Постанова від 17.09.2024 по справі 905/1965/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1965/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Донецької області (суддя Зекунов Е. В.) від 03.04.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий -Тихий П. В., судді: Плахов О .В., Терещенко О. І.) від 02.05.2024

за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини"

до Акціонерного товариства "К. Енерго"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (Міністерства юстиції України) - Жук Ю.О., в порядку самопредставництва,

представник кредитора (ПрАТ "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини") - Середа В.В. адвокат,

представник кредитора (АТ "Укртрансгаз") - Кравченко С.В. адвокат,

представник боржника - Паркулаб В.Г., арбітражний керуючий, ліквідатор,

представник ОСОБА_1. - не з'явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 18.11.2019 Господарський суд Донецької області ухвалив відкрити за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "К. Енерго" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича тощо.

24.09.2020 Господарський суд Донецької області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Паркулаба В.Г.

1.2. 24.03.2020 Міністерство юстиції України (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 54 179 613 грн 40 коп. збитків, завданих Державному бюджету України, судових витрат в сумі 240 000 грн 00 коп. за подання позову, судових витрат за подання апеляційної скарги в сумі 360 000 грн 00 коп. та 4 204 грн 00 коп. судових витрат за подання заяви про визнання грошових вимог у цій справі.

1.3. Заява обґрунтована ухваленням на користь Кредитора рішення про відшкодування йому Боржником збитків, завданих ним Державному бюджету України внаслідок виконання Кредитором рішення Європейського суду з прав людини у справі "ТОВ "Золотий мандарин Ойл" проти України".

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 03.04.2023 Господарський суд Донецької області постановив ухвалу про відмову у задоволенні грошових вимог Кредитора до Боржника, що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України в сумі 54 179 613 грн 40 коп., витрат зі сплати судового збору в сумі 240 000 грн 00 коп. за подання позовної заяви, 360 000грн 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги в сумі 4 204 грн 00 коп.

2.2. В апеляційному суді справа переглядалась неодноразово.

26.06.2023 Східний апеляційний господарський суд змінив ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 залишив без змін.

23.11.2023 Верховний Суд, зокрема, постановив про скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та про направлення справи в частині визнання вимог Кредитора до Боржника на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді справи 02.05.2024 Східний апеляційний господарський суд постановив про залишення без змін ухвали Господарського суду Донецької області від 03.04.2024.

2.3. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання заявлених кредитором до Боржника грошових вимог як шкоди, завданої Боржником Державі Україна, суму якої сплатив Кредитор, з огляду на те, що Держава Україна в особі Кредитора добровільно та безпідставно сплатила спірну суму коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" на підставі рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2015, оскільки за відсутності звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення національного суду Держава Україна не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207, тому є непідтвердженими аргументи Кредитора стосовно встановленого в Рішенні ЄСПЛ від 20.10.2015 порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97ВР (далі - Конвенція) та Протоколів до неї внаслідок тривалого невиконання рішення національного суду, що спричинило збиток Державному бюджету України, а наведені Кредитором аргументи стосовно преюдиційності зазначеного Рішення ЄСПЛ не спростовують найвищій стандарт доказування, що закріплений положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України, тоді як Рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, ухвалене без вирішення спору між сторонами, однак за наслідками дружнього врегулювання ними спору є процедурним та не створює обов'язків для сторін.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" задоволено частково, зобов'язано повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613 грн 40 коп., що перебуває на зберіганні на "Теплоелектроцентраль №5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ.

3.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнього підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі 41/207, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" 54 179 613 грн 40 коп. вартості мазуту.

Також, визнаний таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва № 41/207 від 06.05.2009 про зобов'язання Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн, що перебуває на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

13.05.2009 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили 06.05.2009 та ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ.

3.3. Рішення суду у справі № 41/207 відповідачем (АЕК "Київенерго") виконано не було.

3.4. 30.01.2012 АЕК "Київенерго" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго").

30.08.2019 ПАТ "Київенерго" змінило назву на АТ "К.Енерго", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

3.5. 30.01.2012 АЕК "Київенерго", яке змінило назву на ПАТ "Київенерго", звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою, в якій просило відстрочити виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині погашення заборгованості перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" до 31.12.2014 включно, а також розстрочити виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині погашення заборгованості перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" терміном на 30 (тридцять) років у зв'язку зі складним фінансовим становищем.

Ухвалою Господарського суду від 13.02.2012 у справі № 41/207 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012) заяву щодо розстрочення виконання ухвали суду у справі № 41/207 від 12.05.2009 задоволено частково та розстрочено виконання ухвали суду у справі № 41/207 від 12.05.2009 строком на 36 місяців згідно з графіком, наведеним у резолютивній частині ухвали (з 29.01.2012 до 31.01.2015). Судом було встановлено збитковість діяльності ПАТ "Київенерго" на час виконання рішень у справі № 41/207, зважаючи на його специфіку господарської діяльності та несвоєчасність розрахунків споживачів теплової та електричної енергії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі № 41/207 залишено без змін.

3.6. ПАТ "Київенерго" повідомило Міністерству юстиції України листом від 30.03.2015 на № 5028/0/11-15 від 16.03.2015 "Про надання інформації щодо виконання судового рішення на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл".

В листі зазначено, що рішення суду № 41/207 виконано частково. В рахунок погашення боргу за наказом від 13.05.2009 № 41/207 було проведено зарахування взаємних однорідних вимог на суму 15 991 751 грн 64 коп.

Оформлений заявами ПАТ "Київенерго" від 06.11.2013 № 42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 №42/92ПЗ/8908 правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751 грн 64 коп. не оспорювався ТОВ "Золотой Мандарин Ойл".

На момент розгляду справи апеляційним судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази недійсності правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751 грн 64 коп.

На момент прийняття рішення ЄСПЛ рішення Господарського суду міста Києва у справі № 41/207 було виконано частково шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а залишок заборгованості склав 38 187 861 грн 76 коп.

3.7. Виконавче провадження № 47633239 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №41/207, виданого 13.05.2009 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" 54 179 613 грн 40 коп. вартості мазуту було відкрито 22.05.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В..

ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" як стягувач з 2009 року до 2015 року не подавало до органів державної виконавчої служби заяви про примусове виконання рішення у справі № 41/201 та відповідно не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення.

3.8. 25.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" звернулося до ЄСПЛ із заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу.

Рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України, суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37.

Також зазначено, що враховуючи викладене, заяву слід вилучити з реєстру справ.

3.9. Міністерство юстиції України в своїй заяві вказує, що "на виконання" рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок заявника (ТОВ "Золотой Мандарин Ойл") сплачено кошти у сумі 54 179 613 грн 40 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2016 № 918 та від 22.02.2016 № 810.

Вказані платіжні доручення від 24.02.2016 № 918 та від 22.02.2016 № 810 на суму 54 179 613 грн 40 коп. досліджено Східним апеляційним господарським судом на виконання вказівки Верховного Суду в постанові від 23.11.2023.

В цих платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" вказано: "3601170;2800; В.Р.Єврос.С.63403/13 від 20.10.15;ВДВ110/23, Борг. ухвала Госп.с.м. Києва від 12.05.09, яким змін спосіб викон.р.Госп.с.м.Києва від 21.04.09 №401/27".

3.10. Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Київенерго про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок сплати на підставі рішення ЄСПЛ у справі ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України 54 179 613 грн 40 коп.

Справа № 910/22855/17, провадження в якій відкрито за зазначеними позовними вимогами, розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 910/22855/17 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 скасовано, справу передано до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

3.11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 зупинено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/22855/17.

Станом на момент ухвалення цієї постанови апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17 не закінчено.

Станом на момент винесення ухвали суду першої інстанції від 03.04.2023 та на момент винесення цієї постанови відсутні будь-які рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлено наявність боргу АТ "К.Енерго" перед Міністерством юстиції України.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг

4.1. 31.05.2024 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву Кредитора про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 54 179 613 грн 40 коп. збитків, завданих Державному бюджету України, судових витрат в сумі 240 000 грн 00 коп. за подання позову, судових витрат за подання апеляційної скарги в сумі 360 000 грн 00 коп. та 4 204 грн 00 коп. судових витрат за подання заяви про визнання грошових вимог у цій справі.

4.2. 05.06.2024 ОСОБА_1 , як особа, яка вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті про права, інтереси та/або обов'язки, також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 та направити апеляційну скаргу Кредитора у цій справі на новий розгляд до апеляційного суду.

5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

5.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди порушили норми статей 1, 7, 45 КУзПБ, статей 7, 11, 14, 224, пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України ГПК України щодо порядку розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та меж розгляду такої заяви, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладені, зокрема, у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, оскільки суди розглянули заяву з грошовими вимогами Кредитора як позовну заяву про майнові вимоги (відшкодування шкоди), дослідивши питання та встановивши обставини, які не можуть бути встановлені чи досліджені при розгляді заяви кредитора у справі про банкрутство, оскільки вказані обставини є предметом розгляду справи № 910/22855/17 (про відшкодування шкоди) та саме під час розгляду вказаної справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, Північним апеляційним господарським судом має надаватися оцінка доводам та доказам сторін у справі.

Тоді як лишається невирішеним питання передачі матеріалів справи № 910/22855/17 (про стягнення шкоди), яка перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, для розгляду вимог Кредитора в межах цієї справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, оскільки в даному випадку суду першої інстанції будуть передані повноваження апеляційного суду, що не відповідає засадам здійснення судочинства.

5.2. Кредитор також вказав, що суд першої інстанції порушив приписи статті 13 ГПК України, оскільки Кредитор та особи, які діяли від його імені у цій судовій справі (та фактично перебувають у місті Харкові, тобто за місцем розташування судів як першої, так і апеляційної інстанції), опинились в ситуації, коли не могли взяти участь в судових засіданнях та надати ґрунтовні пояснення по суті справи з огляду на те, що судові засідання 20.02.2023 та 03.04.2023 відбулися за відсутності представників Боржника та Кредитора, так як у задоволенні клопотань представника Кредитора про проведення судових засідань в режимі відеоконференції ухвалами суду від 17.02.2023 та від 31.03.2023 було відмовлено, а згідно з наказом Господарського суду Донецької області № 20 від 28.02.2022 у вказаному суді встановлено особливий режим роботи.

5.3. При розгляді справи апеляційним судом безпідставно, без підтвердження наданими у матеріали справи належними доказами, на підставі лише заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (за відсутності інших первинних документів), зроблено висновок про часткове погашення боргу в сумі 15 991 751 грн 64 коп., що свідчить про порушення норм процесуального права, зокрема: статей 7, 11, 13, 14 ГПК та норм статей 1, 7, 45 КУзПБ.; а також на порушення статей 7, 11, 75, 86, 236 ГПК України надано поверхневу оцінку доказам, що нібито підтверджують зарахування зустрічних однорідних вимог, без надання оцінки щодо їх допустимості та достовірності, чим порушено найвищий стандарт доказування, що закріплений положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України.

5.4. Апеляційний суд порушив норми положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 46 Конвенції, частини першої статті 3 ГПК України, надавши неправильну кваліфікацію рішенню ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13 як підстави виникнення міжнародного зобов'язання та його виконання, тоді як національні суди будь-якого рівня юрисдикції не мають повноважень надавати оцінку рішенням Європейського суду, визначати їх правовий статус, будь-яким іншим чином тлумачити їх зміст чи ставити під сумнів обов'язок держави забезпечувати їх виконання.

При цьому, пов'язуючи відсутність вини у Боржника у невиконанні рішення національного суду із тим, що стягувач не звернувся до органів державної виконавчої служби задля примусового виконання рішення, суди нівелюють принцип обов'язковості судового рішення та перекладають вину з Боржника на стягувача, тоді як за фінансової спроможності Боржника у 2009 році добровільно виконати рішення на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" вина у невиконанні рішення національного суду покладається саме на Боржника, а не на органи Державної виконавчої служби та ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", як це умисно зазначає Боржник.

5.5. Згідно з аргументами скаржника ОСОБА_1 в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини першої, пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої, частини четвертої статті 287 ГПК України, оскільки:

- заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені апеляційним судом при розгляді іншої справи, № 910/22855/17 щодо власної відповідальності як Урядового уповноваженого щодо подій, описаних в цих судових рішеннях, оскільки заявник брав участь в оцінці обставин невиконання АЕК "Київенерго" судових рішень щодо ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" у контексті відповідальності держави Україна та брав участь у процедурі дружнього врегулювання в ЄСПЛ у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України, а тому вирішення цієї справи має виняткове значення для заявника та впливає на права, честь, гідність та ділову репутацію, як колишнього Урядового уповноваженого, а також може бути підставою для цивільного позову Кредитора до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, яка є предметом грошових вимог у цій справі;

- посилання апеляційного суду на начебто форму рішення ЄСПЛ як "процедурного" нічим та ніяк не обґрунтовано;

- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у АЕК "Київенерго" коштів для виконання у 2009 році судового рішення на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл";

- апеляційний суд неправильно, проти інтересів держави та Кредитора, тлумачить обставини невідкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", тоді як звернення цього товариства до виконавчої служби не є обов'язковими для відповідальності держави за дії та бездіяльність "Київенерго", а держава мала враховувати факт заборгованості "Київенерго" під час проведення приватизації цього підприємства, адже здійснивши приватизацію, держава явно зменшила можливість стягнути вказану заборгованість із вже повністю приватної структури "К.Енерго";

- суд апеляційної інстанції застосував норму права фактично без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що стосується правового висновку у постанові Верховного Суду від 24.11.20220 у справі № 910/22855/17 у частині відповідальності держави Україна за діяльність "Київенерго";

- існує необхідність відступлення від висновку Верховного Суду в постанові від 24.11.2020 у справі 910/22855/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та застосованого апеляційним судом згідно з оскаржуваною постановою, а саме в частині висновку що "держава Україна не відповідає за відсутність коштів у господарського товариства та зумовлене цим невиконанням у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили", оскільки цей висновок сформульований всупереч положенням частини першої статті 46 Конвенції;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості оцінки господарським судом природи рішень ЄСПЛ, щодо належних механізмів обізнаності держави про борги підприємств, які були приватизовані та які були в Реєстрі, тоді як апеляційний суд здійснив переоцінку рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13.

5.6. Поряд з викладеним ОСОБА_1 зазначає про ухвалення оскаржуваної постанови неуповноваженим складом суду, адже Голова апеляційного суду Тихий П.В. як уповноважений суддя вже брав участь у вирішенні справи 905/1965/19 в суді апеляційної інстанції, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на головуючу суддю О.О. Радіонову.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Паркулаб В.Г. у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній аргументи з підстав, загалом аналогічних мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний суд врахував всі вказівки Верховного Суду, викладені в постанові у цій справі від 23.11.20223, касаційна скарга Кредитора не містить обґрунтування порушення апеляційним судом процесуального права, а аргументи в касаційній скарзі Кредитора є тотожними тим, яким Верховний Суд вже надавав оцінку в постанові від 23.11.2023 за результатами перегляду постанови апеляційного суду від 26.06.2023.

7. Касаційне провадження

7.1. Суд відхиляє подане скаржником ОСОБА_1 до Суду 13.09.2024 через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду цієї справи в касаційному суді на іншу дату, яке мотивоване тим, що попри право та бажання скаржника у нього відсутня можливість безпосередньо взяти участь у судовому засіданні в касаційному суді 17.09.2024 через відрядження скаржника у відповідний період (а саме з 13 до 20 вересня 2024 року) за межі України, в місто Гдиня, Республіка Польща, для участі у міжнародній конференції з огляду на те, що:

- ухвалою Суду від 27.08.2024 про відкладення розгляду касаційних скарг у цій справі учасникам повідомлено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційних скарг;

- попри передбачену положеннями частин третьої, четвертої статті 197 ГПК України можливість учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо, ОСОБА_1 між тим не скористався відповідним процесуальним правом та не заявив відповідне клопотання, а також не повідомив про об'єктивну неможливість взяти участь в судовому засіданні 17.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;

- ОСОБА_1 у судовому засіданні в касаційному суді 27.08.2024 використав процесуальне право оголосити вимоги касаційної скарги, їх обґрунтування, а також висловити та оголосити позицію стосовно вимог та аргументів інших учасників провадження в цій справі.

7.2. Суд також відхиляє подану через систему "Електронний суд" ліквідатором Боржника арбітражним керуючим Паркулабом В.Г. 26.08.2024 до Суду та уточнену у поданому 13.09.2024 до Суду через систему "Електронний суд" клопотанні заяву про закриття провадження за заявою Кредитора до Боржника про визнання грошових вимог (що складають стверджувані Кредитором завдані Державному бюджету України збитки в сумі 54 179 613 грн 40 коп. та витрат зі сплати судового збору за подання відповідної заяви у цій справі), з огляду на таке.

7.3. Вимоги про закриття провадження у справі за заявою Кредитора до Боржника про визнання грошових вимог у цій справі обґрунтовані відсутністю предмета спору за цією заявою через ухвалення Європейським судом з прав людини 09.07.2024 за заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України № 63403/13 рішення про неприйнятність цієї заяви, через що ліквідатор Боржника вважає, що зникли підстави для "виконання" Кредитором ухваленого за зазначеною заявою рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015.

7.4. Положення пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України щодо закриття провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/18700/20).

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 (пункт 5.26) та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 (пункт 5.16) сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

7.5. Між тим, спір у зв'язку із заявленими Кредитором грошовими вимогами, які обґрунтовані завданням Боржником Державному бюджету України шкоди на суму заявлених грошових вимог внаслідок сплати Кредитором на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" відповідних сум на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, пов'язаний зі з'ясуванням та встановленням обставин та підстав для здійснення Кредитором такої оплати, зокрема, чи стали такі виплати наслідком ухвалення рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, чи є ці виплати наслідком неправомірної поведінки Боржника та чи можна здійсненні Кредитором на підставі такого рішення ЄСПЛ виплати кваліфікувати як шкоду, завдану Боржником.

Отже, враховуючи, що стверджуваною Кредитором підставою для перерахування ним на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" суми кошів, що заявлена у складі грошових вимог до Боржника як завдана ним шкода, є рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, однак заявник, ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Паркулаб В.Г., не зазначив ні про скасування такого рішення, зокрема, не надав офіційного перекладу рішення ЄСПЛ 09.07.2024 за заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України № 63403/13 про неприйнятність цієї заяви (пункт 7.3), ні про повернення Кредиторові сплачених ним на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" грошових коштів, що складають спірні грошові вимоги, а Кредитор продовжує наполягати на обов'язку саме Боржника відшкодувати Державному бюджету України шкоду на ту суму, що була сплачена Кредитором на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" за рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015, Суд доходить висновку, що предмет спору, а саме грошові вимоги Кредитора до Боржника на заявлену суму, а також стверджувані підстави для таких вимог не припинили існування.

Дійшовши цього висновку Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. про закриття провадження за заявою Кредитора до Боржника про визнання грошових вимог у цій справі.

7.6. Поряд з цим Суд задовольняє заявлене ліквідатором Боржника арбітражним керуючим Паркулабом В.Г. 27.06.2024 до Суду та уточнене 13.09.2024 до Суду через систему "Електронний суд" клопотання про закриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на оскаржувані ним постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023, з огляду на таке.

7.7. У розумінні положень частини першої статті 17 та частини першої статті 287 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.

7.8. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; причому такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або в рішенні має міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, касаційної скарги. Зазначене означає, що скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12 та від 03.02.2021 у справі № 910/6306/20.

7.9. Отже, з урахуванням приписів пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України, при розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи і яка вважає, що суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права, інтереси та/або обов'язки, суд касаційної інстанції перевіривши матеріали касаційної скарги на предмет їх відповідності статтям 288, 290 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення скарги без руху, повернення касаційної скарги чи для відмови у відкритті касаційного провадження з інших підстав, відкриває касаційне провадження за скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника касаційної скарги.

Якщо ж касаційним судом буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом не вирішувалися, то касаційний суд закриває касаційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України.

Подібних висновків дійшов Верховний суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112.

7.10. Між тим, аргументи в касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника вирішено питання про права, інтереси та обов'язки скаржника, зводяться до майбутньої імовірності переадресування в порядку регресу таких вимог до ОСОБА_1 (пункт 5.5), що спростовує очевидний та безумовний зв'язок між оскаржуваними судовими рішеннями та правами, інтересами та (або) обов'язками скаржника, а навпаки вказує на ймовірність такого зв'язку, у зв'язку з чим Суд відхиляє відповідні аргументи ОСОБА_1 як необґрунтовані.

При цьому Суд зауважує, що згадування судами Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, до повноважень якого законом віднесено представлення інтересів держави в ЄСПЛ, у спірних правовідносинах не вказує на вирішення оскаржуваними судовими рішеннями питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 .

Крім цього Суд враховує, що ні оскаржуваною ухвалою місцевого суду, ні постановою апеляційного суду не встановлювалися обставини відносно особи ОСОБА_1 (його прав, інтересів, обов'язків) чи здійснення ним своїх повноважень, натомість аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із ухваленими судовими рішеннями з матеріально-правових підстав.

Також Суд вважає, що метою подання касаційної скарги ОСОБА_1 є спроба зібрати докази або створити преюдицію щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , про яке він зазначив в касаційній скарзі та стверджував в судовому засіданні, що не належить до кола питань, що підлягають розв'язанню господарським судом при розгляді грошових вимог у справі про банкрутство юридичної особи.

Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно inter partes (лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).

7.11. У зв'язку з викладеним, враховуючи, що ОСОБА_1 у встановленому порядку не довів, а Суд не встановив, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про його права та інтереси вказаної особи, касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України.

Дійшовши цього висновку, Суд не розглядає та не оцінює аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 (пункти 5.5-5.6), які стосуються суті оскаржуваних судових рішень.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил відшкодування шкоди, завданої державі виконанням рішення Європейського суду з прав людини

8.1. Предметом розгляду є грошові вимоги Кредитора до Боржника, які обґрунтовані завданням Боржником Державному бюджету України шкоди на заявлену суму вимог.

Завдання цієї шкоди обґрунтовується Кредитором через сплату ним коштів на суму заявлених грошових вимог на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, ухваленого за заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти Уряду України, подання якої було обумовлено тривалим невиконанням АЕК "Київенерго" (після зміни назви Боржником, пункт 3.4) рішення національного суду щодо виплати присудженої до стягнення на користь вказаного ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" суми заборгованості.

Щодо правил та меж дослідження та встановлення обставин при розгляді судом грошових вимог кредитора у справі про банкрутство Суд зазначає про таке.

8.2. За змістом положень статей 45-47 КУзПБ щодо правил, умов та порядку заявлення кредитором грошових вимог у справі про банкрутство та їх розгляду судом заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, через що саме на кредитора покладений обов'язок доведення підставності та правомірності заявлених грошових вимог, а тому і обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

Водночас, суд, розглядаючи кредиторські вимоги, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, інші первинні документи, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним в них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Отже, обов'язок надання правового аналізу заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

8.3. За наведених висновків та враховуючи, що

- підставою для заявлених Кредитором грошових вимог стало його ствердження про завдання Боржником Державному бюджету України шкоди на суму заявлених грошових вимог;

- справа № 910/22855/17 (за позовом Кредитора до Боржника щодо стягнення цієї ж суми шкоди та за тих самих підстав, що і заявлені грошові вимоги у цій справі) була ініційована Кредитором у 2017 році (пункт 3.10), тобто до відкриття в листопаді 2019 року провадження у цій справі про банкрутство Боржника;

- розгляд справи № 910/22855/17 на час розгляду цієї справи ще не завершився ухваленням остаточного рішення (пункт 3.11);

- суд при розгляді грошових вимог Кредитора у цій справі про банкрутство не зв'язаний фактом здійснення позовного провадження з розгляду тих самих вимог, оскільки вимоги Кредитора виникли до відкриття провадження у цій справі, тоді як пріоритет вирішення в позовному провадження мають лише спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, і відповідні спори вирішуються в межах справи про банкрутство та до визнання боржника банкрутом (абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ);

- у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду (частина четверта статті 7 КУзПБ);

- Суд у цій справі не оцінює факт здійснення провадження у справі № 910/22855/17 поза межами цієї справи про банкрутство та відповідні процесуальні дії судів;

- провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частина сімнадцята статті 39 КУзПБ);

Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про порушення судами при ухваленні оскаржуваних рішень порядку розгляду заяви Кредитора з грошовими вимогами до Боржника та меж розгляду такої заяви, та заборону дослідження судами у цій справі питань, встановлення обставин та оцінки доказів, що є предметом розгляду справи № 910/22855/17 про відшкодування шкоди.

8.4. Щодо загальних правил відшкодування шкоди Суд зазначає про таке.

За загальним правилом про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (збитків) - деліктну відповідальність, що визначено та випливає із положень статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, а тому для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою (збитками); вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).

8.5. Отже, з огляду на обґрунтування грошових вимог Кредитора до Боржника завданою ним шкодою (пункти 1.2, 1.3, 8.1) обов'язковим є наявність, зокрема:

- причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю АЕК "Київенерго" (після зміни назви Боржника, пункт 3.4) у виконанні рішення національного суду у справі № 41/407 щодо сплати заборгованості, присудженої цим рішенням на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", та сплатою Кредитором цьому товариству коштів на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, ухваленого у межах провадження за заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" № 63403/13 проти Уряду України про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, а також статті 1 Першого протоколу (пункти 3.1 - 3.3, 3.8 - 3.9);

8.6. Без наявності такого елементу цивільного правопорушення (чи є причинний-наслідковий зв'язок між невиконанням Боржником рішення національного суду у справі № 41/407 та здійсненими Кредитором виплатами на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" на підставі зазначеного рішення ЄСПЛ), відсутні підстави для дослідження інших умов для притягнення Боржника до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме щодо заявленої суми грошових вимог саме як шкоди, щодо вини Боржника у здійснених Кредитором виплат на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" тощо.

8.7. У зв'язку з цим Суд звертається до правил, підстав та умов звернення до ЄСПЛ, а також до нормативного регулювання відносин, що виникають у зв'язку з ухваленням рішення цим судом, зокрема щодо обов'язку держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України.

8.8. Частиною четвертою статті 55 Конституції України передбачено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Право на звернення, зокрема до ЄСПЛ, будь-якою особою, неурядовою організацією або групою осіб, які вважають себе потерпілими від порушення прав, викладених у Конвенції або Протоколах до неї, закріплено положеннями статей 19, 34 Конвенції.

Застосування Конвенції, протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини як джерела права передбачено частиною четвертою статті 11 ГПК України.

Преамбулою Конвенції та положеннями її статті 1 передбачено, що Уряди держав - членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, зокрема, підтверджуючи, що Високі Договірні Сторони, відповідно до принципу субсидіарності, несуть основну відповідальність за захист прав і свобод, визначених цією Конвенцією та протоколами до неї, і що при цьому вони наділені свободою розсуду, яка підлягає наглядовій юрисдикції з боку Європейського суду з прав людини, створеного за цією Конвенцією, домовилися, зокрема про те, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

8.9. За змістом статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №784 від 31.05.2006 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", на Міністерство юстиції України (Кредитор у спірних правовідносинах) покладені функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини, координації виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини.

8.10. Суди встановили, що підставою для звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" 25.09.2013 до ЄСПЛ із заявою № 63403/13, за якою ухвалене рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, на підставі якого Кредитор сплатив на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" суму коштів, заявлену у цій справі як шкода (пункти 3.8, 3.9), стало стверджуване цим товариством порушення Урядом України положень пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Обґрунтовуючи таке звернення до ЕСПЛ, ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" зазначило про тривале невиконання рішення національного суду, а саме рішення від 21.04.2009 (з урахуванням ухвали від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання рішення) у справі № 41/207, за яким з АЕК "Київенерго" (після зміни назви Боржник, пункт 3.4) на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" було присуджено до стягнення 54 179 613 грн 40 коп. (про що виданий відповідний наказ, пункти 3.1-3.5), тобто суму коштів, грошові вимоги щодо якої як шкоди заявлені Кредитором у цій справі.

Суд зазначає, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (заява № 40450/04, пункти 46, 48) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остатнього судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання, а відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Тому заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження.

Водночас такі висновки сформульовані лише для випадку, коли судове рішення ухвалене проти держави, тобто саме держава має виконати судове рішення, а не забезпечити належне здійснення виконавчого провадження за судовим рішенням, ухваленим проти іншого суб'єкта.

8.11. Суд звертає увагу, що: остаточне рішення національного суду у справі № 41/207 було ухвалено проти такого суб'єкта як АЕК "Київенерго", а не проти держави; на момент звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" у вересні 2013 до ЄСПЛ із заявою № 63403/13, у справі № 41/207 було ухвалено про розстрочення виконання судового рішення з 29.01.2012 до 31.01.2015, а ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" як стягувач не подавало з 2009 до 2015 року до органів державної виконавчої служби заяви про примусове виконання рішення у справі № 41/207 (пункти (пункти 31, 3.2, 3.5, 3.7, 3.8).

8.12. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (стаття 1 Закону України "При виконавче провадження"), а тому звернення до органів виконавчої служби так само як і звернення до суду є одним із передбачених національним законодавством засобом юридичного захисту.

8.13. Отже, на момент звернення у вересні 2013 до ЄСПЛ ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" не використало всіх, у розумінні частини четвертої статті 55 Конституції України, передбачених національним законодавством засобів (інструментів) юридичного захисту та відновлення порушеного права ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" у правовідносинах з Боржником (до зміни назви АЕК "Київенерго"), які були предметом розгляду та вирішення у справі № 41/207, а держава в особі органів державної виконавчої служби за відсутності звернення до них стягувача щодо примусового виконання рішення у справі № 41/207 не була залучена у правовідносини з примусового виконання такого рішення.

У цьому висновку Суд виходить з того, що станом на 2013 рік і до 05.10.2016 (коли набрав чинності прийнятий 02.06.2016 Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII) була чинна попередня редакція цього Закону України, від 21.04.1999 № 606-XIV, за положеннями якого щодо правовідносин з виконання судового рішення у справі № 41/207 функції з примусового виконання судового рішення та відповідальність за таке виконання покладались на державу (відповідні органи, стаття 17 цього Закону). Тож держава залучалась до правовідносин, ставала їх учасником та відповідальною особою за примусове виконання судового рішення лише у разі звернення відповідної сторони (стягувача) до органів державної виконавчої служби (стаття 19 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV).

8.14. Між тим ЄСПЛ за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти Уряду України, 20.10.2015 ухвалив рішення (пункт 3.8).

Щодо змісту та підстав ухвалення цього рішення ЄСПЛ Суд зазначає про таке.

Відповідно до пп. "b" пункту 1 ст. 37 Конвенції суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що спір уже вирішено.

За змістом зазначеного рішення ЄСПЛ 22.07.2015 Суд отримав лист Уряду (Уряд України), в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв'язку з підписанням 22.07.2015 декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом. Копія декларації додавалась до листа і у відповідних її частинах зазначено таке:

Уряд України зобов'язуєтеся сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді в Європейському суді з прав людини. Уряд зобов'язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.

10.08.2015 Суд отримав лист від представника заявника з підтвердженням того, що підприємство-заявник погодилось з умовами декларації про дружнє врегулювання спору.

Європейський суд з прав людини зазначив, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" п. 1 ст. 37 Конвенції та вирішив вилучити заяву з реєстру справ.

Отже, ЄСПЛ зазначеним рішенням не досліджував та не визнавав факт порушення Урядом України Конвенції або Першого протоколу щодо ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та не визначав справедливу сатисфакцію у справі проти України.

8.15. Отже, попри те, що ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" звернувся із заявою № 63403/13 проти Уряду України, не здійснивши за правилами частини четвертої статті 55 Конституції України реалізації всіх передбачених національним законодавством засобів (інструментів) юридичного захисту та відновлення своїх прав у правовідносинах з Боржником, які були предметом розгляду у справі № 41/207 (пункти 3.7, 8.10), Уряд України підписав та надіслав до ЄСПЛ у межах провадження за такою заявою декларацію від 22.07.2015 щодо дружнього врегулювання між заявником та Урядом.

Тобто Уряд України добровільно, без визнання ЄСПЛ порушення Урядом України Конвенції та Першого протоколу щодо ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та без визначення справедливої сатисфакції у справі проти України (пункти 8.11 - 8.14), взяв на себе зобов'язання виконати і виконав перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" рішення національного суду у справі № 41/207, з чим погодився заявник та про що ЄСПЛ ухвалив відповідне рішення від 20.10.2015, на яке поширюються правила щодо його обов'язковості (статті 1, 2, 3, глава 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 39, 42, 44, 46 Конвенції), що Суд не заперечує.

8.16. Звідси, сплата Кредитором на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" з посиланням на рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 коштів, заявлених як шкода у цій справі, стала реалізацією Кредитором як особою, уповноваженою виконувати від імені Уряду України рішення ЄСПЛ (пункт 8.9), волі (позиції) цього уряду щодо дружнього врегулювання в ЄСПЛ відповідного спору з ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", а тому сплата Кредитором цих коштів є безпосереднім наслідком дій Уряду України в ЄСПЛ у межах провадження за вказаною заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", однак не винних, протиправних дій/бездіяльності Боржника.

8.17. У зв'язку з викладеним Суд дійшов висновку, що і добровільне прийняття Урядом України на себе зобов'язань з виконання рішення національних судів у справі 41/207, і подальше здійснення Кредитором виплати коштів на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" з посиланням на відповідне рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 є безпосереднім наслідком дій Уряду України в ЄСПЛ щодо дружнього врегулювання за заявою № 63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", однак не є наслідком бездіяльності Боржника, а саме невиконання ним рішення національного суду у справі № 41/407 щодо сплати присудженої цим рішенням на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" заборгованості.

8.18. Таким чином Суд доходить висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між фактом невиконання АЕК "Київенерго" (після зміни назви Боржником, пункт 3.4) рішення національного суду у справі № 41/407 і сплатою Кредитором присудженої цим рішенням заборгованості на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 щодо дружнього врегулювання за заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" № 63403/13 до Уряду України.

8.19. Дійшовши цього висновку Суд зазначає, що заявлена Кредитором до Боржника сума грошових вимог не є шкодою, завданою Державному бюджету України Боржником, а у спірних правовідносинах відсутній той склад цивільного правопорушення, за наявності якого Кредитор має право вимагати від Боржника відшкодування шкоди, суму якої заявлено до нього як грошові вимоги у цій справі про банкрутство.

А тому відсутні і матеріально-правові підстави для визнання заявлених Кредитором до Боржника грошових вимог, з правильним висновком про що в постанові апеляційного суду Суд погоджується.

8.20. Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 5.1- 5.4), зокрема аргументи щодо неправильної кваліфікації судами рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 та щодо відсутності у національних судів повноважень надавати оцінку рішенням ЄСПЛ, визначати їх правовий статус, будь-яким іншим чином тлумачити їх зміст чи ставити під сумнів обов'язок держави забезпечувати їх виконання з огляду на таке.

Так, скаржник помиляється у наведених аргументах, оскільки суди попередніх інстанцій у цій справі, так само як і касаційний суд оцінювали не наявність підстав для ухвалення або правомірність рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 та його зміст чи обов'язковість виконання, а лише досліджували, враховували та брали до уваги:

- передумови, зокрема і поведінку (дії / бездіяльність) Боржника перед зверненням ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до ЄСПЛ із заявою № 63403/13, у межах провадження за якою ухвалене зазначене рішення ЄСПЛ;

- процесуальні дії, вчинені як ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", так і Уряду України у такому провадженні;

- а також факт та мотиви ухвалення ЄСПЛ відповідного рішення в тій мірі, в якій це має значення для дослідження та встановлення підстав та обґрунтованість вимог Кредитора до Боржника про відшкодування шкоди.

А отже факт ухвалення та зміст рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 оцінювались судами у цій справі не на предмет підставності та правомірності його ухвалення, чи обов'язковості такого рішення, а задля визначення його значення для встановлення наявності / відсутності стверджуваної Кредитором у спірних правовідносинах шкоди та, відповідно обґрунтованості / необґрунтованості грошових вимог Кредитора до Боржника у цій справі.

8.21. У зв'язку із викладеним доводи скаржника щодо неправомірності відхилення судами попередніх інстанцій заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника як завданої ним Державному бюджету України шкоди не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже висновки судів про відхилення грошових вимог Кредитора до Боржника зроблені відповідно до норм законодавства та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, а заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

8.22. Дійшовши висновку залишення без задоволення касаційної скарги Кредитора та без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання ним касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 закрити.

2. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк