Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" жовтня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/1934/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області від 02.10.2024 про відстрочку виконання рішення суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ, в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м.Харків
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова Харківської області
про стягнення 11 019 102,82 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Радигін Є.С.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.07.2024 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (надалі - позивач) до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - відповідач) у даній справі; з відповідача на користь позивача стягнуто 10175860,27грн. основного боргу, 359956,56грн. пені, 70279,16грн. 3% річних, 53050,27грн. інфляційних, 132229,23грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
03 жовтня 2024 року від відповідача надійшла заява, в якій він просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 922/1934/24 від 26.07.2024 на строк один рік з моменту винесення ухвали по даній справі або на інший строк, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити.
Ухвалою від 03.10.2024 дану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 11.10.2024.
У призначеному судовому засіданні представник відповідача підтримав, доводи, викладені у заяві про відстрочку виконання рішення, та просив суд її задовольнити.
Позивач заперечень проти заяви відповідача не надав, у судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Ухвала від 03.10.2024 у даній справі згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 ГПК України була направлена судом позивачу в електронній формі до його Електронного кабінету із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку судом отримано таке повідомлення 03.10.24 о 17:22, а тому ухвала про призначення заяви відповідача до розгляду вважається врученою позивачу 04.10.2024.
Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною 3 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже виконання рішення суду може бути розстрочене у випадку доведення відповідачем наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У даному випадку надані боржником докази свідчать, що він на даний час не має можливості виконати рішення у даній справі.
Так, відповідач вказує, що військовою агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок, введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. Зокрема, значні збитки підприємства відповідача та його скрутне фінансове становище підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи), які свідчать про наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави. При цьому у відповідності до звітів із праці ні розмір заробітної плати, ні кількість робітників у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
У відповідності до поточної фінансової звітності (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи) фінансовий стан підприємства значно погіршився та свідчить про стійку збитковість відповідача під час воєнного стану в Україні та підтверджує відсутність грошових коштів на рахунках підприємства.
Отже на даний час відсутня можливість виконання відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, що обумовлено саме значним погіршенням фінансового становища підприємства і відсутності прибутку у відповідача.
При цьому відповідач є підприємством, яке є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення, тому як основною метою його є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 18 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.
У зв'язку з агресією Російської федерації, що почалася з 24.02.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року. Вище зазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території міста Лозова та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2021 - 2024 рік. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.08.2024 становить 164147945,00 грн., з них заборгованість населення 156377795,00 грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго".
З початку воєнних дій діє постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", у відповідності до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Разом з цим, для підтримки населення України був прийнятий Закон України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі за текстом Закон), у відповідності до статті якого був введений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання. Тобто протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення.
Відповідач зауважує, що статтею 2 даного Закону були надані гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:
- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення";
- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/ або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 3 Закону передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Так, на цей час обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.05.2024 року за 2022 - 2024 рік складає суму у розмірі 150134439,00 грн. (протокол №1 від 4.11.2022 (40203883,00) + протокол № 2 від 19.12.2022 (17364171,00 + 3887361,00 + 646540,00) + протокол № 8 від 07.08.2023 (29799811,00 + 5951317,00 + 1233332,00)+ протокол №9 від 13.11.2023 (16870172,00 + 3288955,00 + 672496,00) + протокол № 10 від 21.03.2024 (10020542,00) + протокол № 11 від 20.05.2024 (2815497,00) + протокол №12 від 15.08.2024).
Верховною Радою України розглядається проект Закону "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" щодо компенсації різниці в тарифах за номером 10383 від 29.12.2023 року включений до порядку денного 3562ІХ від 06.02.2024. Також, з наданого відповідачем листа Лозівської міської ради № 02-13-7/1982 від 01.10.2024 вбачається, що розуміючи необхідність забезпечення стабільного теплопостачання мешканців міста, об'єктів медичної та соціальної сфери, навчальних та дошкільних закладів, Лозівська міська рада винесе питання про надання фінансової допомоги КП "Теплоенерго" для погашення заборгованості за послуги розподілу природного газу на розгляд депутатів у другому кварталі 2025 року. Також можливим є розгляд питання про розстрочення заборгованості та її погашення частинами за рахунок коштів бюджету Лозівської міської територіальної громади на 2025 рік.
Додатково відповідач звертає увагу, на той факт, що Державою населенню ще до війни були надані певні соціальні преференції, які захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач.
Зокрема у п. 7 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції вказано, що у разі якщо заборгованість за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, то звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, якщо такого не має, то повертає виконавчий документ без виконання згідно п. 2, 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
В наданих відповідачем листі №1821 від 17.06.2024 Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" та листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №63608/26.12-31/5 від 17.06.2024 зазначається про повернення виконавчих проваджень за 2021-2024 рік на загальну суму у розмірі 25257054,64 грн. з тих підстав, що не можливо виконати примусове стягнення на житло де проживає боржник, у зв'язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідач, який з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022. У зв'язку з цим, починаючи з 2023 року, згідно п.п. 7 п.3-1 даного Положення залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених Положенням є незначним та не дає можливості ні тільки розрахуватися з позивачем, а ще й є причиною проблем з виконання фінансових зобов'язань перед іншими кредиторами, зокрема, ПрАТ "Харківенергозбут" та податковим органом, щодо оплати податків.
Відповідач наголошує, що з урахуванням вищевикладеного та з причин воєнного стану у державі, КП "Теплоенерго" знаходиться у дуже складній ситуації, так, з одного боку у зв'язку з бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з міста Лозова та його передмістя, що стало на цей час підставою для зменшення виплат за теплопостачання, а з другого боку значне втручання у господарську діяльність Держави за допомогою різних норм права, які зобов'язують відповідача: відраховувати більшу частину доходів за газопостачання; надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до начала воєнного стану у Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3 % річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання (схожі норми права діяли ще до воєнного стану згідно п.п. 4-7 п. 3. Перехідних положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ від 17.03.2020). Усе це обтяжується тим фактом, що Держава надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність відповідача та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії.
Зазначені обставини негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, що підтверджують надані до суду фінансові звіти та докази існування заборгованостей перед бюджетом, іншими постачальниками
Вищевикладені обставини підтверджують доводи відповідача про те, що поточний фінансовий стан його підприємства є наслідком як дії обставин непереборної сили, юридично оформлених введенням воєнного стану, так і регуляторних актів Держави.
У зв'язку з цим, а також з огляду на значний розмір стягнутої у даній справі заборгованості, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про об'єктивну неможливість виконання рішення у даній справі шляхом одномоментного стягнення суми заборгованості.
Таким чином, відповідачем доведено наявність підстав для надання відстрочення виконання рішення у даній справі.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
При цьому для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, у зв'язку з цим господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16 питання про відстрочення / розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що надання відстрочки виконання рішення у даній справі забезпечить можливість його реального виконання без доведення підприємства відповідача до банкрутства. При цьому КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області за таких умов буде мати можливість вжити всіх вичерпних заходів для погашення заборгованості перед позивачем шляхом накопичення необхідних коштів, не припиняючи своєї господарської діяльності.
В свою чергу, заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості суттєво погіршать майнове становище відповідача та можуть створити реальну загрозу повного зупинення його виробничої діяльності з доведенням підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності здійснювати фінансування власної виробничої діяльності, що призведе до повної неможливості виконати рішення суду, що буде мати негативні наслідки і для позивача.
Вирішуючи питання щодо тривалості розстрочення суд звертає увагу на наступні обставини.
У своїй заяві відповідач просить відстрочити виконання рішення у даній справі на строк один рік з моменту винесення ухвали по даній справі.
У зв'язку з цим, суд зауважує, що частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з частиною 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже надання відстрочки виконання рішення строком на один рік з моменту винесення ухвали по даній справі призведе до порушення вимог ч.5 ст.331 ГПК України.
В той же час, як зазначає відповідач у своїй заяві, погашення заборгованості перед позивачем можливо за рахунок: компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закон України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування"; можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради. При цьому, як зазначається у листі Лозівської міської ради № 02-13-7/1982 від 01.10.2024, питання про надання фінансової допомоги КП "Теплоенерго" для погашення заборгованості за послуги розподілу природного газу буде розглядатися у другому кварталі 2025 року. Також можливим є розгляд питання про розстрочення заборгованості та її погашення частинами за рахунок коштів бюджету Лозівської міської територіальної громади на 2025 рік.
За таких обставин, дослідивши надані позивачем докази, а також заслухавши пояснення його представника в судовому засіданні, суд вважає за можливе надати відстрочку виконання рішення у даній справі строком на шість місяців з моменту винесення даної ухвали, тобто до 11.04.2025.
Надання такої відстрочки виконання рішення суд вважає оптимальним та таким, що забезпечить належне дотримання інтересів обох сторін, дозволить виконати рішення суду у даній справі, а також забезпечити дотримання вимог частини 5 статті 331 ГПК України.
Враховуючи викладене, заяву відповідача слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 7 статі 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Керуючись статтями 234, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області від 02.10.2024 про відстрочку виконання рішення суду задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1934/24 від 26.07.2024 строком на шість місяців з моменту винесення даної ухвали, тобто до 11.04.2025.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Повна ухвала складена 16.10.2024.
Суддя Калантай М.В.