку, що розлад у сім'ї є стійким і тривалим, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим і недоцільним, суперечило б інтересам сторін, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Отже, прохання позивачки про залишення їй шлюбного прізвища « ОСОБА_3 » підлягає задоволенню.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на
позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням задоволення позовних вимог позивача та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, а саме в сумі 605,60 гривень, інша частка у розмірі 50 відсотків сплаченого судового збору, підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 25.04.2015 та зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського міського управління юстиції, актовий запис № 186.
Залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок), відповідно до квитанції: 5001-2638-2583-0872 від 21.08.2024.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Д. С. Грона