Рішення від 27.03.2024 по справі 910/633/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2024Справа № 910/633/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" вул. Князів Острозьких 32/2, м. Київ, 01010

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" вул. Шолуденка буд.1, м. Київ, 04116

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, буд. 44

про зобов'язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Коваль Н.Т.

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати відповідача безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів природного газу ТОВ "Твій Газзбут" за Рамковим договором № 2рд_БГр-ТВГЗ купівлі - продажу природного газу від 30.09.2021 року та Індивідуальним договором № БГр-21/22-ТВГЗ до Рамкового договору купівлі - продажу природного газу № 2рд_БГр-ТВГЗ від 30.09.2021 року, зазначених в комерційних актах приймання - передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Рамкового договору № 2рд_БГр-ТВГЗ купівлі - продажу природного газу від 30.09.2021 року та Індивідуального договору № БГр-21/22-ТВГЗ від 30.09.2021 року до нього в частині передачі позивачеві природного газу неналежної якості.

Окрім цього, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання № 1001/23/1 від 10.01.2023 року про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/633/23, враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2023 року.

Так, до початку судового засідання через канцелярію суду 16.02.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 125/08-670 від 16.02.2023 року, з доданими доказами надсилання його копії на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на його необґрунтованість та зазначає, що продаж природного газу та перехід права власності на нього відбувається у віртуальній торговій точці, після чого саме позивач як покупець несе всі ризики і бере відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Відтак, після надання торгового сповіщення відповідач як продавець не несе відповідальності за використання позивачем природного газу, а також будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини оператора ГТС. При цьому наголошує, що відповідальним за якість газу у точці виходу є оператор ГТС, а не відповідач. Окрім того, протягом дії спірного договору позивачем жодного разу не заявлялись претензії щодо якості або кількості поставленого газу.

Додатково відповідач зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що в момент передачі природного газу на віртуальній торговій точці, цей газ був неякісний та його ФХП не відповідали вимогам, передбаченим Кодексом ГТС, а також вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позовна вимога про зобов'язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу газу не передбачена чинним законодавством України. Відзив судом долучений до матеріалів справи.

Поряд із цим, через канцелярію суду 16.02.2023 року від відповідача надійшли заперечення № 125/08-671 від 12.02.2023 року на клопотання про призначення судової експертизи, яке подане позивачем разом з позовною заявою, в яких ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заперечує проти призначення експертизи у даній справі, посилаючись на підтвердження обсягів проданого позивачу у спірний період природного газу, облік якого здійснюється в метрах кубічних, а не в енергетичних одиницях, підписаними з обох сторін без зауважень комерційними актами приймання - передачі природного газу та двостороньо підтверджено торговими сповіщеннями, а також наголошує, що відповідальність за неналежну якість природного газу, що надходить в газотранспортну систему (з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи) покладається на суб'єкта, який подав у газотранспортну систему неякійсний газ, а відповідальність за якість природного газу у точках виходу з газотранспортної системи - на оператора ГТС.

Відтак, на переконання відповідача, саме суб'єкт, який подав у газотранспортну систему природний газ неналежної якості сплачує додаткову оплату Оператору ГТС, а останній - Оператору ГРМ додаткову плату за переданий природний газ, тобто відповідальність за передачу газу неналежної якості покладається на визначених Кодексом ГТС та Кодексом ГРС суб'єктів, що спростовує заявлені вимоги позивача. При цьому, як стверджує відповідач, як продавець, так і покупець газу на ВТТ є рівноцінними замовниками послуг з транспортування газу в оператора ГТС. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.02.2023 року за усним клопотанням уповноваженого представника позивача судом оголошено протокольну перерву до 29.03.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що засобами електронного зв'язку 28.03.2022 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо відсутності підстав призначення судової експертизи б/н, б/д, а також через канцелярію суду 28.03.2023 року надійшла заява б/н, б/д про застосування заходів процесуального примусу та залишення позову без розгляду. Дані документи судом долучено до матеріалів справи.

Окрім цього, в судовому засіданні 29.03.2023 року уповноважений представник позивача подав клопотання про долучення пояснень № 2903/23/1 від 29.03.2023 року та клопотання № 2903/23 від 29.03.2023 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", які також були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", у зв'язку з чим та з метою надання можливості третій особі подати пояснення щодо суті спору, з урахуванням клопотання позивача про призначення експертизи, відкладено підготовче засідання у справі на 04.05.2023 року.

Також до початку судового засідання 04.05.2023 року засобами електронного зв'язку 29.03.2023 року від позивача надійшли пояснення № 2903/23/1 від 29.03.2023 року до клопотання про призначення експертизи, в яких останній підтримує клопотання про призначення експертизи та просить суд його задовольнити; через канцелярію суду надійшли: від відповідача 04.04.2023 року клопотання б/н б/д про долучення доказів направлення на адресу третьої особи - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" заяв по суті спору та процесуальних заяв; від позивача 19.04.2023 року надійшла заява № 1404/23 від 14.04.2023 року про долучення доказів направлення третій особі належним чином завірених копій позовних матеріалів та заяв з процесуальних питань у справі № 910/633/23; від відповідача 19.04.2023 року клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи документів, а саме судової практики щодо розгляду клопотань про призначення експертиз.

В свою чергу, засобами електронного зв'язку від третьої особи 04.05.2023 року надійшли пояснення № ТОВВИХ-23-5658 від 03.05.2023 року щодо позову, в яких ТОВ "Оператор газотранспортної системи ГТС" зазначає, що оператор ГТС у взаємовідносинах з ТОВ "Твій Газзбут" діяв з дотриманням та у відповідності до умов Договору, положень Кодексу ГТС та інших нормативно - правових актів, оскільки протягом спірного періоду жовтень 2021 року - жовтень 2022 не отримував від позивача претензій відносно ФХП природного газу, а також наголошує, що з моменту передачі природного газу Оператором ГТС до газорозподільної мережі відповідальність за якість газу, що доставляється кінцевому споживачу (побутовому), несе оператор ГРМ, позаяк в фізичних точках виходу із ГТС до ГРМ Операторів ГРМ відбувається визначення фізико - хімічних характеристик природного газу, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 04.05.2023 року у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача та з метою вирішення питання необхідності призначення експертизи у даній справі, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про призначення судової експертизи задоволено частково, призначено у справі № 910/633/23 комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України та провадження у справі № 910/633/23 зупинено на час проведення комплексної судової експертизи та отримання її результатів.

Поряд із цим, на адресу Господарського суду міста Києва 12.07.2023 року надійшла ухвала від 11.07.2023 року Північного апеляційного господарського суду про витребування справи № 910/633/23 у зв'язку з надходження апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.23 року.

Так, на виконання ухвали від Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 року, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року, направлено справу № 910/633/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зобов'язання до вчинення дій.

Відповідною постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі № 910/633/23 задоволено, ухвалу суду від 08.06.2023 року скасовано.

Окрім того, ухвалою від 05.10.2023 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/633/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 та касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направлено скаржнику.

Також 09.10.2023 року Північним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат в апеляційній інстанції у справі № 910/633/23.

Матеріали справи № 910/633/23 повернуто 23.10.2023 року до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року поновлено провадження у справі №910/633/23 та призначено підготовче засідання у справі на 29.11.2023 року.

Судом встановлено, що засобами електронного зв'язку 29.11.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла заява б/н б/д про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ "Укргазвидобування", а також засобами електронного зв'язку та через систему "Електронний суд" 29.11.2023 року надійшли два ідентичних за змістом клопотання б/н від 29.11.2023 року про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження; через систему "Електронний суд" 29.11.2023 року надійшла заява б/н від 29.11.2023 року про розгляд справи без участі представника третьої особи, які судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 29.11.2023 року для надання представником позивача пояснень щодо клопотання про залучення третьої особи, протокольною ухвалою оголошено перерву на 27.12.2023 року.

Проте, у зв'язку із перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 27.12.2023 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року призначено підготовче засідання на 25.01.2024 року.

Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" 06.12.2023 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 06.12.2023 року про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 560/13757/23, яка розглядається Київським окружним адміністративним судом; від представника відповідача 11.12.2023 року надійшли заперечення б/н від 11.12.2023 року на клопотання про зупинення провадження у справі, а також 12.12.2023 року та 04.01.2024 надійшли двоє ідентичних за змістом заперечень б/н від 11.12.2023 року на клопотання позивача про залучення третьої особи. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Розглянувши в підготовчому судовому засіданні 25.01.2024 року заяву представника позивача № 2911/23-2 від 29.11.2023 року про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укргазвидобування", враховуючи предмет та підстави позову, а також зважаючи на відсутність обґрунтувань позивача в частині підстав залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ "Укргазвидобування", та за відсутності доказів на підтвердження впливу рішення з даного спору безпосередньо на права та/або обов'язки останнього щодо однієї зі сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залучення АТ "Укргазвидобування" до участі у справі як третьої особи, у зв'язку з чим протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи.

Також, розглянувши клопотання уповноваженого представника позивача б/н від 06.12.2023 року про зупинення провадження у справі № 910/633/23 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 560/13757/23, за відсутності правових підстав, передбачених п.5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої судової справи, суд не вбачає за доцільне зупиняти провадження у справі, у зв'язку з чим протокольною ухвалою відмовлено в клопотанні позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/633/23 та постановлено про початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 22.02.2024 року.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 22.02.2024 року та 14.03.2024 року судом протокольними ухвали оголошували перерви до 14.03.2024 року та 27.03.2024 року відповідно.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін та третьої особи на час проведення судового засідання 27.03.2024 року до суду не надходило.

У судове засідання з розгляду справи по суті 22.02.2024 року з'явився уповноважений представник відповідача, уповноважені представники позивача та третьої особи не з'явилися.

В свою чергу в судові засідання з розгляду справи по суті 14.03.2024 року та 27.03.2024 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, уповноважений представник третьої особи не з'явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про дату, час та місце проведення судових засідань 14.03.2024 року та 27.03.2024 року відповідно до норм ст. 6 ГПК України третя особа повідомлена належним чином шляхом надсилання копій ухвал суду від 22.02.2024 року та 14.03.2024 року про оголошення перерви в судових засіданнях з розгляду по суті справи № 910/633/23 до електронного кабінету учасника справи, факт отримання яких 24.02.2024 року та 13.03.2024 року відповідно підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку процесуального документу до електронних кабінетів останніх.

Про поважні причини неявки в судові засідання з розгляду справи по суті 14.03.2024 року та 27.03.2024 року уповноваженого представника третьої особи суд не повідомлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, третьою особою не забезпечено явку уповноваженого представника в судові засідання, за відсутності клопотань про відкладення, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами та без участі представника третьої особи.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 14.03.2024 року та 27.03.2024 року уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 14.03.2024 року та 27.03.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 27.03.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, згідно преамбули Закону України "Про ринок природного газу" №329-VIII (далі - Закон №329-VIII) останній визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, Кодексів ГТС, ГРМ та постанов НКРЕКП.

Оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Оптовий покупець - суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання.

Оптовий продавець - суб'єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу (пункти 19, 20, 21 частини першої статті 1 Закону № 329-VIII).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність на підставі наявної ліцензії на право провадження діяльності із постачання природного газу відповідно до Постанови НКРЕКП від 03.03.2021 року № 334.

В свою чергу, відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу» та Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» згідно постанови НКЕКП від 04.09.2018 року № 962 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 30 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (покупець за Договором) укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу природного газу №2рд_БГр-ТВГЗ (далі - Рамковий договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором та цим Рамковим Договором.

У відповідності до преамбули Рамкового договору сторонами визначені наступні терміни, що застосовуються у даному Договорі та Індивідуальному договорі: газова доба - період часу з 07:00 за київським часом дня до 07:00 за київським часом наступного дня; договірна ціна - ціна природного газу у гривнях за 1000 куб. м, що визначається на умовах Індивідуального Договору, включаючи ПДВ; договірна вартість - визначається на умовах Індивідуального Договору; договірний обсяг - загальний обсяг природного газу, який має бути переданий Продавцем та прийнятий Покупцем протягом Періоду поставки, що визначається на умовах Індивідуального Договору; договірний обсяг та загальний період поставки - обсяг природного тазу, що розраховується як сума усіх Договірних обсягів природного газу за всі Періоди поставки відповідно до наданих Покупцем Заявок, що визначається на умовах Індивідуального Договору; загальний період поставки - період, протягом якого Продавець має передати Покупцю Договірний обсяг за Загальний період поставки. Загальний період поставки складається з Періодів поставки, що визначаться на умовах Індивідуального Договору; комерційний акт - акт. в якому зазначається Договірна ціна, фактичний обсяг газу, що був переданий Продавцем Покупцеві протягом Періоду поставки згідно з торговими сповіщеннями підтвердженими Оператором ГТС в Інформаційній платформі Оператора ГТС та вартість природного газу, яка визначається шляхом множення фактичного обсягу природного газу на Договірну ціну; оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС)- суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб; пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ) в розумінні кодексу ГТС; період поставки - період часу, який розпочинається з першої Газової доби місяця і триває до початку першої Газової доби наступного місяця.

Згідно п.1.1 цей Рамковий Договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою , що надалі іменується Індивідуальний Договір. Форма Індивідуального Договору наведена у Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору.

Індивідуальний Договір повинен бути укладений, з урахування умов цього Договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін, і складає невід'ємну частину цього Договору (п.1.2 Рамкового договору).

Пунктом 1.3. Рамкового договору передбачено, що умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, то застосовуються положення рамкового договору.

Розділами 2-9 Рамкового договору сторони узгодили кількість та фізико - хімічні показники природного газу, порядок та умови передачі природного газу, приймання та обліку газу, ціну та порядок проведення розрахунків, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, форс- мажорні обставини, порядок розв'язання спорів, строк дії договору та інші умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 9.1 Рамкового договору цей Договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності), але не раніше дати приєднання покупця до Договору про утворення балансуючої групи, згідно з яким продавець є стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, та діє в тині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30 квітня 2022 року (включно).

Також, як свідчать матеріали справи, у відповідності до Рамкового договору між сторонами 30 вересня 2021 року було укладено Індивідуальний договір № БГр-21/22-ГВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ТВНЗ від 30 вересня 2021 року (далі - Індивідуальний договір), яким деталізовано умови Рамкового договору, зокрема, щодо договірної ціни, договірної вартості, договірного обсягу, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки, відповідальність за порушення зобов'язань.

Вказані Рамковий договір та Індивідуальний договір підписані представниками продавця та покупця, а також скріплені печатками юридичних осіб.

З урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 19, 27, 28, 37 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно умов п. 2.1 Рамкового договору загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання цього договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.

Як погоджено сторонами в п. 2.2 Рамкової угоди за розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб. м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст. (101,325 кПа) і температура - 20°С.

Фізико-хімічні показники газу, який передається Покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС (пункт 2.3 Рамкового договору).

Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором (пункт 3.1 Рамкового договору).

Згідно п. 3.2 Рамкового договору передача Договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного Періоду поставки, узгодженого сторонами в Індивідуальному договорі.

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до індивідуального договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (п. 3.3 Рамкового договору).

Відповідно до п. 3.4 Рамкового договору після переходу права власності на природний газ Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.

Продавець зобов'язується забезпечити передачу газу у власність Покупцю на умовах та в обсягах, визначених Договором та Індивідуальним договором (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 Рамкового договору).

У відповідності до п. 3.8 Рамкового договору фактичний обсяг переданого Продавцем та прийнятого Покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з Індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях Сторін, на підставі яких Оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.

Положеннями п. 3.12 Рамкового договору визначено, що після надання Торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем.

Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталось з вини оператора ГТС (п. 6.5 Рамкового договору).

Згідно п. 3.9. Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у 2 примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця, вказану у цьому Договорі.

Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписну ним скановану копію на електронну адресу продавця, вказану в цьому Договорі. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного покупцем комерційного акту продавцю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки, на поштову адресу продавця, вказану в Договорі (п.3.10 Рамкового договору).

Загальний період поставки відповідно до пункту 1 Індивідуального договору - з 01.10.2021 року по 30.04.2022 року.

Сторони узгодили, що Договірний обсяг природного газу за Загальний період поставки, що передається на умовах Індивідуального договору, складається з суми усіх Договірних Обсягів за кожний Період поставки, які формуються на підставі Додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 цього Індивідуального договору та заявок Покупця про обсяг природного газу (п.2 Індивідуального договору).

Плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки складає 129 000,00 тис. куб.м та встановлюється на кожний період поставки (п.3 Індивідуального договору).

Як визначено умовами п. 4 Індивідуального договору, покупець зобов'язаний до 15-00 год. 20 числа місяця, що перед у є кожному Періоду поставки, повідомити Продавця про обсяг природного газу, який буде ним прийнятий від Продавця у відповідному Періоді поставки шляхом направлення Заявки про обсяг природного газу (Додаток 1 до Індивідуального Договору) (далі - Заявка).

Протягом 3 робочих днів після отримання продавцем заявки, сторони укладають відповідну додаткову угоду до Індивідуального договору, в якій визначають договірний обсяг природного газу на період поставки, відповідно до поданої заявки та його договірну вартість (п. 7 Індивідуального договору).

Згідно п. 16 Індивідуального договору будь-які зміни щодо планового договірного обсягу природного газу за загальний період поставки та/або договірного обсягу, зазначеного у Додатковій угоді, укладеній на відповідний період поставки, передбаченому п. 3 Індивідуального договору, можуть вноситися тільки за погодженням Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Індивідуального договору.

Пункт поставки віртуальна торгова точка (ВТТ). Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору (пункт 19 Індивідуального договору).

Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Загальна вартість цього Договору не може перевищувати 957 180 000,00 грн., включаючи ПДВ (п.4.1 Рамкового договору).

Продаж природного газу здійснюється за Договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах Індивідуального договору (п. 4.2 Рамкового договору).

У відповідності до п.п. 8,9 Індивідуального договору Договірна вартість газу за Період поставки розраховується як добуток Договірного обсягу відповідно до укладеної Сторонами Додаткової угоди та наданої Покупцем Заявки та Договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального Договору. Договірна вартість газу за Загальний період поставки розраховується як сума Договірних вартостей за всі Періоди поставки протягом Загального періоду поставки.

Договірна ціна природного газу, який буде придбаний Покупцем на умовах цього Індивідуального Договору, за Загальний період поставки буде становити 7 420,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м (п. 10 Індивідуального договору).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечувалось, що за період поставки газу за Рамковим та Індивідуальним договорами (жовтня 2021 - квітня 2022 років), між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Твій Газзбут» було укладено ряд Додаткових угод до Індивідуального договору, якими сторони визначали обсяги та вартість газу, який поставлявся.

Зокрема, в кінці кожного місяця, що передував місяцю поставки, сторонами було укладено Додаткову угоду до Індивідуального договору, якою визначались планові обсяги природного газу, який буде поставлено у відповідному періоді та договірну ціну за 1000 куб.м цього газу. В подальшому, в кінці кожного місяця поставки сторони укладали Додаткову угоду до вказаної Додаткової угоди, в котрій зазначали фактичний обсяг природного газу, що був поставлений у звітному місяці та його вартість.

Так, в матеріалах справи наявні копії укладених між сторонами Додаткових угод до Індивідуального договору: № 10-БГр-ТВГЗ від 30 вересня 2021 року, №11-БГр-ТВГЗ від 22 жовтня 2021 року, №12-БГр-ТВГЗ від 22 листопада 2021 року, №01-БГр-ТВГЗ від 21 грудня 2021 року, № 02-БГр-ТВГЗ від 21 січня 2022 року, № 03-БГр-ТВГЗ від 22 лютого 2022 року, № 04-БГр-ТВГЗ від 22 березня 2022 року, а також додаткові угоди до цих угод, а саме Додаткова угода № 1 від 30.11.2021 року до Додаткової угоди №11-БГр-ТВГЗ від 22 жовтня 2021 року, Додаткова угода № 1 від 31.01.2022 року до Додаткової угоди №01-БГр-ТВГЗ від 21 грудня 2021 року та Додаткова угода № 1 від 28.02.2022 року до Додаткової угоди № 02-БГр-ТВГЗ від 21 січня 2022 року.

Отже, за змістом вказаних додаткових угод сторонами погоджено обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки: жовтня 2021 року - 382640000 куб.м договірною вартістю 2839188,80 грн. з урахуванням ПДВ; листопада 2021 року - 831000000 куб.м договірною вартістю 6166020 грн. з урахуванням ПДВ; грудня 2021 року - 11140000000 куб.м договірною вартістю 82658800 грн. з урахуванням ПДВ; січня 2022 року складає 24380000 куб.м договірною вартістю 180899600 грн. з урахуванням ПДВ; лютого 2022 року - 27070000 куб.м договірною вартістю 200859400 грн. з урахуванням ПДВ; березня 2022 року - 40000000 куб.м договірною вартістю 296800000 грн. з урахуванням ПДВ; квітня 2022 року - 14850000 куб.м договірною вартістю 110187000 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно наявних в матеріалах справи підписаних обома сторонами та скріплених відтисками їх печаток комерційних актів приймання - передачі природного газу у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року на виконання умов Рамкового договору та Індивідуального договору і додаткових угод до нього ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передано ТОВ «Твій Газбут» як покупцю природний газ, а саме:

- згідно Комерційного акту № 1_10-БГр-ТВГЗ від 31 жовтня 2021 року у жовтні 2021 року передано відповідачем та прийнято позивачем 382,640 тис. куб.м природного газу на загальну суму 2 839 188,80 грн.;

- згідно Комерційного акту 1_11-БГр-ТВНЗ від 30 листопада 2021 року у листопаді 2021 року - 831,000 тис. куб.м природного газу на загальну суму 6 166 020,00 грн.;

- згідно Комерційного акту 1_12-БГр-ТВГЗ від 31 грудня 2021 року у грудні 2021 року - 11 140,000 тис. куб. м природного газу на загальну суму 82 658 800,00 грн.;

- згідно Комерційного акту 1_01-БГр-ТВГЗ від 31 січня 2022 року у січні 2022 року - 24 380,000 тис. куб. м природного газу на загальну суму 180 899 600,00 грн.;

- згідно Комерційного акту 1_02-БГр-ТВГЗ від 28 лютого 2022 року у лютому 2022 року - 27 070,000 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 200 859 400,00 грн.;

- згідно Комерційного акту 1_03-БГр-ТВГЗ від 31 березня 2022 року у березні 2022 року - 40 000,000 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 296 800 000,00 грн.;

- згідно Комерційного акту 1_04-БГр-ТВГЗ від 30 квітня 2022 року у квітні 2022 року - 14 850,00 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 110 187 000,00 грн.

Всього згідно вказаних комерційних актів, копії яких надані позивачем, продавцем було передано покупцю за період з 01.10.2021 року по 30.04.2022 року природний газ обсягом 118 653,640 тис. куб. м загальною вартістю 880 410 008,00 грн.

Означений обсяг переданого покупцю природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи про подобові об'єми погоджених Оператором ГТС торгових сповіщень на відчуження (продавця) та набуття (покупця) природного газу з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно обсягом 118 653,640 тис. куб.м.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором (п. 4.4 Рамкового договору).

Так, згідно п.п. 12, 13 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Покупець має право здійснити 100% передоплату договірного обсягу природного газу за період поставки, вказаного у додатковій угоді до індивідуального договору, не пізніше ніж за 5-ть банківських дні до початку такого періоду поставки.

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання позивачем як покупцем умов Рамкового договору та Індивідуального договору в частині здійснення оплати природного газу не є предметом дослідження у даній справі.

При цьому, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та встановлено судом, у зв'язку з нездійсненням покупцем повної та своєчасної оплати переданого за спірним Рамковим та Індивідуальним договорами за період жовтень 2021 року - квітень 2022 року природного газу, продавець ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з позивача заборгованості в сумі 480 975 365,61 грн., в тому числі 307 778 798,99 грн. основного боргу, 26 436 442,49 грн. втрат від інфляції, 4 708 356,20 грн. процентів річних, 69198252,35 грн. пені та 72853515,58 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 року відкрито провадження у справі №910/13279/22 та рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" на користь продавця 307 778 798,99 грн. боргу, 26 436 442,49 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4 783 56,20 грн. 3% річних з простроченої суми, 69 198 252,35 грн. пені, 72 853 515,58 грн. штрафу, 86 8350 грн. витрат по оплаті судового збору.

Станом на час ухвалення у даній справі рішення у зв'язку зі зверненням ТОВ "Твій газзбут" з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції справа № 910/13279/22 перебуває на розгляді в Північному апеляційному господарському суді.

Окрім цього, як встановлено судом за матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, для транспортування природного газу газотранспортною системою 17 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (оператор за договором, третя особа у справі) був укладений Договір на транспортування природного газу № 2105000095 (далі - Договір транспортування), згідно п. 2.1 якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Згідно п. 2.2 Договору транспортування послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» є оператором газорозподільної системи - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»), і який у розумінні пункту 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС є оператором суміжної системи.

Діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» як оператора ГТС врегульована, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу», а також Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, і дія якого поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (пункти 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Відповідно до пункту 45 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Згідно пункту 3.1 Договору транспортування оператор зобов'язаний здійснити додаткову оплату Замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором.

Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірка параметрів якості в цих точках, здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (пункт 5.1 Договору транспортування).

У відповідності до п.5.2 Договору транспортування якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання.

За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему Оператора або передається з неї Оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього Договору (пункт 5.3 Договору транспортування).

Відповідно до п. 13.3 Договору транспортування оператор відповідає за втрату газу Замовника в газотранспортній системі під час його транспортування від точки входу до точки виходу у розмірі фактичних втрат, якщо не доведе, що втрата сталася не з його вини.

У відповідності до п. 13.4 Договору транспортування оператор несе відповідальність за неналежне надання послуг транспортування природного газу лише з моменту його отримання в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу.

Окрім цього, що в Розділі Х Договору транспортування сторони детально погодили визначення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу.

Зокрема, сторонами визначено формули розрахунку додаткової плати у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу: з параметрами якості теплоти згорання нижчими від значень, визначених Кодексом (пункт 10.2); який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначених Кодексом (пункт 10.3); який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначених Кодексом (пункт 10.4); який не відповідає параметрам температури точки роси за вуглеводнями, визначених Кодексом (пункт 10.5).

При цьому, в пункті 10.1 Договору транспортування сторони погодили, що відповідальною стороною за якість газу є:

1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) Замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) перед Оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні Замовник перед Оператором;

2) у точках виходу відповідальним є Оператор перед Замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні Оператор перед Замовником.

Згідно п. 17.1 Договору транспортування він набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2022 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Також сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 12.11.2021 року до Договору транспортування, якою викладено пункт 8.2 розділу VIII Договору в новій редакції.

Вказаний Договір транспортування та Додаткова угода до нього підписані уповноваженими представниками оператора та замовника та засвідчені печатками юридичних осіб.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, в рамках Договору транспортування позивач замовив потужність, в тому числі для транспортування обсягів, переданих згідно Рамкового та Індивідуального договорів, та відповідно до остаточних алокацій за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, ТОВ «Оператор ГТС України» здійснив транспортування позивачу, зокрема, обсяг газу, придбаного у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на точки виходу з ГТС/входу до ГРМ наступних Операторів: АТ «Львівгаз, АТ «Волиньгаз», АТ«Рівнегаз»,АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Миколаївгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Вінницягаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Київоблгаз», АТ «Сумигаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Івано-Франківськгаз», AT «Запоріжгаз», AT «Хмельницькгаз», AT «Чернігівгаз».

Так, вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями підписаних обома сторонами Договору транспортування без зауважень за період жовтень 2021 року - квітень 2022 року Актами наданих послуг, а саме № 10-2021-2105000095/1201021 від 31.10.2021 року, № 10-2021-2105000095/1150000 від 31.10.2021 року, № 10-2021-2105000095/1140000 від 31.10.2021 року, № 10-2021-2105000095/1131021 від 31.10.2021 року, № 11-2021-2105000095/1201121 від 30.11.2021 року, № 11-2021-2105000095/1131121 від 30.11.2021 року, № 11-2021-2105000095/1140000 від 30.11.2021 року, № 12-2021-2105000095/1150000 від 31.12.2021 року, № 12-2021-2105000095/1131221 від 31.12.2021 року, № 12-2021-2105000095/1140000 від 31.12.2021 року, № 12-2021-2105000095/1201221 від 31.12.2021 року, № 01-2022-2105000095/1140000 від 31.01.2022 року, № 01-2022-2105000095/1150000 від 31.01.2022 року, № 01-2022-2105000095/1200122 від 31.01.2022 року, № 01-2022-2105000095/1130122 від 31.01.2022 року, № 02-2022-2105000095/1200222 від 28.02.2022 року, № 02-2022-2105000095/1130222 від 28.02.2022 року, № 02-2022-2105000095/1150000 від 28.02.2022 року, № 02-2022-2105000095/1140000 від 28.02.2022 року, № 03-2022-2105000095/1200322 від 31.03.2022 року, № 04-2022-2105000095/120422 від 30.04.2022 року та остаточними алокаціями з інформаційної платформи.

Відповідно до ч. 1 статті 673 ЦК України Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару (частина 1 статті 678 ЦК України).

Статтею 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно частини 2 статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до пункту 21 глави 1 розділу 111 Кодексу ГТС місячні паспорти - сертифікати ФХП газу підлягають оприлюдненню на веб-сайті оператора газотранспортної системи.

Так, відповідно до п. 11 розділу 1 глави ІІІ Кодексу ГТС одним із значень ФХП для точок входу і точок виходу є, зокрема, температура точки роси за вологою.

Згідно п. 13 розділу 1 глави ІІІ Кодексу ГТС природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати вимогам, зокрема, температура точки роси за вологою °С при абсолютному тиску газу 3,92 МПа - не перевищує мінус 8 (-8); вміст метану (C1), мол. % - мінімум 90.

Наразі, позивачем до матеріалів справи долучено копії паспортів фізико - хімічних показників природного газу за маршрутами 1, 2, 3, 4, 5, 11, 12, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 42, 43, 44, 61, 161, 163, 165, 166, 167, 168, 169, 191, 192, 200, 202, 203, 204, 206, 208, 209, 213, 214, 215, 217, 218, 219, 221, 222, 223, 224, 225, 229, 231, 233, 235, 236, 238, 239, 243, 244, 246, 248, 249, 250, 251, 252, 256, 258, 260, 261, 263, 283, 290, 291, 404, 405, 406, 407, 408, 410, 411, 416, 417, 451, 454, 455, 456, 459, 461, 467, 468, 469, 470, 471, 472, 496, 601, 603, 604, 605, 606, 609, 611, 618, 636, 662, 665, 666, 669, 671, 673, 674, 693, 810, 836, 837.

Окрім цього, позивачем надано копії Звітів про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Оператора ГТС - ТОВ «Твій Газзбут» за маршрутами 1, 2, 3, 4, 5, 11, 12, 21, 61, 174, 200, 202, 203, 204, 206, 208, 209, 213, 216, 219, 221, 222, 223, 224, 225, 229, 231, 233, 235, 238, 239, 243, 244, 246, 248, 249, 250, 251, 252, 256, 258, 260, 261, 263, 283, 290, 291, 411, 416, 417, 454, 601, 603, 604, 605, 606, 609, 611, 615, 616, 617, 620, 622, 629, 636, 665, 680, 691, 693, 810, за період з 01.10.2021 року по 30.04.2022 року за період з 01.10.2021року по 30.04.2022 року.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як наголошує позивач в позовній заяві, з посиланням на вищевказані отримані від Оператора ГТС звіти, за результатами вміщених в них даних природний газ, який ТОВ «Твій газзбут» було закуплено у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», виходив з газотранспортної системи в газорозподільну систему з показниками якості, які не відповідали, зокрема, параметрам щодо вмісту механічних домішок (метану) та параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом ГТС, позаяк наведені у звітах дані не відповідають фізико-хімічним показникам та іншим характеристикам природного газу, визначеним розділом III Кодексу газотранспортної системи, зокрема, по температурі точки роси за вологою, а також по показнику вмісту метану, та, окрім цього, з наданих паспортів ФХП також вбачається, що показники газу у наданих паспортах не відповідають ФХП по показнику вмісту метану, який менше 90%.

Водночас, позивач звертає увагу, що в комерційних актах приймання-передачі природного газу та торгових сповіщеннях відсутні відомості щодо передачі позивачу природного газу, який би відповідав фізико-хімічним показникам газу і вимогам, визначеним розділом III Кодексу ГТС

Враховуючи вищевикладене та наявну в паспортах ФХП та звітах про якість природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року інформацію, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Рейтинг» в порушення умов Рамкового та Індивідуального договорів передано покупцю неякісний природний газ, що фактично впливає на обсяг та вартість газу, визначеного умовами Рамкового і Індивідуального договорів і відповідно порушує право ТОВ «Твій газзбут» на отримання якісного газу відповідно до укладених договорів, відтак, посилаючись на комерційні акти приймання-передачі природного газу позивач стверджує, що на виконання своїх договірних зобов'язань відповідач за спірними Рамковим та Індивідуальним договорами поставив 67 203,64 тис. куб.м газу, у зв'язку з чим на підставі ст. 678 ЦК України просить суд зобов'язати відповідача безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів природного газу ТОВ "Твій Газзбут" за Рамковим договором № 2рд_БГр-ТВГЗ купівлі - продажу природного газу від 30.09.2021 року та Індивідуальним договором № БГр-21/22-ТВГЗ до Рамкового договору купівлі - продажу природного газу № 2рд_БГр-ТВГЗ від 30.09.2021 року, зазначених в комерційних актах приймання - передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Рамкового договору № 2рд_БГр-ТВГЗ купівлі - продажу природного газу від 30.09.2021 року та Індивідуального договору № БГр-21/22-ТВГЗ до Рамкового договору купівлі - продажу природного газу № 2рд_БГр-ТВГЗ від 30.09.2021 року та додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Рамкового та Індивідуального договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ «Про ринок природного газу» ринок природного газу це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №329-VІІІ державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 32 частини 1 статті 1 Закону №329-VІІІ визначено, що Регулятор це національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), яким відповідно до Закону та на виконання своїх повноважень НКРЕКП постановами № 2493 і №2494 від 30.09.2015 затверджено:

- Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України (пункт 2 глави 1 розділу I);

- Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), котрий визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу І).

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ постачальником природного газу є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

При цьому, за змістом п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Під терміном «споживач» п. 37 ч. 1 ст. 1 Закон №329-VІІІ визначає фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

За змістом ст. 12 Закону №329-VІІІ права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС:

- віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням;

- віртуальна торгова точка (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу, далі - ВТТ) - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу;

- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

- замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу;

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;

- портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу;

- торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.

Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку.

Наразі, судом встановлено та сторонами не заперечується та обставина, що ТОВ «Твій газзбут» є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність на території України із постачання природного газу кінцевим споживачам, отже у правовідносинах із кінцевими споживачами ТОВ позивач виступає постачальником природного газу.

Однак, враховуючи те, що природний газ, який постачався, вказане товариство придбавало в ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», у правовідносинах з останнім ТОВ «Твій газзбут» в розумінні п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ виступає як оптовий покупець - суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання виступає оптовим покупцем.

В цей же час, оскільки суб'єкти ринку природного газу - позивач як покупець та відповідач як оптовий продавець, які уклали договір купівлю-продаж природного газу (Рамковий Договір та Індивідуальний договір), на виконання умов останнього здійснюється приймання-передача такого газу у ВТТ, на якій відбувається передача природного газу, відтак за змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у правовідносинах із позивачем є оптовим продавцем, адже є суб'єктом, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, в контексті вищенаведених термінів Кодексу ГТС суб'єкти ринку природного газу, а саме відповідач як оптовий продавець та позивач як оптовий покупець відповідно, які уклали договір купівлі - продажу природного газу та на його виконання здійснювали приймання-передачу природного газу у віртуальній торговій точні (віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу), з використанням ресурсів інформаційної платформи Оператора ГТС та такого інструменту, як торгове сповіщення (наведений висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 08.07.2020 року по справі № 910/8751/19).

Згідно з положеннями статті 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом за змістом укладеного між сторонами Рамкового договору, загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання цього Договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов Індивідуального Договору за цим Договором, та визначається на підставі Комерційних актів (п.2.1).

Відповідно до п. 3.1. Рамкового договору ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Твій газзбут" узгодили, що перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором.

За умовами п. 3.3 Рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС, в яких, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до Індивідуального Договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ.

При цьому, після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ (пункт 3.4. Рамкового договору).

Після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем (пункт 3.12. Рамкового договору).

Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС (пункт 6.5. Рамкового договору).

Відповідно до пункту 11 Глави 7 Розділу ІІІ Кодексу ГТС передача природного газу, поданого до газотранспортної системи між замовниками послуг транспортування, здійснюється у віртуальній торговій точці шляхом подання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень відповідно до вимог глави 2 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно Глави 2 розділу XIV цього Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.

Оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень (пункт 2 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС).

Обробка торгових сповіщень оператором газотранспортної системи здійснюється цілодобово не довше тридцяти хвилин, крім випадку якщо замовником послуг транспортування не визначено інший строк набрання чинності торговим сповіщенням, що дає можливість подовжити термін обробки торгового сповіщення до двох годин. Замовник має право змінити або відкликати надане торгове сповіщення до моменту його підтвердження оператором газотранспортної системи. (пункти 3, 4 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС).

Відповідно до пункту 5 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС торгове сповіщення має містити таку інформацію: газова доба, коли передаватиметься природний газ; ідентифікацію відповідних портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу, між якими відбувається передача природного газу, зокрема реквізити замовників, їх ЕІС-коди; зазначення чи є це торговим сповіщенням на відчуження чи набуття; обсяг природного газу, що передається (набувається), виражений у куб.м та одночасно (інформативно) в одиницях енергії (кВт·год).

Згідно пункту 8 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС якщо оператор газотранспортної системи отримує торгові сповіщення на відчуження та на набуття, що збігаються, та якщо обсяги природного газу у сповіщеннях є рівними, то оператор газотранспортної системи погоджує таку передачу природного газу та відносить такі обсяги природного газу на відповідні портфоліо балансування: як відбір з газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на відчуження; як подачу до газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на набуття.

Передача природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці.

У випадку коли обсяги природного газу в парі торгових сповіщень на відчуження та набуття, що збігаються, не є рівними, оператор газотранспортної системи відхиляє обидва сповіщення.

З огляду на вищевикладене та фактичні обставини, оскільки продаж природного газу та перехід права власності на природний газ відбувається у віртуальні торговій точці (ВТТ), після переходу права власності на природний газ ТОВ "Твій газзбут" як покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

Зокрема, після надання торгового сповіщення ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" як продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем - ТОВ "Твій газзбут". Окрім цього, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" як продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

Поряд із цим, відчуження ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та набуття ТОВ "Твій газзбут" природного газу здійснюється шляхом надсилання сторонами оператору газотранспортної системи торгових сповіщень в електронному вигляді, які формуються та скріплюються ЕЦП уповноваженої особи на інформаційній платформі Оператора ГТС та в обов'язковому порядку містять обсяг природного газу, що передається (набувається).

В подальшому Оператор ГТС, за результатом розгляду отриманих торгових сповіщень, здійснює їх підтвердження, про що ТОВ "Твій газзбут" (покупець) та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) отримують відповідне інформаційне повідомлення від Оператора ГТС. Після підтвердження торгового сповіщення Оператор ГТС збільшує обсяг природного газу ТОВ "Твій газзбут" (покупець), який приймає природний газ, та зменшує обсяг природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець), який передає природний газ, на обсяг природного газу, який був вказаний у підтвердженому торговому сповіщенні.

Таким чином, зобов'язання ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з передачі природного газу ТОВ "Твій газзбут" є виконаними з моменту передачі права власності на природний газ у віртуальній торговій точці (ВТТ).

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Рамкового договору та Договору транспортування за період жовтень 2021 року - квітень 2022 року Оператором ГТС було підтверджено 211 торгових сповіщень відповідача на відчуження та 211 торгових сповіщень позивача на набуття природного газу, в наслідок чого позивач набув у власність природний газ в загальному обсязі 118 653,640 тис. куб. м, що відповідає обсягу природного газу, узгодженому сторонами за змістом Додаткових угод до Індивідуального договору та відображено в комерційних актах приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення позивачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання природного газу, доказів опротестування даних, зазначених в комерційних актах на час їх підписання згідно п. 3.9. Рамкового договору до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" умов Рамкового та Індивідуального договорів з боку позивача відсутні.

Жодних застережень щодо якості газу при підписанні відповідних комерційних актів приймання-передачі від покупця не надходило.

При цьому, вказані комерційні акти приймання-передачі природного газу містять відомості щодо Договірної ціни, фактичних обсягів газу, що були передані протягом Періоду поставки згідно з торговими сповіщеннями, підтвердженими Оператором ГТС в Інформаційній платформі Оператора ГТС, а також вартості природного газу, що свідчить про їх повну відповідність положенням Рамкового договору, та, відповідно, спростовує твердження позивача на відсутність в комерційних актах відомостей щодо передачі Позивачу природного газу приведеного до стандартних умов, позаяк така вимога до змісту комерційного акту положеннями Рамкового договору не визначена.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу природного газу, обумовлені Рамковим та Індивідуальним договором, а позивачем, у свою чергу, прийнято природний газ без будь - яких зауважень.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладених між сторонами Рамкового та Індивідуального договору, документом, який підтверджує як факт виконання відповідачем зобов'язання з передачі природного газу позивачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є комерційні акти приймання - передачі природного газу, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень, та засвідчені печатками обох сторін.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість та обсяг переданого газу.

При цьому, суд звертає увагу на приписи пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, згідно якого визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу.

В свою чергу, за положенням глави 2 ХІІІ Кодексу ГРМ фізико-хімічні показники природного газу, що розподіляється Оператором ГРМ з газорозподільної системи споживачам, повинні відповідати параметрам та вимогам як для ФХП природного газу, який подається до ГРМ, що визначені в главі 1 цього розділу.

Перевірка величини тиску та/або якісних показників газу здійснюється Оператором ГРМ на підставі письмової заяви споживача. У разі надходження такої заяви Оператор ГРМ зобов'язується направити свого представника за місцем виклику протягом двох робочих днів у містах і п'яти календарних днів у сільській місцевості в узгоджений із споживачем час.

Якщо за результатами перевірки величини тиску та/або якісних показників газу Оператором ГРМ буде підтверджено факт невідповідності тиску та/або якісних показників газу, Оператор ГРМ здійснює перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого/спожитого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог цього Кодексу, а споживач отримує від Оператора ГРМ компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 цього розділу. В іншому випадку споживач повинен компенсувати Оператору ГРМ витрати, понесені ним на перевірку якості та тиску газу.

Окрім цього, відповідно до підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, відповідальним за якість газу є:

- у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з'єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;

- у точках виходу - оператор газотранспортної системи.

Також, згідно п.16 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб'єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.

Якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову плату, визначену в договорі транспортування (п. 18 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).

Аналогічні положення містяться в розділі Х Договору транспортування.

Враховуючи вищенаведене, відповідальність за неналежну якість природного газу, що надходить в газотранспортну систему (з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи) покладається на суб'єкт, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, а відповідальність за якість природного газу в точках виходу з газотранспортної системи - на оператора ГТС.

З аналізу вищевикладених положень законодавства та укладеного між ТОВ "Оператор газотранспортної системи" та ТОВ "Твій газзбут" договору транспортування природного газу вбачається наявність чіткої процедури дій суб'єктів на ринку природного газу у випадку наявності в газорозподільній мережі природного газу неналежної якості та його відібрання. Так, у випадку виявлення у точці виходу природного газу порушення якісних характеристик у оператора газотранспортної системи може виникнути обов'язок перед замовником - оператором газорозподільної системи (п. 10.1 Договору транспортування) зі сплати додаткової плати таким суб'єктам.

Порядок визначення розміру додаткової плати за недотримання параметрів природного газу та її оплати передбачений розділом Х Договору транспортування.

Зокрема, згідно п. 10.6 вказаного договору розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених Оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає Замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Сторони мають право звернутися до уповноваженого органу на проведення робіт з визначення параметрів природного тазу. У разі підтвердження відповідності природного газу параметрам, визначеним Кодексом, втрати на це дослідження покриває Сторона, яка вимагала його проведення, в іншому разі витрати на дослідження покриває інша сторона. Обсяг природного газу з недотриманім значенням параметра якості Qi визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.

Розбіжності щодо якості природного тазу та розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Кодексу або в суді До прийняття рішення суду якість природного газу та/або розмір додаткової плати, яку відповідальна за порушення параметрів якості газу Сторона зобов'язана сплатити в строк, визначений пунктом 10.7 цього Договору, визначається за даними Оператора (п. 10.8 Договору транспортування).

Таким чином, нормами Кодексу ГТС передбачено, що у випадку поставки газу неналежної якості сплачується додаткова оплата, а не відбувається коригування, як цього вимагає в позовній заяві позивач.

Водночас, позивачем не наведено жодної норми або положення договорів щодо обов'язку продавця природного газу, операторів ГРМ або ГТС здійснити перерахунок обсягу отриманого оптовим покупцем природного газу у випадку встановлення невідповідності його якості, а також можливості покладення обов'язку з проведення додатково плати за недотримання параметрів якості природного газу на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Отже, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі для правильного його вирішення належить встановити наявність чи відсутність у відповідача обов'язку здійснити перерахунок прийнятого позивачем за Рамковим та Індивідуальним договорами природного газу.

Відповідно ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Наразі, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, враховуючи посилання позивача в обґрунтування позовних вимог саме на невідповідність якості переданого відповідачем згідно Рамкового та Індивідуального договорів природного газу, з метою встановлення факту передачі/транспортування позивачеві природного газу, компонентний склад якого не відповідає ФХП якості газу, визначених розділом ІІІ Кодексу ГТС України та ступінь такого впливу на обсяги і вартість переданого природного газу згідно укладених між сторонами договорів, чим зумовлена необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, без яких відповідні обставини встановити неможливо, Господарським судом міста Києва за клопотанням позивача у даній справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року було призначено комплексну судову експертизу, перелік винесених на розгляд експертів питань наведено у відповідній ухвалі суду.

Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі № 910/633/23 задоволено, ухвалу суду від 08.06.2023 року скасовано.

При цьому, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи, судом апеляційної інстанції зазначено, що судом не враховано відсутність у даній справі об'єкту експертизи - газу, а паспорти ФХП та звіти Оператора ГТС є доказами, оцінку яким має надавати виключно суд, а не судовий експерт; належна чи неналежна якість природного газу може впливати на обсяг енергії природного газу (якісна характеристика газу), однак не може впливати на об'єм природного газу, оскільки це є різними категоріями характеристик природного газу. Також в постанові від 24.08.2023 року зазначено, що предметом спору у даній справі є немайнова вимога про зобов'язання безоплатно усунути недоліки неякісного товару (природного газу), а тому встановлювання можливості та ступінь впливу ймовірно неякісного природного газу на його вартість взагалі не стосується предмету даного спору.

Таким чином, як наголошено в постанові, неналежна якість природного газу не може бути виявлена у момент передачі газу на ВТТ, у зв'язку з чим не можна встановити, що продавець газу не виконав свої зобов'язання перед покупцем щодо відповідності параметрів якості газу на момент його передачі на ВТТ. Отже, враховуючи предмет спору, яким є немайнова вимога про зобов'язання безоплатно усунути недоліки неякісного товару (природного газу), відсутні підстави встановлювати обсяги природного газу, адже позивач на заявляв вимоги, що обумовлена договором кількість товару (природного газу) відповідачем поставлена в меншому обсязі, а відтак вказані обставини не стосуються предмету спору.

Так, судом першої інстанції під час розгляду справи враховані вищенаведені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 року висновки, згідно яких облік природного газу в Україні протягом жовтня 2021 - квітня 2022 року та наразі здійснюється в метрах кубічних, а не в енергетичних одиницях та відсутня диференціація вартості газу, виходячи з показників його якості як товару, облік природного газу в енергетичних одиницях та з диференціацією його вартості законодавчо передбачено з 1 травня, що настає за датою припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В свою чергу, умови договору, укладеного між сторонами, для визначення параметрів якості газу та відповідальності за їх недотримання відсилають до нормативних актів, які встановлюють вимоги щодо якості газу, та, відповідно, застосування відповідальності за їх недотримання.

В контексті вищенаведеного та з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції суд зазначає, що позивачем, за умови заперечення обставин передачі позивачу якісного природного газу та сумнівів щодо вірності визначення в комерційних актах обсягів поставки, під час розгляду даної справи окрім посилання на паспорти ФХП та звіти про якість природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року не надано суду інших належних та допустимих доказів невідповідності якості переданого позивачем природного газу, передача та приймання якого здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відтак, з урахування скасування ухвали суду про призначення комплексної судової експертизи, за висновком суду під час визначення обґрунтованості позовних вимог суд виходив саме з наданих позивачем доказів.

Також суд зазначає, що статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки, які наступають в разі передання товару неналежної якості.

Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Суд наголошує, що положення ст. 678 ЦК України наділяють покупця рядом прав у випадку отримання ним товару неналежної якості. Однак, аналіз вказаних положень свідчить про те, що необхідною умовою реалізації покупцем своїх прав, передбачених ст. 678 ЦК України є сукупність двох обставин, а саме: 1) доведення покупцем факту, що йому було передано товар неналежної якості; 2) факт знаходження неякісного товару у володінні покупця. В такому випадку останній може реалізувати передбачені вказаною статтею права незалежно від можливості використання товару неналежної якості за призначенням.

Як встановлено за матеріалами справи та не заперечується жодною із сторін, що весь об'єм газу, який було придбано ТОВ «Твій газзбут» у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», було реалізовано кінцевим споживачам та фактично спожито останніми ще до моменту подання позовної заяви, у зв'язку з чим з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що до спірних відносин не підлягають застосуванню положення ст. 678 Цивільного кодексу України, а відтак і можливість реалізації позивачем його прав, передбачених вказаною статтею.

Жодних інших правових обґрунтувань та підстав зобов'язання відповідача вчинити дії, які визначені позивачем як предмет позову, з огляду на викладений вище обсяг прав оптового покупця у випадку продажу споживачам природного газу неналежної якості, як стверджує ТОВ "Твій газзбут" в позовній заяві, судом не встановлено.

Судом враховано, що матеріали справи не містять доказів того, що в момент передачі позивачу природного газу у ВТТ, цей газ був неякісний, зокрема, його ФХП не відповідали встановленим вимогам щодо вмісту в ньому метану, а також температури точки роси за вологою, позаяк наявні в матеріалах справи паспорти ФХП природного газу та Звіти про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Оператора ГТС за різними маршрутами за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року не можуть бути розцінені судом як належні докази, що доводять факт порушення ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» свого обов'язку щодо передачі природного газу належної якості у ВТТ.

При цьому суд наголошує, що з вищевказаних документів вбачається лише, що ФХП придбаного ТОВ «Твій газзбут» природного газу не відповідали встановленим вимогам у точках виходу з газотранспортної системи, а не у ВТТ, однак точка (точки) виходу з ГТС є відмінною (відмінними) від ВТТ.

Суд зазначає, що неможливість визначення ФХП природного газу в момент його передачі у ВТТ зумовлено, як тим, що ВТТ має невизначене фізичне розташування в газотранспортній системі, так і специфікою природного газу. Зокрема, як зазначалося вище, природний газ це суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані та наділена лише родовими ознаками. У газотранспортній системі природний газ проходить процес змішування, оскільки як зазначено представник Оператора ГТС в письмових поясненнях, на даний час існує 210 точок входу в ГТС, з яких поступає природний газ від різних джерел (суб'єктів). Внаслідок такого змішування ФХП природного газу, який поступає в ГТС на точках її входу, можуть змінюватися на точках її виходу як в сторону покращення, так і в сторону погіршення.

Для унеможливлення погіршення ФХП природного газу на точках виходу Оператор ГТС має право не приймати у точках входу в ГТС природний газ у випадках невідповідності ФХП газу параметрам, за недотримання яких типовим договором транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, передбачено сплату додаткових плат (пункт 15 глави 1 розділу III Кодексу ГТС). Саме тому положення чинного законодавства України (пункт 1 глави 1 розділу III Кодексу ГТС) передбачають, що відповідальним за якість газу у точках виходу є Оператор ГТС.

Суд наголошує, що функція контролю якості природного газу покладена на ліцензованих суб'єктів ринку природного газу, які займаються його транспортуванням, розподілом, видобуванням та зберіганням.

Чинним законодавством України не передбачено можливості визначення якості природного газу в момент його передачі покупцю на ВТТ, оскільки, згідно пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу з ГТС, у зв'язку з чим

та з огляду на неможливість визначення ФХП природного газу в момент його передачі на ВТТ, а відтак і неможливість довести обставини того, що такий газ був неякісним, беручи до уваги положення ч. 5 ст. 12 ЦК України про те, що поведінка особи вважається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене судом, презюмується, що продавець природного газу у ВТТ передає покупцю газ належної якості.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги зміст погоджених сторонами Додаткових угод, підписаних комерційних актів, а також витягів з Інформаційної платформи з реєстру відомостей щодо підтверджених торгових сповіщень, дані в яких збігаються, суд доходить висновку, що відповідачем як продавцем передано позивачу природний газ за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, що підтверджується підписаними без зауважень з боку позивача Комерційними актами на поставку в загальному обсязі 118 653,640 тис. куб. м природного газу, погодженими Оператором ГТС торговими сповіщеннями на вказаний об'єм природного газу.

При цьому, доказів звернення позивача до ліцензованих суб'єктів ринку природного газу, на яких покладено функції контролю якості природного газу, матеріали справи не містять.

Відтак, позивачем не доведено порушення ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зобов'язання щодо передачі йому за Рамковим та Індивідуальним договорами природного газу, ФХП котрого не відповідали вимогам, визначеним Кодексом ГТС та відповідним стандартам, а також порушення відповідачем прав позивача, які б слугували підставою для необхідності здійснення перерахунку отриманого покупцем за договорами з відповідачем природного газу, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та від 09.02.2021 року у справі №381/622/17.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Судове рішення про задоволення позову має забезпечити відновлення порушеного або оспорюваного права чи інтересу, у позивача не має бути потреби повторно звертатися до суду з іншими вимогами, і таке судове рішення можна виконати.

Згідно з принципом процесуальної економії судове рішення не має створювати передумов для іншого судового процесу, в якому відбуватиметься захист права чи інтересу позивача (постанова ВП ВС від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19, від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду 02.02.2021 у справі № 925/642/191).

Суд, розглядаючи справу, повинен насамперед з'ясувати мету, яку ставить перед собою позивач. Іноді формулювання позовної вимоги може бути нечітким, але якщо зважати на мотиви звернення до суду, то стає зрозуміло, якого результату особа хоче досягти. Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

З урахуванням вищенаведеного, з огляду на підстави та обґрунтування заявлених позивачем вимог суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язань за Рамковим та Індивідуальним договорами, які б слугували підставою для необхідності здійснення перерахунку отриманого покупцем за даними договорами природного газу, а відтак, встановлено й відсутність як порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду з даним позовом, так і необґрунтованість вимог до відповідача загалом, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії" свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2024 року.

Суддя А.М.Селівон

Попередній документ

122318243

Наступний документ

122318245

Інформація про рішення:

№ рішення:	122318244
№ справи:	910/633/23
Дата рішення:	27.03.2024
Дата публікації:	17.10.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (15.05.2025)
Дата надходження:	11.01.2023
Предмет позову:	про зобов'язання до вчинення дій

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

23.02.2023 16:30	Господарський суд міста Києва
29.03.2023 15:00	Господарський суд міста Києва
08.06.2023 16:30	Господарський суд міста Києва
24.08.2023 10:45	Північний апеляційний господарський суд
09.10.2023 14:00	Північний апеляційний господарський суд
29.11.2023 14:30	Господарський суд міста Києва
27.12.2023 15:15	Господарський суд міста Києва
25.01.2024 16:00	Господарський суд міста Києва
22.02.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
14.03.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
27.03.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
14.01.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
04.02.2025 10:20	Північний апеляційний господарський суд
25.03.2025 13:00	Північний апеляційний господарський суд
15.04.2025 13:20	Північний апеляційний господарський суд
17.06.2025 11:00	Касаційний господарський суд