вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
02 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/668/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання - помічника судді Сінкіної Е.В. (яка за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання), розглянувши у загальному позовному провадженні справу
за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Тячів, вулиця Незалежності, будинок 27, поштовий індекс - 90500 в інтересах держави в особі
позивача: Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04351469, місцезнаходження - Закарпатська область, Рахівський район, село Богдан, вулиця Шевченка, будинок 114, поштовий індекс - 90645
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», код ЄДРПОУ - 41999833, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18, поштовий індекс - 88000
про визнання недійсними додаткових угод до договору № 200267/2022 від 09.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 22603,55 грн надмірно сплачених коштів,
за участі представників сторін:
від прокуратури - Чулей О.Ю., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» (далі - відповідач або товариство) з позовними вимогами про визнання недійсними додаткових угод № 4 від 23.08.2022, № 5 від 21.09.2022, № 6 від 22.09.2022 до договору № 200267/2022 від 09.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі - спірні додаткові угоди) та про стягнення 22603,55 грн надмірно сплачених коштів.
Позов заявлено прокурором з підстав порушення відповідачем вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII “Про публічні закупівлі» (далі - Закон України «Про публічні закупівлі» або Закон України № 922-VIII) при укладенні спірних додаткових угод, внаслідок чого вартість 1 кВт/год електричної енергії зросла на 43,11%. Наведене, згідно доводів прокурора, призвело до порушення прав замовника і повного нівелювання результатів тендерної закупівлі.
Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.
З наведених підстав, спірні додаткові угоди, на переконання прокурора, мають бути визнані судом недійсними і з відповідача підлягають стягненню безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 22603,55 грн.
При цьому орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, - Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області - не вжила жодних заходів протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив їй про можливе порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для заявлення цього позову.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/637/24 визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024.
Ухвалою суду від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.08.2024.
14.08.2024 через систему “Електронний суд» від ТОВ “Закарпаттяенергозбут» надійшов відзив на позовну заяву від 14.08.2024 (зареєстрований за вхідним № 02.3.1-02/6344/24).
16.08.2024 через систему “Електронний суд» від Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла відповідь на відзив ТОВ “Закарпаттяенергозбут» від 16.08.2024 (зареєстрована за вхідним номером № 02.3.1-02/6398/24).
Згідно з ухвалою суду від 21.08.2024, враховуючи першу неявку представника відповідача в судове засідання, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце підготовчого судового засідання, враховуючи заявлене представником відповідача клопотання від 15.08.2024 про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з її перебуванням у щорічній відпустці, судом відкладено підготовче засідання на 09.09.2024.
26.08.2024 від ТОВ “Закарпаттяенергозбут» надійшло заперечення на відповідь на відзив від 26.08.2024 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/6608/24).
09.09.2024 через систему “Електронний суд» від Богданської сільської ради Рахівського району надійшла заява від 09.09.2024 про розгляд справи без участі позивача, в якій також зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі (заява зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6918/24).
У підготовчому засіданні, яке відбулося 09.09.2024, суд, з урахуванням думки прокурора та представника відповідача (адвоката Боднар А.М.) про можливість продовження підготовчого засідання та проведення судового розгляду без участі позивача та його представника, згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, вирішив продовжити підготовче засідання та здійснювати судовий розгляд справи за відсутності позивача, враховуючи подану ним заяву про розгляд справи за його відсутності, а також враховуючи, що суд не визнавав явку позивача обов'язковою, а нез'явлення представника позивача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ухвалою суду від 09.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024 на 10 годину.
30.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Боднар А.М. надійшло клопотання від 30.09.2024 про відкладення призначеного на 10 годину 02.10.2024 судового засідання, на іншу дату, в якому підставою такого відкладення зазначено про необхідність забезпечення участі цього ж адвоката у Господарському суді Закарпатської області як представника відповідача у справі №907/1102/23, призначеного до розгляду на 11 годину 02.10.2024, та необхідність підготовки до судового засідання в останній справі.
Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У судове засідання 02.10.2024, яке відбулося за участі прокурора, представник відповідача не з'явився. Заслухавши думку прокурора про відсутність підстав для відкладення судового засідання; врахувавши, що у підготовчому засіданні 09.09.2020 дата судового розгляду - 02.10.2024 була узгоджена з присутніми учасниками справи (зокрема, представником відповідача); урахувавши приписи пункту 2 частини третьої статті 202 ГПК України та те, що відкладення підготовчого засідання 21.08.2024 мало місце через подане клопотання представником відповідача, що вказує про повторну неявку цього учасника справи в судове засідання 02.10.2024; беручи до уваги, що представник відповідача згідно клопотання від 30.09.2024 не навела поважних причин неприбуття для участі в судовому засіданні (так як призначений на цей же день на 11 годину розгляд іншої справи в Господарському суді Закарпатської області не свідчить про неможливість прибути для участі в розгляді даної справи о 10 годині); а також враховуючи, що суд не визнавав явку відповідача обов'язковою, а відповідачем подані відзив на позовну заяву від 14.08.2024 та заперечення на відповідь на відзив від 26.08.2024, в яких викладена позиція учасника справа на позовні вимоги прокурора; а тому згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Боднар А.М. від 30.09.2024 про відкладення судового засідання та продовжив судовий розгляд за відсутності представника відповідача, який повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні 02.10.2024 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав.
Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор покликається на те, що Тячівською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, розміщену на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro», за результатами опрацювання якої з'ясовано, що Богданською сільською радою Рахівського району проведено закупівлю (відкриті торги) UA-2021-11-08-014926-b, за результатами якої 09.12.2021 укладено договір №200267/22 з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про постачання 366600 кВт/год електричної енергії за ціною 3,131478 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год загальною вартістю 1148000,00 грн (далі-договір).
Поряд з цим, за час дії договору сторонами шляхом укладення додаткових угод вносились зміни до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, зазначаючи підстави укладення додаткових угод - коливання ціни електричної енергії на ринку. Зважаючи на внесені зміни, ціна товару загалом зросла з 3,131478 грн до 4,481671 грн за 1 кВт/год, що становить збільшення на 43,11% за умовами основного договору.
Так, додатковою угодою №1 від 21.01.2022 ціну підвищено до 3,471128 грн, тобто на 0,33965 грн, що становить 9,2% від ціни договору. Додаткова угода № 2 відсутня на веб-сайті публічних закупівель та таку не надано замовником, що свідчить про описку в нумерації угод. Також сторонами укладено додаткову угоду №3 від 13.05.2022 із зміною додатку №1 до договору (шляхом зазначення додаткових відомостей про персоніфіковані дані позивача (споживача по договору)) та без зміни ціни за одиницю товару.
У подальшому сторонами були укладені спірні додаткові угоди: №4 від 23.08.2022, №5 від 21.09.2022, №6 від 22.09.2022 до договору № 200267/2022 від 09.12.2021, які прокурор просить визнати недійсними, так як такі, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю.
У зв'язку з наведеним з посиланням на долучені до позовної заяви акти прийняття-передавання товарної продукції та платіжні доручення про сплату позивачем коштів за поставлену електричну енергію на виконання умов договору № 200267/2022 від 09.12.2021 прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, становить різницю між фактично сплаченими Богданською сільською радою (споживачем по договору) коштами за поставлену електроенергію по договору (з урахуванням укладених додаткових угод) та сумою, яку вона повинна була сплатити без врахування зміненої означеними спірними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, але з врахуванням зміненої ціни в межах до 10 відсотків згідно додаткової угоди №1 від 21.01.2022 і така різниця коштів становить 22603,55 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача у справі.
Прокурор стверджує, що підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконних правочинів і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку. З урахуванням положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 та від 21.03.2019 у справі №912/898/18, прокурор стверджує, що оспорюваними угодами порушуються державні інтереси, та прокурор має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України. Прокурор зазначає, що проведення процедури державних закупівель та укладення спірних додаткових угод із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, а укладення спірних додаткових угод призвело до протиправного фінансування видатків бюджету на суму 22603,55 грн, що у відповідності до статті 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону. Порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і порушило інтереси держави.
Прокурор звертає увагу на пункт 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», згідно з яким, прокурор, звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину. Позивачами у таких справах можуть бути учасники правочину, а також підприємство, установа організація, права та охоронювані законом інтереси якої порушує цей правочин. Таким чином, Богданська сільська рада є належним позивачем у даному позові однак, у зв'язку з тим, що такою не вжито будь-яких заходів з відновлення порушених інтересів, для відновлення порушених прав прокурор звернувся до суду із позовною заявою.
Позивач - Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області 09.09.2024 подав в суд заяву про розгляд справи без участі позивача, в якій також зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 14.08.2024 відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Товариство стверджує, що воно є учасником ринку електричної енергії, яке на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 №429, провадить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.
Відносини, пов'язані з постачанням електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії, регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р., іншими нормативно - правовими актами та договорами, що укладені між відповідними учасниками такого ринку.
Відповідно до абзацу 14 пункту 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальника і споживача), що є документом певної форми, який передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
За результатами проведеної процедури закупівель 09.12.2021 між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Богданівською сільською радою було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №200267/2022.
Згідно з пунктом 5.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, відповідно до умов договору визначено 3,131478 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 2,315635 грн; тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,29393 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,521913 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 1148000,00 грн., з ПДВ - 191 333,33 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог прокурора, відповідач звертає увагу на положення пункту 13.10 договору, згідно з яким його істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами, крім випадків передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зокрема, відповідно до підпункту 13.10.1 пункту 13.10 договору у разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії та/або коливань ціни на ринку, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня направлення споживачу повідомлення):
1. розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживачу - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;
2. зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.
З посиланням на положення статей 626, 627, 628, 638, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 41 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідач стверджує, що договір про закупівлю укладається і виконується відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що спеціальним Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару. При цьому, обмеження щодо строків (частоти) зміни ціни за одиницю товару (не частіше ніж один раз на 90 днів) не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
За таких обставин, згідно доводів ТОВ «Закарпаттяенергозбут», під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю). При цьому, застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим. У контексті наведеного товариство зазначає, що чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Тому залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту «Оператор ринку» тощо.
Такі свої аргументи відповідач наводить з посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №420/17618/21 щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Окремо відповідач звертає увагу на Положення про Міністерство економіки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України»), згідно з яким Уповноваженим органом з питань закупівель в Україні є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про публічні закупівлі» однією з основних функцій Міністерства є надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель.
Долучивши до відзиву на позовну роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» та листи цього Міністерства від 14.08.2019 року №3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», від 27.10.2016 року № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», ТОВ «Закарпаттяенергозбут» зазначає, що вказаним Міністерством як Уповноваженим органом з питань закупівель в Україні неодноразово зазначалося, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. А також у листах Міністерства підтверджувалося, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю, зокрема, електричної енергії.
А тому, на переконання ТОВ «Закарпаттяенергозбут», усі додаткові угоди до договору, зокрема, спірні угоди, про підвищення ціни за одиницю товару були укладені на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у повній відповідності до згаданих листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Доводи прокурора про недійсність додаткових угод відповідач спростовує обставинами коливання, на його думку, ціни на ринку електричної енергії, у зв'язку з чим позивачу при укладенні кожної з оспорюваних прокурором угод надавалися листи з даними/інформацією із сайту Державного підприємства «Оператора ринку», як документальне підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії.
Відповідач зазначає, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчено факт дії форс-мажорних обставин, у вигляді: військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Поряд з цим, сам договір був укладений 09 грудня 2021 року, а укладення спірних додаткових угод мало місце у другій половині 2022 року, після введення воєнного стану в Україні. Саме через початок військових дій на території України, видобуток електроенергії значно знизився, що є надзвичайними і невідворотними обставинами, які призвели до значних коливань на ринку електричної енергії, що також підтвердила Торгово-промислова палата України в листі від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Окремо, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звертає увагу, що якщо правомірним є підняття ціни лише на 10% загальної вартості за 1 кВт, то:
- сума надмірно сплачених коштів буде становити 21843,93 грн, а не 22603,55 грн, як стверджує прокурор у позовній заяві;
- у цьому випадку є безпідставними позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №4 від 23.08.2022 (згідно з якою ціну за договором збільшено на 20,59%), так як прокурор позбавляє відповідача отримати 0,8% ціни на збільшення товару. Зокрема, враховуючи, що згідно додаткової угоди №1 від 21.01.2022 ціну електроенергії збільшено на 9,2 %, то відповідач мав право на додаткове збільшення ціни товару на 0,8%, що і було реалізовано в додатковій угоді №4 від 23.08.2022.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
16.08.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив прокурора, в якій він наводить свої пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Зокрема, прокурор зазначає, що листи відповідача із посиланням на долучені до них довідки торгово-промислової палати та роздруківки із сайту оператора ринку, якими відповідач доводить коливання цін на ринку електроенергії та на підставі яких сторонами договору були укладені спірні додаткові угоди про збільшення ціни товару, не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення договору та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на ринку електричної енергії, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а в самих довідках торгово-промислової палати зазначено, що вони носять виключно інформаційний характер і не можуть розглядатися як підтверджуючий документ. Наведені обставити аж ніяк не обґрунтовують підвищення вартості електроенергії на 43,11 % від ціни за основним договором.
Прокурор звертає увагу, що відповідно до положень цивільного та господарського законодавства при укладенні та виконанні договорів суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, постачальник гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни та має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 прокурор стверджує, що метою регулювання основних вимог до договору про закупівлю та внесення змін до нього, що передбачено статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», є закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, що також запобігає ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
З посиланням на послідовні правові позиці Верховного Суду, викладені у постановах від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 09.06.2022 № 927/636/21, від 31.05.2022 № 927/515/21, від 25.11.2022 № 927/563/20 прокурор стверджує, що підвищення ціни товару більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця (постачальника).
Прокурор також звертає увагу на постанову від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, в якій Велика палата Верховного Суду зробила однозначний висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору (кількості підписаних додаткових угод). Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Прокурор вважає необґрунтованими доводи відповідача про правомірність збільшення ціни у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, що, на думку ТОВ «Закарпаттяенергозбут», є форс-мажорною обставиною, та з цього приводу звертає увагу на положення пункту 12.4. договору, згідно з яким сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Щодо доводів відповідача стосовно розрахунку надмірно сплачених коштів, зокрема в частині допустимого збільшення 0,8% ціни в межах пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України № 922-VIII, прокурор зазначає, що додаткова угода між Богданською сільською радою та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» щодо підвищення ціни на 0,8% не укладалась, а тому такі доводи є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Підсумовуючи наведене, прокурор стверджує, що збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, суперечить вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а укладення спірних додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
З посиланням на норми частини першої статті 216 ЦК України, прокурор вважає, що визнання недійсним правочину тягне за собою наслідки у виді недійсності усіх похідних від нього подальших правочинів. Зокрема, визнання недійсної будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди, ціна по послідуючій угоді буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в статті 41 Закону, у порівнянні із основним договором.
26.08.2024 від ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому товариство повторно акцентує увагу на однозначну встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та зазначає, що кінцевий відсоток підвищення ціни законом не обмежується. Тобто, такі норми цього закону з врахуванням положень статей 626, 632, 638 і 651 ЦК України, статті 179 ГК України передбачають можливість внесення змін в істотні умови договору щодо «збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків», але «не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару».
З посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18, враховуючи європейське законодавство, на якому ґрунтується Закон України «Про публічні закупівлі» в силу статті 148 Угоди про асоціацію з ЄС та ґрунтуючись на європейській практиці, висвітленій у вказаних у запереченні рішеннях ЄСПЛ, «Правило 10 %» викладене у частині п'ятій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за позицією відповідача повинно трактуватися на користь учасника закупівлі, тобто відповідача.
Відповідач зазначає, що спірні додаткові угоди про підвищення ціни за одиницю товару укладені у повній відповідності із зазначеними у відзиві листами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, і в таких листах наведена однозначна позиція Уповноваженого органу з питань закупівель в Україні, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього.
З посиланням на постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 29.03.2019 у справі №826/6926/17 ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у запереченні надало спростування на доводи прокурора, що листи відповідача із посиланням на долучені до них довідки торгово-промислової палати та роздруківки із сайту оператора ринку, на підставі яких сторонами договору були укладені спірні додаткові угоди про збільшення ціни товару, не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію і належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». З цього приводу відповідач стверджує, що у вказаних постановах Верховного Суду зазначено, що чинним законодавством не регламентовано і не визначено, якими саме документами може підтверджувати коливання ціни товару на ринку, не визначено ані форми, ані змісту таких документів. Відповідач зазначає, що довідки торгово-промислової палати містили необхідну інформацію щодо коливання цін, у той же час такі довідки не були єдиним доказом, що підтверджував коливання цін у бік збільшення, так як у всіх випадках відповідач обгрунтовував збільшення ціни даними із сайту ДП «Оператора ринку», оскільки такий порядок передбачений частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Крім цього, із посиланням на статтю 217 ЦК України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, товариство наполягає на неправильному розрахунку, проведеному прокурором, так як сума надмірно сплачених коштів має становити 21843,93 грн, а не 22603,55 грн (як стверджує прокурор у позовній заяві), оскільки відповідач згідно пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» має право на збільшення ціни на 10% (хоча відповідач наполягає, що має право на збільшення ціни товару і понад 10%).
У запереченні ТОВ «Закарпаттяенергозбут» стверджує, що наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України, а відтак, доводить передчасність вимоги прокурора про стягнення неправомірно сплачених коштів і позбавляє сторін договору права на позасудове врегулювання спору.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
09.12.2021 - за результатами проведеної закупівлі «Електрична енергія», код за Єдиним закупівельним словником - «ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія» між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (у договорі - постачальник) та позивачем - Богданською сільською радою (у договорі - споживач) за наслідками проведення закупівлі UA-2021-11-08-014926-b (звіт про результати процедури закупівлі від 27.01.2023) був укладений договір постачання електричної енергії споживачу № 200267/22, за умовами якого постачальник продає споживачу електричну енергію (09310000-5) (ДК 021:2015) у кількості - 366600 кВт/год для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору (пункт 2.1. договору).
Пункт 5.1 договору передбачає, що споживач розраховується з постачальником за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни енергії згідно обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору. Ціна за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 3,131478 грн (з ПДВ), у тому числі: ціна електричної енергії - 2,315635 грн., тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,29393 грн., податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,521913 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки становить 1148000 грн з ПДВ.
Згідно з пунктами 5.3, 5.4, 5.6 договору його ціна (сума) розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі та відповідає остаточній тендерній пропозиції учасника. Фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків замовника на дану потребу. Сторони домовилися, що ціна електричної енергії, розрахована відповідно до пунктів 5.1. договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання чинності договору. Визначена на її основі вартість електричної енергії буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі електричної енергії та розрахунках за товар згідно з умовами договору. Розрахунковий періодом за договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 5.7 договору оплата рахунку постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Пункт 12.1 договору передбачає, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо не виконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно з пунктом 12.4 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Пункт 13.1 договору передбачає, що він набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині постачання електричної енергії з моменту завершення процедури зміни постачальника до 31.12.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного його виконання.
Відповідно до пункту 13.2 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору, без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
Згідно з пунктом 13.10 договору, його істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг у оподаткуванні;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної влади індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до підпункту 13.10.1 пункту 13.10 договору у разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії та/або коливань ціни на ринку, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня направлення споживачу повідомлення):
1. розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживачу - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;
2. зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.
Протягом строку дії договору в 2022 році до вказаного договору вносилися зміни шляхом укладення таких додаткових угод:
- додатковою угодою № 1 від 21.01.2022 сторони домовилися про підвищення ціни поставленої електроенергії та у зв'язку з цим виклали пункт 5.1. у такій редакції:
« 5.1. Ціна за передачу електричної енергії з 01.01.2022 за 1 кВт/год становить 0,345640 грн.
3. Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, сторони домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
4. У зв'язку із застосуванням пункту 3 цієї додаткової угоди сторони домовилися викласти пункт 5.1 договору в наступній редакції: 5.1. Ціна за спожиту електричну енергію з 01.01.2022 за 1 кВт/год становить 2,892607 грн без урахування ПДВ - 0,578521 грн, разом з ПДВ - 3,471128 грн. Усі інші умови договору залишаються без змін»;
- додатковою угодою №3 від 13.05.2022 у зв'язку з добавленням об'єкту постачання електричної енергії споживача сторонами внесено зміни до додатку №1 до договору шляхом зазначення відомостей про персоніфіковані дані позивача (споживача по договору), без зміни інших істотних умов договору;
- додатковою угодою №4 від 23.08.2022, сторони, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», домовились збільшити ціну за одиницю товару без зміни кількості обсягів та якості товару, у зв'язку з чим домовилися викласти пункт 5.1 договору в такій редакції: «ціна за спожиту електричну енергію з 01.08.2022 за 1 кВт/год без урахуванням тарифів на її розподіл становить 3,776456 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 2,801407 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн, податок на додану вартість до ціни електричної енергії - 0,629409грн»;
- додатковою угодою №5 від 21.09.2022, сторони, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», домовились збільшити ціну за одиницю товару без зміни кількості обсягів та якості товару, у зв'язку з чим домовилися викласти пункт 5.1 договору в такій редакції: «ціна за спожиту електричну енергію з 01.09.2022 за 1 кВт/год без урахуванням тарифів на її розподіл становить 4,112288 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 3,081267 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн, податок на додану вартість до ціни електричної енергії - 0,685381грн»;
- додатковою угодою №6 від 22.09.2022, сторони, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», домовились збільшити ціну за одиницю товару без зміни кількості обсягів та якості товару, у зв'язку з чим домовилися викласти пункт 5.1 договору в такій редакції: «ціна за спожиту електричну енергію з 10.09.2022 за 1 кВт/год без урахуванням тарифів на її розподіл становить 4,481671 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 3,389086 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн, податок на додану вартість до ціни електричної енергії - 0,746945 грн».
На підтвердження доказів коливання ціни на ринку електричної енергії, які були підставами укладення додаткової угоди № 1 від 21.01.2022 до договору, щодо збільшення ціни за одиницю товару, до матеріалів позову долучений лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу Богданської сільської ради від 11.01.2022 №12/501-11 з додатками - копією постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2021 №2969 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» та цінової довідки Закарпатської торгово-промислової палати №Ц-02 (вихідний №15-06-07/03 від 11.01.2022).
На підтвердження доказів коливання ціни на ринку електричної енергії, які були підставами укладення спірних додаткових угод №4 від 23.08.2022, №5 від 21.09.2022 і №6 від 22.09.2022 до договору, щодо неодноразового збільшення ціни за одиницю товару, до матеріалів позову долучений лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу Богданської сільської ради від 20.09.2022 №172/506-16, у якому зазначено про долучення до нього додатків (цінових довідок від 10.08.2022 і від 19.09.2022, аналітичних матеріалів із офіційного сайту ДП «Оператор ринку» за серпень 2022 року та 10 днів вересня 2022 року, примірників додаткових угод (для їх підписання).
Згідно з листами від 11.01.2022 та від 20.09.2022 (в яких зазначені відомості порівняння середньозважених цін на РДН (ринок «на добу наперед») та ВДР («внутрішньодобовий ринок»), наявне посилання на аналітичні матеріали з веб-сайту АТ Оператор ринку і на цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати) ТОВ «Закарпаттяенергозбут» просить Богданську сільську раду здійснити підписання додаткових угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу, зазначивши про коливання цін на ринку електричної енергії у січні 2022 року (про що вказано у листі від 11.01.2022 №12/501-11) та у серпні і у вересні 2022 року (про що вказано у листі від 20.09.2022 №172/506-16).
Судом встановлено, що на підставі договору за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» поставили Богданській сільській раді Рахівського району Закарпатської області електричну енергію загальним обсягом 27375 кВт/год, зокрема:
- у серпні 2022 року - 5816 кВт/год електроенергії за ціною 3,147048 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 21963,88 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаним сторонами актом №200267/8/1 від 31.08.2022 прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2022 року;
- у вересні 2022 року - 8673 кВт/год електроенергії за ціною 3,426906 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 35665,87 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаним сторонами актом №200267/9/1 від 30.09.2022 прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2022 року;
- у жовтні 2022 року - 9401 кВт/год електроенергії за ціною 3,734726 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 44377,29 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаним сторонами актом №200267/10/1 від 01.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2022 року;
- у листопаді 2022 року - 1798 кВт/год електроенергії за ціною 3,734727 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 8058,05 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаним сторонами актом №200267/11/1 від 30.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 року;
- у грудні 2022 року - 1687 кВт/год електроенергії за ціною 3, 734724 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 7560,58 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаним сторонами актом №200267/12/1 від 26.12.2022 прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року.
За поставлену впродовж періоду з серпня 2022 року по грудень 2022 року електричну енергію загальним обсягом 27375 кВт/год Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області на виконання умов договору з врахуванням укладених спірних додаткових угод за період з вересня 2022 року по грудень 2022 року сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» кошти в загальній сумі 117625,67 грн, з яких:
- за серпень 2022 року (на підставі акту №200267/8/1 від 31.08.2022 прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2022 року) - у загальній сумі 21963,88 грн згідно платіжних доручень №181 від 01.09.2022 на суму 18950,27 грн, №141 від 01.09.2022 на суму 755,29 грн і №273 від 01.09.2022 на суму 2258,32 грн;
- за вересень 2022 року (на підставі акту №200267/9/1 від 30.09.2022 прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2022 року) - у загальній сумі 35665,87 грн згідно платіжних доручень №184 від 05.10.2022 на суму 29448,11 грн, №155 від 05.10.2022 на суму 711,42 грн та №306 від 05.10.2022 на суму 5506,34 грн;
- за жовтень 2022 року (на підставі акту №200267/10/1 від 01.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2022 року) - у загальній сумі 44377,29 грн згідно платіжних доручень №202 від 07.11.2022 на суму 33949,73 грн, №186 від 07.11.2022 на суму 132,17 грн та №357 від 07.11.2022 на суму 10295,39 грн;
- за листопад 2022 року (на підставі акту №200267/11/1 від 30.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 року) - у загальній сумі 8058,05 грн згідно платіжних доручень №202 від 06.12.2022 на суму 125,49 грн та №394 від 06.12.2022 на суму 7932,56 грн;
- за грудень 2022 року (на підставі акту №200267/12/1 від 26.12.2022 прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року) - у загальній сумі 7560,58 грн згідно платіжних доручень №217 від 27.12.2022 на суму 313,71 грн і №420 від 27.12.2022 на суму 7246,87 грн.
Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в договір змін в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність додаткових угод №4, №5 і №6 до договору відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем, як споживачем, грошові кошти за придбану у період з серпня по грудень 2022 року включно електроенергію в загальній сумі 22603,55 грн.
Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем вартістю електроенергії відповідно до її ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до договору та встановленою сторонами в договорі з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 від 21.01.2022 вартістю електроенергії (3,471128 грн за 1 кВт/год з ПДВ), яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача без врахування збільшення вартості електричної енергії згідно спірних додаткових угод.
Згідно положень статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Водночас пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" необхідністю захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади та, як наслідок, інтересів держави у цілому.
Поряд з цим, суд враховує, що перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
У даному спорі уповноваженим суб'єктом владних повноважень є Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області.
За змістом статті 142 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з частиною 1 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Частиною 5 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері (стаття 22 Бюджетного кодексу України).
Згідно зі статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обгрунтованих управлінських рішень (пункт З частини 1 статті 26).
Відповідно до частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Таким чином, Богданська сільська рада, до компетенції якої віднесені повноваження контролю за використанням бюджетних коштів, усупереч вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неналежним чином реалізувала свої повноваження у бюджетній сфері, укладаючи додаткові угоди, якими безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.
Крім цього, оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Богданської сільської ради, у повноваженнях якої входить контроль за використанням бюджетних коштів, та враховано, що бездіяльність позивача призводить до недотримання безпідставно отриманих відповідачем бюджетних коштів на підставі укладених спірних додаткових угод, що суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету.
У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (такі ж висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).
Суд зазначає, що Тячівською окружною прокуратурою було направлено позивачу запит у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 03.06.2024 №07.52-104-3539вих-24, в якому прокурор навів обставини укладення спірних додаткових угод з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до надмірно сплачених коштів. У зв'язку з цим прокурор звертав увагу позивачу на необхідність вжиття заходів із вказаного питання, зокрема шляхом звернення в суд з позовом про стягнення таких коштів і визнання спірних угод недійсними.
У відповідь на такий запит прокуратури, Богданська сільська рада листом від 11.06.2024 № 713 з посиланням на положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначила, що нею не вживалися заходи представницького характеру щодо повернення надмірно сплачених коштів.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". А тому, оскільки компетентний орган, а саме: Богданська сільська рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулась до суду з позовом до відповідача, а, навпаки, повідомила про відсутність наміру звертатися в суд з позовною заявою з вказаних питань, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом у інтересах держави в особі позивача.
Поряд з цим, встановивши наявність підстав для звернення в суд з позовом, Тячівська окружна прокуратура попередньо, до звернення до суду згідно з листом від 17.06.2024 №07.52-104-3894вих-24 у порядку абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила позивача - Богданську сільську раду про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення в суд з позовною заявою в інтересах органу місцевого самоврядування до ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів.
За положеннями частини першої статті 173 ГПК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами за результатами процедури закупівлі правочин - договір №200267/2022 від 09.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу є договором поставки.
В силу статті 712 ЦК України і частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частин першої та п'ятої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини другої статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №4, №5 і №6 до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час укладення договору і внесення змін до договору.
Враховуючи, що договір про постачання електричної енергії споживачу №200267/2022 від 09.12.2021, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної позивачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».
При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що відповідно до преамбули до Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Як передбачено, статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Згідно пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги такі приписи частини четвертої статті 236 ГПК України, при ухваленні рішення у справі суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23, у пунктах 88 - 90 якої зазначено, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Іншими словами Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
За встановлених у даній справі обставин, в момент підписання сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №200267/2022 від 09.12.2021 між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 3,131478 грн за 1 кВт/год електроенергії (з ПДВ).
Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії (з ПДВ), а саме:
- додатковою угодою № 1 від 21.01.2021, сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 3,131478 грн до 3,471128 грн (тобто на 9,2 % від ціни за договором);
- додатковою угодою №4 від 23.08.2022 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 3,471128 грн до 3,776456 грн (тобто на 20,59% від ціни за договором);
- додатковою угодою №5 від 21.09.2022 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 3,776456 грн до 4,112288 грн (тобто на 31,32% від ціни за договором);
- додатковою угодою №6 від 22.09.2022 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 4,112288 грн до 4,481671 грн (тобто на 43,11% від ціни за договором).
Отже, враховуючи відсутність законних підстав для збільшення одиниці товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору (про що наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23), суд зазначає, що внаслідок укладання спірних додаткових угод №№ 4, 5 і 6 вартість товару збільшилася загалом на 43,11%, що є істотним порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, згідно з яким загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
У той же час, суд погоджується з доводами прокурора про те, що при укладенні додаткової угоди №1 від 21.01.2021 не було порушено вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, так як таке збільшення ціни 1 кВт/год електроенергії з 3,131478 грн до 3,471128 грн призвело до збільшення ціни товару в межах дозволених 10% - тобто відбулося збільшення на 9,2 % від ціни за договором.
Поряд з цим, з урахуванням імперативних приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, згідно з якими ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, суд не погоджується з доводами відповідача про безпідставність позовних вимог прокурора про недійсність спірної додаткової угоди №4 від 23.08.2022, оскільки у цьому випадку, на думку товариства, прокурор позбавляє відповідача отримати 0,8% ціни на збільшення товару. Не погоджуючись з такими аргументами відповідача, суд наголошує, що при укладенні спірної додаткової угоди №4 від 23.08.2022, сторони не скористалися своїм правом на укладення додаткової угоди щодо збільшення ціни 1 кВт/год електроенергії на 0,8%, тобто у межах збільшення ціни товару у загальному до 10% (з урахуванням укладеної додаткової угоди № 1 від 21.01.2021), що передбачено пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII. Також з цього приводу суд звертає увагу, що оплата за поставлену в серпні 2022 року електроенергію згідно з актом №200267/8/1 від 31.08.2022 прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2022 року в обсязі 5816 кВт/год відбувалася за ціною 3,776456 грн на підставі додаткової угоди №4 від 23.08.2022, якою збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії не на 0,8%, а на 20,59% від ціни за договором.
Отже, оскільки додаткова угода між Богданською сільською радою та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» щодо підвищення ціни на 0,8% не укладалась, жодними актами не передбачено збільшення ціни товару на 0,8% (у межах ціни товару, визначеної в додатковій угоді №4 від 23.08.2022), між сторонами відсутні правові відносини щодо підвищення ціни за одиницю товару на 0,8%, а тому такі доводи відповідача є безпідставними.
Не погоджуючись з доводами відповідача про наявність у нього підстав отримання 0,8% ціни на збільшення товару (що, на думку товариства, не враховано прокурором при зверненні в суд з позовом про визнання недійсною спірної додаткової угоди №4 від 23.08.2022), а також, зазначаючи про порушення вимог частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII та умов договору №200267/2022 від 09.12.2021 при укладенні спірних додаткових угод №4, №5 і №6, суд звертає увагу на положення пункту 13.2 і підпункт 13.10.1 пункту 13.10 договору, за змістом яких постачальник має повідомити споживача про зміну умов договору не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Лише по спливу 20 днів сторони можуть укласти додаткову угоду на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.
Отже, враховуючи приписи пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та положення пунктів 13.2 і підпункт 13.10.1 пункту 13.10 договору, суд зазначає, що при укладенні додаткових угод до договору закупівлі постачальник завчасно - не пізніше, ніж за 20 днів до укладення договору повинен повідомити споживача про намір змінити умови договору з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір, і такий намір на збільшення ціни договору постачальник повинен підтвердити достовірними і належними доказами факту коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення додаткової угоди №1, від дати укладення додаткової угоди №1 до дати укладення додаткової угоди №2, від дати укладення додаткової угоди №2 до дати укладення додаткової угоди №3 і так далі. Та лише по спливу 20 днів після отримання такого повідомлення постачальника сторони можуть укласти додаткову угоду на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.
Як було вказано вище, на підтвердження доказів коливання цін на ринку електричної енергії, які були підставами укладення спірних додаткових угод №4 від 23.08.2022, №5 від 21.09.2022 і №6 від 22.09.2022 до договору, щодо неодноразового збільшення ціни за одиницю товару, до матеріалів позову долучений лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу Богданської сільської ради від 20.09.2022 №172/506-16.
Отже, з наведеного судом встановлено, що на час укладення спірної додаткової угоди №4 від 23.08.2022 відповідач не направляв позивачу інформації щодо коливання, на його думку, ціни на ринку електроенергії, а спірна додаткова угода №4 була підписана за відсутності у сторін на час укладення додаткової угоди №4 достовірної інформації про збільшення ціни такого товару на ринку. З наведеного також встановлено, що додаткова угода №4 від 23.08.2022 була укладена сторонами всупереч умов пунктів 13.2 і підпункт 13.10.1 пункту 13.10 без попереднього повідомлення постачальником споживача не пізніше, ніж за 20 днів до укладення додаткової угоди про зміну умов договору та без врахуванням права споживача надати постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін по спливу 20 днів після отримання запропонованих електропостачальником умов про зміну договору.
Такі ж обставини справи свідчать, що при укладенні спірних додаткових угод №5 від 21.09.2022 і №6 від 22.09.2022 до договору - з врахуванням відомостей, зазначених у листі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу Богданської сільської ради від 20.09.2022 №172/506-16 - такі угоди були укладені сторонами всупереч умов пункту 13.2 і підпункту 13.10.1 пункту 13.10 без попереднього повідомлення постачальником споживача не пізніше, ніж за 20 днів про зміни умов договору та без врахуванням права споживача надати електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін по спливу 20 днів після отримання запропонованих електропостачальником умов про зміну договору.
Поряд з цим, суд оцінює критично відомості, зазначені в листі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу Богданської сільської ради від 20.09.2022 №172/506-16, які, як вбачається з тверджень відповідача, були підставами укладення спірних додаткових угод. Суд зазначає, що наведена в листі від 20.09.2022 №172/506-16 інформація не містить відомостей щодо коливання ціни на електричну енергію, що за змістом вищенаведених приписів статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаному листі не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення, у ньому відсутній аналіз вартості електроенергії на конкретні дати у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання цін електроенергії на ринку, починаючи з дати укладення додаткової угоди №1 і до дати пропонованих змін умов договору, а відтак наведений лист не може вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору згідно спірних додаткових угод, тим більше, з урахуванням імперативних приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII про заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Більше цього, як було вказано вище, такий лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу Богданської сільської ради від 20.09.2022 №172/506-16, у якому обгрунтовуються, на думку відповідача, підстави укладення спірних додаткових угод №4, №5 і №6, направлений позивачу без дотримання умов пункту 13.2 і підпункту 13.10.1 пункту 13.10 договору та пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, а саме: після укладення спірної угоди №4 від 23.08.2022 і лише за день та два - до укладення відповідно спірних угод №5 від 21.09.2022 і №6 від 22.09.2022.
У той же час, в частині п'ятій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17.
Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.
Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.
Відповідна правова позиція Верховного Суду є сталою з 2022 року і послідовно викладається, крім наведеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.
З урахуванням наведеного, судом відхиляються заперечення відповідача з посиланням на роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» та листи цього Міністерства від 14.08.2019 року №3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», від 27.10.2016 року № 3302-06/34307- 06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», щодо можливості застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.
Поряд з цим, суд не враховує аргументи відповідача з посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №420/17618/21 щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
З цього приводу суд зазначає, що у пунктах 64 - 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначено таке:
« 64. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду, наведеними в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, за обставинами якої сторони договору про закупівлю бензину шляхом укладення двох додаткових угод збільшили ціну за 1 кг вказаного товару на 20,36 %. Касаційний адміністративний суд відхилив касаційну скаргу Держаудитслужби, вважаючи вказані дії сторін публічної закупівлі законними, та зазначив: «Замовник може протягом дії договору про закупівлю змінювати його істотні умови в залежності від коливання ціни такого товару на ринку лише до 10 % у бік збільшення за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку може бути не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Водночас у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується… Ураховуючи, що строки зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, тому під час збільшення до 10 % ціни вказаного товару на ринку повинна зберігатися умова щодо збереження суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі ж закупівлі інших товарів необхідно дотримуватись збільшення суми не більше ніж на 10 % за умови збереження суми, визначеної в договорі про закупівлю, один раз протягом 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю».
65. Отже, Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
66. Вказаний висновок Касаційного адміністративного суду не відповідає наведеним вище висновкам у цій постанові, тому Велика Палата Верховного Суду відступає від нього».
Також суд не погоджується з доводами відповідача про наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних із воєнним станом в Україні та які підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення факту дії форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Так, згідно зі статтею 218 ГК України і статтею 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
За змістом частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно обставин, які би свідчили, що наявність таких форс-мажорних обставин (надзвичайних і невідворотних обставин) впливали на укладення спірних додаткових угод. Поряд з цим, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може свідчити про дію форс-мажорних обставин у спірних правових відносинах, так як лист виданий задовго до укладення 23.08.2022, 21.09.2022 та 22.09.2022 спірних додаткових угод
Також в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу відповідачем повідомлення з врахуванням пункту 12.4. договору, згідно з яким сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Отже, оскільки вказані умови договору не були виконані, оскільки жодних повідомлень про форс-мажорні обставини сторони не надсилали, підтверджень про настання форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах (по спірних угодах) - відповідач не надав, тому посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, через наявність яких було укладено спірні додаткові угоди, є безпідставним.
Підсумовуючи наведене, суд погоджується з доводами прокурора про відсутність законних підстав для збільшення відповідачем ціни електричної енергії за 1 кВт/год згідно укладених сторонами додаткових угод №4, №5 і №6 - більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, та зазначає, що внаслідок укладення спірних додаткових угод вартість товару необгрунтовано збільшилася загалом на 43,11% (з 3,131478 грн за 1 кВт/год - згідно договору від 09.12.2021 до 4,481671 грн - згідно додаткової угоди №6 від 22.09.2022), що є істотним порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, згідно з яким загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
За таких обставин, суд виснує, що внаслідок укладення з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII спірних додаткових угод № № 4, 5 і 6 відповідач відповідно безпідставно отримав від позивача кошти за поставлений товар на суму необгрунтованого збільшення вартості товару.
Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначено, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
При ухваленні рішення судом були досліджені зазначені вище акти прийняття-передавання товарної продукції за період з серпня по грудень 2022 року та платіжні доручення про перерахування позивачем на користь відповідача коштів, з яких встановлено, що за вказаний період Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» поставило Богданській сільській раді Рахівського району Закарпатської області електричну енергію загальним обсягом 27375 кВт/год, за яку позивач сплатив відповідачу кошти у загальній сумі 117625,67 грн.
Оскільки суд дійшов висновку, що при укладенні спірних додаткових угод було порушено приписи пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII про заборону збільшення ціни товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а тому суд вважає, що спірні додаткові угоди №4 від 23.08.2022, №5 від 21.09.2022 та №6 від 22.09.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу № 200267/22 від 09.12.2021, суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону №922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.
Поряд з цим, оскільки зазначені спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, а тому правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни товару (електричної енергії), поставленої за договором постачання електричної енергії споживачу №200267/22 від 09.12.2021 мали регулюватись цим основним договором, підписаним сторонами за результатами процедури закупівлі, а також додатковою угодою №1 від 21.01.2022, згідно з якою сторони домовилися про підвищення ціни поставленої електроенергії у межах до 10 % (відповідно до приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII), тобто у розмірі 3,471128 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год.
Отже, упродовж виконання договору за період з серпня по грудень 2022 року постачальник (відповідач) поставив 27375 кВт/год електроенергії, за яку позивач сплатив відповідачу кошти у загальній сумі 117625,67 грн. При ціні електроенергії у розмірі 3,471128 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год (з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 від 21.01.2022), споживач за спожиту електроенергію мав сплатити відповідачу 95022,12 грн. Однак, у результаті безпідставного укладення спірних додаткових угод та підвищення ціни, всього сплачено 117625,67 грн.
Таким чином, Богданською сільською радою надмірно сплачено відповідачу - ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за поставлену за період з серпня по грудень 2022 року електроенергію з урахуванням укладених спірних додаткових угод, які підлягають визнанню судом недійсними, кошти в загальній сумі 22603,55 грн.
Отже, з врахуванням наведених вище доводів грошові кошти в сумі 22603,55 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
ЩОДО ОБГРУНТОВАНОСТІ РІШЕННЯ.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених прокурором у позовній заяві обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 129 ГПК України).
Відтак, на відповідача покладається 12112 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого прокурором за подання позовної заяви.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсними додаткові угоди №4 від 23.08.2022, №5 від 21.09.2022, №6 від 22.09.2022 до договору № 200267/2022 від 09.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладені між Богданською сільською радою Рахівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04351469, місцезнаходження - 90645, Закарпатська область, Рахівський район, село Богдан, вулиця Шевченка, будинок 114) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ - 41999833, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ - 41999833, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18) на користь Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04351469, місцезнаходження - 90645, Закарпатська область, Рахівський район, село Богдан, вулиця Шевченка, будинок 114) 22603,55 грн (двадцять дві тисячі шістсот три гривні 55 коп).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ - 41999833, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909967, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А) 12112 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 копійок) судового збору за подання позову.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14.10.2024.
Суддя С.В.Сисин