Справа № 161/5828/24
Провадження № 1-кп/161/676/24
м. Луцьк 15 жовтня 2024 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030580000324 від 22.01.2024 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, маючого на утримані двох малолітніх дітей 2013, 2017 років народження, не працюючого, інваліда III групи, учасника бойових дій, раніше не судимого, -
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 о 14 годині 07 хвилин 22 січня 2024 року, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Primera», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним вулицею Винниченка зі сторони проспекту Волі в крайній лівій смузі, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташовується навпроти будинку АДРЕСА_3 , проігнорував стоянку перед нерегульованим пішохідним переходом транспортного засобу марки «Богдан А 09202», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який розташовувався попереду в попутному напрямку в правій смузі руху, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, продовжив рух прямо, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, порушивши пункти 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, таким чином, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_7 , який здійснював перетин проїзної частини дороги по нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно руху транспортного засобу, та здійснив наїзд на останнього.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4 своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив пішоходу ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми зі зламом кісток основи та склепіння черепа, пневмоцефалією, забоєм головного мозку важкого ступеня із формуванням дрібних геморагічних вогнищ в обох лобних, тім'яних, правій скроневій частці головного мозку, травматичним крововиливом під м'яку мозкову оболонку, правобічною гематомою малого об'єму під твердою мозковою оболонкою, набряком головного мозку, забоєм м'яких тканин потилиці справа, з приводу чого було проведено оперативне втручання - двобічна резекційна трепанація черепа з видаленням гідром з-під твердої мозкової оболонки, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.3 (б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
- п. 18.4 - якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Таким чином, ОСОБА_4 інкримінується порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенню, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно допустив дорожньо-транспортну пригоди, що потягло за собою потерпілому ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати. Завдані збитки потерпілим відшкодовані. Цивільний позов лікарні повністю сплачений.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не прибули, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Завдані збитки обвинуваченим ОСОБА_4 їм відшкодовані. При призначенні покарання не настоювали на суворому покаранні, в тому числі позбавленні права керування транспортними засобами.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяних збитків.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому щиро розкаявся, раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, завдана шкода потерпілим повністю відшкодована, потерпілі не настоюють на суворій мірі покарання.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, передбаченого санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_4 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Додаткове покарання, передбачене санкцією ст.286 ч.2 КК України - позбавлення права керувати транспортними засобами - судом не застосовується, оскільки керування транспортними засобами є засобом пересування, в тому числі для виїзду закордон у цілях заробітку, крім того потерпілі не настоюють на застосуванні додаткового покарання, а тому позбавлення цього права, на думку суду, становитиме особистий надмірний тягар для особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
На глибоке переконання суду, призначене покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, а саме повне визнання вини, щире каяття у вчиненому та повне відшкодовування завданої шкоди, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України хоча і відноситься до тяжких злочинів, однак суспільна небезпечність цього діяння характеризується необережною формою вини, думку потерпілих, які наполягали виключно на призначенні покарання з випробуванням, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Підстав для застосування положень передбачених ст. 69 КК України, про яке заявляла захисник у своєму клопотанні, зокрема призначення покарання у виді штрафу, суд не вбачає, з урахуванням відсутності в обвинуваченого офіційного джерела доходів.
Цивільний позов Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням залишити без розгляду, у зв'язку із повним відшкодуванням обвинуваченим витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7 на суму 83240, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.10.2024.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а скасування арешту майна відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 ( один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.
Цивільний позов Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням -залишити без розгляду
Речові докази:
- автомобіль марки «Nissan Primera», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 - повернути за належністю законному володільцю - обвинуваченому ОСОБА_4 ..
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2024 на речі та предмети, скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1