154/2586/24
1-кп/154/513/24
15.10.2024 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022030000000167 від 18.11.2022 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Іваничі, Іваничівського району, Волинської області, громадянина України, українця, не судимого, з вищою освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , військове звання «рядовий», працюючого фахівцем Благодійного фонду «Слов'янське серце», не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
ОСОБА_4 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, о 08 год. 00 хв. 05.06.2019 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , та в період часу з 05.06.2019 по 14.08.2019 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки, о 08 год. 00 хв. 12.09.2019 повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , та в період часу з 12.09.2019 по 04.11.2019 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки, а також о 08 год. 00 хв. 28.11.2019 повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , та в період часу з 28.11.2019 по 09.07.2024 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечив, пояснив, що у 2018 році добровільно підписав контракт, був відправлений в зону бойових дій, де перебував як бойовий медик з березня 2018 року. Дійсно неодноразово залишав військову частину, ніяких завдань військової служби не виконував. Проходив лікування з діагнозом ОСОБА_5 . На теперішній час визнаний не придатним. Працює фахівцем Благодійного фонду, проживає разом зі співмешканкою та її доньками. Наміру повертатись до військової служби не має, вважає, що більше приносить користі від теперішньої діяльності. Просив суд суворо не карати, щиро розкаюється в скоєному.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з'ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз'яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини та кваліфікацію інкримінованого правопорушення справи в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними протиправними діями, які виразились в самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
Згідно з вимогами ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.
При обранні міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України, відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття у вчиненому.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину повторно.
Враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, за характеристикою з місця служби характеризується негативно, до виконання службових обов'язків ставиться без необхідного рівня відповідальності, не вдосконалює свої знання за спеціальністю, займаній посаді не відповідає, разом з тим, в добровільному порядку підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, перебував у зоні бойових дій, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується задовільно, на обліку в спеціалізований установах не перебуває, є обмежено придатним до військової служби, вину у вчиненому злочині визнавав як в ході досудового слідства так і в ході судового розгляду справи, засуджує себе за вчинене діяння, не намагався уникнути відповідальності.
Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням думки сторони публічного обвинувачення, обставин, які пом'якшує та обтяжує покарання обвинуваченого, а також даних, що характеризують особу винного, його усвідомлення своїх дій та відношення до скоєного, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону з випробуванням виходячи з такого.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, що на думку суду відповідає меті покарання, є справедливим і достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України меті покарання та відповідатиме принципу верховенства права, закріпленого ст.8 КПК України, принципу необхідності і достатності для його виправлення, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, якою визначено, що «.. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.».
Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.
Заходи забезпечення по даному кримінальному провадженні не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази по справі - відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: повідомляти командира військової частини або уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без дозволу командира військової частини або без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися на реєстрацію до командира військової частини або уповноваженого органу з питань пробації.
Нагляд за ОСОБА_4 доручити командиру військової частини за місцем проходження служби, а у разі звільнення з військової служби - уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_6