Ухвала від 15.10.2024 по справі 909/69/22

Справа № 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.10.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи ОСОБА_1 про визнання грошових вимог в розмірі 116620,03грн у справі про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліваро" про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод".

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 по справі №909/69/22 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (код 00218271) відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №№1732 від 11.11.2015). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2024 продовжено строк ліквідаційної процедури ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. на 3 місяця до 04.10.2024 включно.

До господарського суду 23.08.2024 надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги у розмірі 116620,03грн, що є заборгованістю по заробітній платі.

Ухвалою Господарського суду від 27.08.2024 суд залишив подану заяву з грошовими вимогами до боржника без руху.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2024 по справі №909/69/22 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника прийнято та приєднано до матеріалів справи. Призначено судове засідання з розгляду заяву на 15.10.2024 .

Від ліквідатора надійшло повідомлення про результати розгляду вимог кредитора фізичної особи ОСОБА_1 .

Ліквідатор направив суду клопотання про розгляд заяви з грошовими вимогами за його відсутності.

Заявник та представник боржника у судове засідання не з'явилися; про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, суд встановив наступне.

Згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Крім того, відповідно до ст.28 Закону України "Про оплату праці" визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівником такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги) виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , останній просить визнати його кредитором в сумі 116620,03грн перед ПАТ «ІФАЗ», у зв'язку із наявною заборгованістю по виплаті заробітної плати.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, судом частково визнаються заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги до боржника, зважаючи на наступні обставини.

Приписами п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із долученої довідки ОК-5, найманому працівнику ПрАТ«ІФАЗ» ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з січня 2021 року по червень 2021 року, сума якої становить 37164,69 грн.

Таким чином, заявлені кредиторські вимоги частково підтверджуються, зокрема, долученими до заяви копіями трудової книжки ОСОБА_1 та довідкою ОК-5, з яких вбачається, що останній дійсно працював як найманий працівник ПрАТ «ІФАЗ» та йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з січня 2021 року по червень 2021 року в загальному розмірі 37164,69 грн.

Водночас, заявлена сума заборгованості включає в собі податки ШДФО та військовий збір) з доходу у. вигляді заробітної плати, які в силу приписів Податкового кодексу України має нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету роботодавець.

Відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168,1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (ст. 167 Податкового кодексу України).

Конструкцією підпункту 168.1.2, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу є єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Тимчасово, до набрання чинності рішенням ВРУ про завершення реформи ЗСУ, встановлено військовий збір (п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Платниками військового збору є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти (п. 162,1 розд. IV ПКУ).

При цьому, нараховують, утримують та сплачують військовий збір до бюджету в порядку, встановленому розділу IV ПКУ, зважаючи на особливості, визначені підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставкою 1,5% (пп. 1.3 п. 161 підрозділ 10 розділ XX «Перехідні положення» ПКУ).

Таким чином, заявлена ОСОБА_1 сума заборгованості в розмірі 37164,69 грн складається з:

- 6689,64 грн - податок на доходи фізичних осіб (18% від нарахованої заробітної плати);

- 557,47 грн - військовий збір (1,5% від нарахованої заробітної плати);

- 29917,58 грн - нарахована, але не виплачена «чиста» заробітна плата.

Окрім того, роботодавці, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (абзац 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»),

Пунктом 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у Першу чергу задовольняються; вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Відповідно до п. 1 ч. І ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками ЄСВ є роботодавці.

Приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників,\ зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи про банкрутство, одним із кредиторів ПрАТ «ІФАЗ» значиться ГУ ДПС в Івано-Франківській області, серед іншого, із грошовими вимогами до боржника в розмірі 1545581,57 грн (заборгованість з єдиного внеску, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати, винагород за договором ЦПХ. допомоги з тимчасової непрацездатності (код бюджетної класифікації 7101000).

Ліквідатором встановлено, що вищезгадана сума заборгованості контролюючого органу виникла у зв'язку з несплатою нарахованого ПрАТ «ІФАЗ» єдиного внеску на заробітну плату трудовому колективу боржника за період з 01.01.2021 по 30.06.2021.

Відтак, у зв'язку із тим, що на суму заборгованості по заробітній платі заявника за період з 01.01.2021 по 30.06.2021, ПрАТ «ІФАЗ» вже нараховано єдиний внесок та ці вимоги контролюючого органу вже визнані судом і включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, під час виплати цієї заборгованості по заробітній платі колишньому працівнику ПрАТ «ІФАЗ» необхідність у повторному нарахуванні єдиного внеску на суму 37164,69 грн

відсутня.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатором ПрАТ «ІФАЗ» частково визнаються заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «ІФАЗ» та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступному порядку:

- 37164,69 грн, як вимоги, які включаються у першу чергу реєстру вимог кредиторів

та складаються із наступного: 6689,64 грн - податок на доходи фізичних осіб (18% від

нарахованої заробітної плати); 557,47 грн - військовий збір (1,5% від нарахованої заробітної

плати); 29917,58 грн - нарахована, але не виплачена «чиста» заробітна плата за період з січня 2021 року по червень 2021 року (вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати звільненим працівникам банкрута).

Керуючись ст. ст. 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 11, 74, 86, 202, 234-236 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Частково визнати вимоги кредитора ОСОБА_1 до ПрАТ «ІФАЗ»» та включити до реєстру вимог кредиторів у наступному порядку:

- 37164,69 грн, як вимоги, які включаються у першу чергу реєстру вимог кредиторів

та складаються із наступного: 6689,64 грн - податок на доходи фізичних осіб (18% від

нарахованої заробітної плати); 557,47 грн - військовий збір (1,5% від нарахованої заробітної плати); 29917,58 грн - нарахована, але не виплачена «чиста» заробітна плата за період з січня 2021 року по червень 2021 року (вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати звільненим працівникам банкрута).

2. В іншій частині - відмовити.

Ухвалу направити кредитору, ліквідатору, боржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шкіндер П.А.