Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
15.10.2024м. ХарківСправа № 922/2702/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерне товариство "Укртрансгаз" узвіз Кловський, 9/1,м. Київ,01021
до Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Олександра Зачепила, 15)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Кухтик В.М.( в режимі відеоконференції, дов. №1-372322.12.2023 року)
відповідача - Петрової Н.Д. (в порядку самопредставництва)
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Чугуївтепло", в якій просить суд:
стягнути з Комунального підприємства «Чугуївтепло» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 786 021,52 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень 2016, січень - березень 2017 року.
Стягнути з Комунального підприємства «Чугуївтепло» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» три проценти річних від простроченої суми у розмірі 32 383,22 гривень та інфляційні втрати в сумі 104 284,02 гривень.
Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у спірний період Відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу Відповідачу, внаслідок чого Відповідач у жовтні 2016, січні - березні 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу Позивача обсягом 185,643 тис.куб.м, без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2702/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 04 вересня 2024 року о 10:30.
Від представника Комунального підприємства "Чугуївтепло" 19.08.2024 надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі "Електронний суд" 19.08.2024. вх.№ 20822/24), в якому представник відповідача просить суд:
Застосувати строк позовної давності щодо стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло" 786 021,52 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень 2016, січень - березень 2017 року.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству "Укртрансгаз" щодо стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло" 786 021,52 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень 2016, січень - березень 2017 року, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 32 383,22 гривень та інфляційні втрати в сумі 104 284,02 гривень.
У випадку задоволення позовних вимог, задовольнити клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців після набрання судовим рішенням законної сили.
Комунальне підприємство «Чугуївтепло» не визнає позов в повному обсязі та заперечує проти позовних вимог з наступних підстав.
По-перше, неналежне виконання покладених на АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» обов'язків не може мати наслідком застосування до відповідача, як теплопостачальної організації, що забезпечує населення тепловою енергією, будь-яких додаткових платежів (оплати вартості послуг за небаланс газу). Отже, питання щодо не отримання або отримання газу в жовтні 2016 року та в січні-березні 2017 року повинно бути врегульовано на рівні взаємовідносин між постачальником газу, у якого є на це всі права та обов'язки, та позивачем.
По-друге, у позивача відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідачем було використано природний газ саме АТ "Укртрансгаз", адже позивач не був постачальником природного газу, а здійснював лише його транспортування власними трубопроводами. Зазначена заборгованість не підтверджена первинними документами у розумінні Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». За відсутності первинних документів, відсутні підстави для сплати будь-якого зобов'язання, а отже, і відсутні будь-які прострочення оплати заборгованості, тому нарахування 3% річних, інфляційних суперечить ст. 76, 77 ГПК України.
По-третє, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач був обізнаний про існування боргу ще з жовтня 2016 року, тому загальний строк позовної давності у 3 роки для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення цього боргу сплив у листопаді 2019 року/квітні 2020 року.
По-четверте, на час спірних правовідносин ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» була відсутня, отже посилання позивача на вимоги Закону не відповідають ст.58 Конституції України, щодо зворотної дії нормативних актів в часі.
Відповідач повідомляє, що Комунальне підприємство «Чугуївтепло» не є фактичним споживачем послуги, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності - постачання пари, гарячої води, яке не впливає ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. КП «Чугуївтепло» внесено до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури, яке виконує функції на задоволення виробничої потреби у підготовці до опалювального сезону. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста. В умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України сума дебіторської заборгованості споживачів перед КП «Чугуївтепло» за останніми звітними даними станом на 01.08.2024р. складає 52 343 396, 79 грн, з яких заборгованість населення 49 843 358, 33 грн., що в свою чергу призводить до виникнення кредиторської заборгованості по розрахункам за поставлені енергоносії на виробництво теплової енергії, яка станом на 01.08.2024р. становить 127 676 595,5 грн. Відповідач зазнає постійних збитків та втрат, зумовлених впровадженим мораторієм на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію. Введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного проведення розрахунків відповідачем та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. Збитковий стан відповідача підтверджується Звітом про фінансові результати станом на 30.06.2024р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 57 100, 7 тис. грн. Крім того, КП «Чугуївтепло» не вправі самостійно розпоряджатися власними коштами, 65% отриманих коштів з рахунку підприємства автоматично списується на рахунок газопостачальної компанії, у зв'язку з чим створюється дефіцит і брак власних коштів для розрахунку з іншими контрагентами, і як наслідок застосування штрафних санкцій.
Відповідач вважає, що у разі задоволення позовних вимог необхідно врахувати обставини, які вплинули на своєчасність розрахунків, що не залежали від відповідача: зниження платіжної дисципліни споживачів в умовах дії воєнного стану в Україні, обмеження можливості в повній мірі здійснювати претензійно-позовну роботу, встановлення на законодавчому рівні обмеження щодо порядку, строку та процесу розподілу отриманих за теплову енергію коштів, наявність першочергових зобов'язань з виплати заробітної плати працівникам, сплати до загальнодержавного та місцевого бюджетів податків, зборів та обов'язкових платежів, наявність значної кредиторської заборгованості перед власними контрагентами, наявність витрат на утримання мереж теплопостачання, у зв'язку з чим відповідач просить суд визнати зазначені обставини винятковими.
Від представника АТ "Укртрансгаз" 23.08.2024 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі "Електронний суд" 23.08.2024. ), в якому представник позивача, зокрема, наголошує на тому, що доводи відповідача про те, що протягом періоду споживання відповідач не отримував повідомлень про припинення постачання природного газу з боку НАК «Нафтогаз України» та Оператора ГТС/ГРМ з причин відсутності поданої номінації та не зазнавав при цьому примусового обмеження (припинення) подачі газу, насамперед свідчать лише про те, що в порушення свого існуючого зобов'язання самостійно припинити власне газоспоживання Відповідач несанкціоновано продовжував споживати природний газ, а Оператор ГРМ попри це не скористався своїм правом на примусове припинення подачі газу, дотримуючись тим самим безперебійного забезпечення проходження опалювального сезону на виконання вимог розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року». Тож відсутність повідомлення про припинення постачання природного газу та невжиття заходів з боку Оператора ГТС/ГРМ з примусового обмеження (припинення) подачі газу також не свідчить про споживання природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» за укладеним договором.
Від представника КП «Чугуївтепло» 27.08.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі "Електронний суд" 27.08.2024. ), в якому представник відповідача , наголошує на тому, що посилання Позивача на те, що останній спожив природний газ без номінації, не відповідає дійсності, і що відповідно до абзацу другого пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добового /місячного підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Відповідач не перевищував номінації .
В підтвердження вищевикладеного відповідач надав до матеріалів справи а листи ПАТ «Харківгаз», в яких це підтверджується (листи від 13.12.16р. №Кh04-1-СЛ-6398-1216, від 24.02.17р. №Кh04-1-СЛ-2357-0217, від 28.03.17р. №Кh04-1-СЛ-3997-0317, від 22.04.17р. №Кh03-2--СЛ-5985-0417 додаються).
Відповідач підтримує всі доводи надані ним в відзиві на позов та просить Суд прийняти їх до уваги при винесенні рішення .
У підготовчому засіданні 04.09.2024 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24 вересня 2024 року о(б) 12:00 год.
В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про судове засідання ухвалами від 24.09.2024.
У судовому засіданні 24.09.2024 постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 15.10.2024 до 11:30.
В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засіданні ухвалами від 24.09.2024.
Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.10.2024 підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував, також в судовому засіданні наголошував на тому, що у разі задоволенні позовних вимог просив суд відстрочити виконання судового рішення строком на один рік.
В ході розгляду справи судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представник позивача та відповідача погодились з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.
За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.10.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», Позивач або Оператор ГТС) до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про ринок природного газу»).
Комунальне підприємство «Чугуївтепло» (далі - КП «Чугуївтепло», Відповідач) є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі також - Споживач) (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, Відповідач використовує природний газ, постачати який було зобов'язано ПАТ НАК «Нафтогаз України» відповідно до «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, № 187 від 22.03.2017.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17», покладено на НАК «Нафтогаз України» обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювального сезону 2016/17 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, КП «Чугуївтепло».
КП «Чугуївтепло» - є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку протягом опалювального сезону 2016/17 (далі - опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.
На підставі вказаного розпорядження, яке є обов'язковим до виконання, на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р«Деякі питання опалювального сезону 2016/17» КП «Чугуївтепло» укладено з АТ «НАК «Нафтогаз України» договори постачання природного газу на постачання природного газу від 12.09.2016 договір 2390/1617-ТЕ-32 та від 31.10.2016 № 2571/1617-БО-32 (копії додаються).
При цьому, відповідно до п. 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов'язані подати Оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.
За результатом опрацювання поданих номінацій, Позивачем було встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України», у спірний період у вказаних обсягах для КП «Чугуївтепло».
Разом з тим, Позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будь-яким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсягах 21,244 тис.м.куб у жовтні 2016 року, 75,241 тис.м.куб у січні 2017 року, 59,818 тис.м.куб у лютому 2017 року, 29,340 тис.м.куб у березні 2017 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для Відповідача.
Тобто загальний обсяг відбору у жовтні 2016, січні - березні 2017 року без поданих номінацій складає 185,643 тис.куб.м.
Вказані обсяги відбору Відповідачем природного газу Позивач підтверджує:
1) Реєстрами обсягів природного газу, які були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України», складеними оператором з розподілу природного газу АТ «Харківгаз» (копії додаються). Згідно з якими, у графі «Обсяг згідно алокації» зазначено про відбір КП «Чугуївтепло» природного газу в наступних обсягах та періодах:
- у жовтні 2016 року - 959,709 тис. куб. метрів;
- у січні 2017 року - 2 134,963 тис. куб. метрів;
- у лютому 2017 року - 2 072,234 тис. куб. метрів;
2) Звітом АТ «Харківгаз» про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів . Згідно з якими, у графі «Фактичний обсяг за місяць» зазначено про відбір КП «Чугуївтепло» природного газу в наступних обсягах та періодах:
- у березні 2017 року - 1 238,048 тис. куб. метрів;
3) Реєстрами теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України (копії додаються). Відповідно у яких зазначені документально оформлені обсяги природного газу КП «Чугуївтепло» з АТ «НАК «Нафтогаз України» в наступних обсягах та періодах:
- у жовтні 2016 року - 938,465 тис. куб. метрів;
- у січні 2017 року - 2 059,722 тис. куб. метрів;
- у лютому 2017 року - 2 012,416 тис. куб. метрів;
- у березні 2017 року - 1 208,708 тис. куб. метрів;
4) Скріншотом з системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування за жовтень 2016, січень - березень 2017.
Крім того, у відповідь на адвокатські запити № 29 та № 22/2 КП «Чугуївтепло» листами № 1-08/147 від14.02.2022 та № 233 від 04.08.2022 підтвердило, що споживало природний газ у березні 2017 в зазначених обсягах без виділених номінацій, а також підтвердило те, що постачальник не підписав акти приймання - передачі природного газу в березні 2017 року на вказані обсяги природного газу .
Звертаючись до суду з позовом Позивач зазначає, що у спірний період Відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу Відповідачу, внаслідок чого Відповідач у жовтні 2016, січні - березні 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу Позивача обсягом 185,643 тис.куб.м, без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З урахуванням того що ст. 8 Закону № 1730 визначено, що компенсація Позивачу має бути здійснена Відповідачем за цінами реалізації природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, то при розрахунку загального розміру заборгованості Позивачем враховано обсяги споживання природного газу, використані Відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що визначені самим Відповідачем в договорах постачання природного газу та в актах приймання-передачі природного газу за жовтень 2016, січень - березень 2017 року, що були повернуті АТ «НАК «Нафтогаз України» на адресу КП «Чугуївтепло» без підписання, а також враховано ціни для виробників теплової енергії по категоріям споживачів, які діяли протягом періоду відборів природного газу без номінацій.
Однак, Відповідач в порушення наведених положень законодавства не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь Позивача, чим допустив прострочення строку для оплати, порушуючи відповідне зобов'язання.
Господарський суд, в даному випадку погоджується із доводами Позивача, та зазначає, що станом на 01.08.2024 строк оплати (за 01.10.2021 - 01.08.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому Відповідач зобов'язаний був сплати 786 021,52 гривень.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло" 786 021,52 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень 2016, січень - березень 2017 року, суд враховує таке.
В силу норми ч. 2 ст. 8 Закону 1730 обов'язок здійснювати щомісяця компенсацію виникає саме з 01.10.2021, тобто лише через місяць 01.11.2021 настає строк виконання обов'язку щодо першого платежу та починається перебіг трирічного строку позовної давності, аналогічним чином обчислюється строк і щодо наступних щомісячних платежів. Таким чином трирічний строк позовної давності не сплив, більш того перебіг строку позовної давності ще й зупинений відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.", до того ж відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесі у економіці держави та інші обставини справи.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 року Конституційного Суду України у справі № 17/2013.
Виходячи з того, що згідно із статтею 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що відстрочення виконання судового рішення у визначеному судом порядку не сприяє ухиленню відповідача від його виконання, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, у тому числі уникнення загрози неплатоспроможності відповідача, що сприятиме продовженню його господарської діяльності, сплаті податків та поповненню бюджетних коштів у довготривалій перспективі. Таким чином одночасно реалізовується принцип обов'язковості виконання рішення суду та дотримується баланс інтересів обох сторін.
Передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку виконання вимог позивача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для відповідача - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для позивача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.
Крім того, беручи до уваги положення ст. 327 ГПК України, згідно з якими виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, позивач не позбавлений права на примусове виконання рішення суду у випадку його невиконання відповідачем, у тому числі з урахуванням відстрочення виконання.
Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Чугуївтепло» ( 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Олександра Зачепила, 15, ЄДРПОУ 35944142) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) - 786 021,52 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень 2016, січень - березень 2017 року., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 32 383,22 гривень та інфляційні втрати в сумі 104 284,02 гривень., витрати по сплаті судового збору в сумі 11 072,26 грн.
Задовольнити клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення на 06 місяців частково до 15.04.2025 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Укртрансгаз»(01021, м. Київ, Кловський узвіз,9/1, ЄДРПОУ 30019801) .
Відповідач: Комунальне підприємство «Чугуївтепло» (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Олександра Зачепила, 15, ЄДРПОУ 35944142).
Повне рішення складено "16" жовтня 2024 р.
Суддя О.О. Присяжнюк