10 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 913/269/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вх.№1851 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2024 у справі № 913/269/24 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Корнієнко В.В., повний текст рішення складено та підписано 12.07.2024)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м.Київ,
до 1-го відповідача Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни, с.Безгинове Новоайдарського району Луганської області,
2-го відповідача ОСОБА_1 , с. Безгинове Новоайдарського району Луганської області,
про стягнення 371 533,36 грн,
В травні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором (договором приєднання від 12.01.2022 № 1/2022/СРД-МСБ-К), який укладено між позивачем та 1- відповідачем, в сумі 371533,36 грн з яких: заборгованість по кредиту строкова в сумі 178500 грн; заборгованість по кредиту прострочена в сумі 90060,73 грн; заборгованість по процентах поточна в сумі 5187,03 грн; заборгованість по процентах прострочена в сумі 85991,07 грн; заборгованість по процентах (компенсація ФРП) в сумі 10680,53 грн; заборгованість по комісії прострочена в сумі 1134 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 1-й відповідач у встановлений кредитним договором строк кредит в повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту в повному обсязі не сплатив.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.07.2024 у справі №913/269/24 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено частково.
Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" солідарно з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни та ОСОБА_1 прострочену заборгованість по кредиту в сумі 90 060,73 грн, прострочену заборгованість по процентах в сумі 85 991,07 грн, прострочену заборгованість по комісії в сумі 1 134,00 грн.
Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" з:
- Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни витрати на судовий збір в сумі 1329,23 грн;
- ОСОБА_1 витрати на судовий збір в сумі 1329,23 грн.
В решті позову (про стягнення строкової заборгованості по кредиту в сумі 178500 грн, поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн, заборгованості по процентах (компенсація ФРП) в сумі 10680,53 грн) відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачі у порушення умов кредитного договору та договору поруки своєчасно та в повному обсязі кредит позивачу не повернули, проценти та комісію не сплатили, тому вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по сплаті простроченої заборгованості з повернення кредиту в сумі 90060,73 грн, простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 85991,07 грн та простроченої заборгованості зі сплати комісії за управління кредитними коштами в сумі 1134 грн, визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позову про стягнення: строкової заборгованості по кредиту в сумі 178500 грн; поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн; заборгованості по процентах (компенсація ФРП) в сумі 10680,53 грн відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих позовних вимог.
Як зазначено в рішенні суду, вимоги про стягнення з відповідачів солідарно строкової заборгованості по кредиту в сумі 178500 грн та поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн не підлягають задоволенню, так як строк виконання цих зобов'язань у 1-го відповідача не настав (і в позовній заяві, і у розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, визначено, що заборгованість розраховується та заявляється до стягнення станом на 02.04.2024). Позивач у позовній заяві не обґрунтував чому вказану заборгованість слід стягнути достроково. Вимога про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по процентах (компенсація ФРП) в сумі 10680,53 грн не підлягає задоволенню, так як позивачем ні в позовній заяві, ні в розрахунку заборгованості не обґрунтовано цих вимог; навіть не вказано що це "компенсація ФРП" і чим це передбачено.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить долучити до матеріалів справи №913/269/24 Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9 %" в АБ "Укргазбанк", які затверджені рішенням Кредитної Ради в АБ "Укргазбанк" від 24.06.2020 (із змінами); рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2024 у справі №913/269/24 за позовом АБ "Укргазбанк" до ФОП Яковлевої О.І., ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині відмови позивачу в задоволенні частини позовних вимог - скасувати, ухвалити нове в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що при завантаженні додатків до позовної заяви з незалежних від позивача технічних причин сканкопія Правил з надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «УКРГАЗБАНК», які затверджені рішенням Кредитної Ради в АБ «УКРГАЗБАНК» від 24.06.2020 (із змінами), не була завантажена системою разом із іншими додатками до позову. При цьому судом першої інстанції ані в процесі вирішення питання про відкриття провадження, ані в процесі розгляду справи, знаючи напевно про відсутність такого документу, на який посилається позивачу у позові, не звернуто на це уваги та не надано можливості усунути недоліки позовної заяви та надати такий документ додатково. Суд не зобов'язаний збирати докази, однак сприяє встановлюю обставин справи та реалізації сторонами їх прав, тому апелянт крім іншого просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи копію вказаних Правил.
Зауважує, що в розрахунку заборгованості, що наданий до суду в графі «заборгованість по процентах (компенсація ФРП)» зазначена сума відсотків, яка повинна була на умовах Правил та кредитного договору компенсуватися державою в особі Фонду розвитку підприємництва шляхом надходження грошової суми у вказаному розмірі на рахунок ескроу, однак з тих чи інших причин не була здійснена державою та за умовами кредитного договору підлягає сплаті позичальником на загальних умовах (згідно п.2.9. Правил).
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою від 03.09.2024.
Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача, про приєднання додаткових доказів, зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а позивач просить долучити новий доказ, який був наявний у нього до прийняття судом рішення у справі. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, де, зокрема, вказано, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Відповідно до висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
В обґрунтування клопотання про прийняття додаткових доказів апелянт посилається на те, що при завантаженні додатків до позовної заяви, з незалежних від позивача технічних причин, сканкопія Правил з надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «УКРГАЗБАНК», які затверджені рішенням Кредитної Ради в АБ «УКРГАЗБАНК» від 24.06.2020 (із змінами), не була завантажена системою разом із іншими додатками до позову. При цьому судом першої інстанції ані в процесі вирішення питання про відкриття провадження, ані в процесі розгляду справи не звернуто на це уваги та не надано можливості усунути недоліки позовної заяви та надати такий документ додатково.
За імперативним приписом ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 913/269/24 та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
За матеріалами справи, позивач належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати вказані докази господарському суду першої інстанції разом з позовною заявою. У разі неможливості подати докази з позовом з об'єктивних причин, мав повідомити про це суд першої інстанції.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що при завантаженні додатків до позовної заяви, з незалежних від позивача технічних причин, сканкопія Правил не була завантажена системою разом із іншими додатками до позову, з огляду на те, що саме позивач повинен був пересвідчитися, що ним було подано до суду всі необхідні докази, чого останнім здійснено не було.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, що є неприпустимим, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Доказів неможливості подання до господарського суду першої інстанції доданих позивачем до апеляційної скарги Правил з надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «УКРГАЗБАНК», з причин, що об'єктивно не залежали від нього, останнім суду апеляційної інстанції не надано.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані позивачем додаткові докази.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.01.2022 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та фізичною особою-підприємцем Яковлевою Оленою Іванівною (позичальник) було укладено договір № 1/2022/СРД-МСБ-К про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9 %" в АБ "УКРГАЗБАНК".
Відповідно до п.1 договору сума кредиту становить 315000,00 грн.
Згідно з п.2 договору надання кредиту здійснюється з 12 січня 2022 року по 11 січня 2027 року (включно); позичальник погашає кредит у строки (терміни) та у сумі, які зазначені в графіку погашення кредиту (додаток 1 до кредитного договору).
За умовами п.3 договору позичальник зобов'язаний сплачувати Банку комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами, які наведені в додатку 2 до договору про приєднання.
Цільове використання (мета) кредитних коштів: закупка обладнання (п.4 договору).
Пунктом 5 договору встановлено, що кредитні кошти надаються Банком позичальнику на підставі заяви на отримання кредиту позичальника відповідно до додатку №1 до Правил в паперовій або у електронній формі, що направлена засобами КІБ шляхом оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених у п.2 договору про приєднання, розрахункових документів позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого в АБ "УКРГАЗБАНК".
Відповідно до п.6 договору за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього договору про приєднання, позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами, з врахуванням встановленого графіку погашення кредиту за договором про приєднання (строкова заборгованість):
- при дотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору про приєднання, - у розмірі, що станом на дату укладання цього договору про приєднання складає 7% річних (компенсаційна процентна ставка). Розмір компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил відповідно до умов Програми;
- при недотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим договором про приєднання, у розмірі який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил, та станом на дату цього договору складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору та значення фіксованої маржі 7,0 процентних пункти (базова процентна ставка).
Згідно з п.7 договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки визначені в графіку погашення кредиту та/або відповідно до умов дострокового погашення кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі:
- Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла компенсаційна процентна ставка;
- Базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла базова процентна ставка.
За змістом п.11.8 договору позичальник зобов'язаний на вимогу банку у випадках, передбачених п.4.3.3. Правил та/або договорами забезпечення, зазначеними в п.10.1 цього договору про приєднання, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі пені, штрафи.
Пунктом 15 договору визначено, що позичальник сплачує комісії банку у розмірах, у порядку та в строки, що визначені тарифами (додаток 2 до договору про приєднання).
Відповідно до тарифів (додатку 2 до договору) за управління кредитними коштами сплачується комісія у розмірі 0,04% від суми кредиту, визначеної в п.1 цього договору про приєднання для перших 12-ти місяців дії кредитного договору. Сплата здійснюється щомісячно, не пізніше 15-го числа, місяця наступного за місяцем нарахування.
Також, 12.01.2022 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та фізичною особою-підприємцем Яковлевою Оленою Іванівною (позичальник) було укладено договір поруки № 1/2022/СРД-МСБ-К-П, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за договором про приєднання від 12.01.2022 № 1/2022/СРД МСБ-К.
Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору.
Відповідно до п.1.3 договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник.
Згідно з п.5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по 11 січня 2037 року (включно).
12.01.2022 на виконання договору Банком надано позичальнику кредит в сумі 315000 грн, на підтвердження чого надано банківську виписку/особовий рахунок ФОП Яковлєвої О.І. за період з 12.01.2022 по 02.04.2024.
Відповідно до графіку погашення кредиту (додаток 1 до договору) відповідач повинен був сплачувати Банку щомісячно, по 15 число кожного місяця, починаючи з 15.02.2022, в рахунок погашення кредиту грошові кошти в сумі 5250 грн; 60 платежів; останній платіж 11.01.2027.
Позичальник повернув Банку кредит в сумі 46439,27 грн (15.02.2022 - 5259 грн та 15.04.2022 - 41180,27 грн), на підтвердження чого надано банківську виписку/особовий рахунок ФОП Яковлєвої О.І. за період з 12.01.2022 по 02.04.2024.
Як зазначає позивач, на даний час відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором, договором поруки не виконують, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість за зобов'язаннями по кредитному договору.
Так, станом на 02.04.2024 заборгованість перед Банком складає: по кредиту строкова - 178500,00 грн; по кредиту прострочена - 90060,73 грн; по процентах поточна - 5187,03 грн; по процентах прострочена - 85991,07 грн; по процентах (компенсація ФРП) - 10680,53 грн; по комісії прострочена - 1134,00 грн.
Позивач вказує, що до теперішнього часу позичальником банку не повідомлено власної актуальної адреси місця проживання/реєстрації, актуального номеру телефону або будь-яких інших засобів зв'язку. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, до вказаного Переліку включено місто реєстрації відповідачів. Згідно з відомостями, розміщеними на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», відділення поштового зв'язку за місцем реєстрації відповідачів тимчасово не функціонують. Враховуючи дані факти та відсутності інших достовірних та підтверджених відомостей про місцезнаходження відповідача, позивач констатує об'єктивну неможливості направлення поштовим відправленням вимоги про дострокове повернення всієї заборгованості та копії даного позову відповідачам скориставшись послугами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" з незалежних від АБ «УКРГАЗБАНК» причин та просить суд врахувати даний факт.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст.554 ЦК України встановлено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з відповідачів простроченої заборгованості з повернення кредиту в сумі 90060,73 грн, простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 85991,07 грн та простроченої заборгованості зі сплати комісії за управління кредитними коштами в сумі 1134,00 грн не оскаржується, тому з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в розрахунку заборгованості, що наданий до суду, в графі «заборгованість по процентах (компенсація ФРП)» зазначена сума відсотків, яка повинна була на умовах Правил та кредитного договору компенсуватися державною в особі Фонду розвитку підприємництва шляхом надходження грошової суми у вказаному розмірі на рахунок ескроу, однак з тих чи інших причин не була здійснена державною та за умовами кредитного договору підлягає сплаті позичальником на загальних умовах (згідно з п.2.9. Правил).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9 %" в АБ "УКРГАЗБАНК", які затверджені рішенням Кредитної Ради в АБ "УКРГАЗБАНК" від 24.06.2020 (із змінами).
Разом з цим, як правильно зазначено судом першої інстанції, до позовної заяви ці Правила не додані, позивачем ні в позовній заяві, ні в розрахунку заборгованості не обґрунтовано вказаних вимог та чим вони передбачені, в зв'язку з чим правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення строкової заборгованості по кредиту в сумі 178500,00 грн та поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн, суд зазначив, що строк виконання цих зобов'язань у 1-го відповідача не настав (і в позовній заяві, і у розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, визначено, що заборгованість розраховується та заявляється до стягнення станом на 02.04.2024), позивач у позовній заяві не обґрунтував чому вказану заборгованість слід стягнути достроково.
Однак, колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України та охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та фізичною особою-підприємцем Яковлевою Оленою Іванівною (позичальник) договору № 1/2022/СРД-МСБ-К про приєднання від 12.01.2022 передбачено, що відповідач повинен був сплачувати Банку щомісячно, по 15 число кожного місяця, починаючи з 15.02.2022, в рахунок погашення кредиту грошові кошти в сумі 5250,00 грн, всього 60 платежів, дата останнього платежу - 11.01.2027.
Пунктом 11.8 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний на вимогу банку у випадках, передбачених п.4.3.3. Правил та/або договорами забезпечення, зазначеними в п.10.1 цього договору про приєднання, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі пені, штрафи.
Відповідач повернув Банку кредит в сумі 46439,27 грн (15.02.2022 - 5259,00 грн та 15.04.2022 - 41180,27 грн), що підтверджується банківською випискою/особовим рахунком ФОП Яковлєвої О.І. за період з 12.01.2022 по 02.04.2024.
Позивач вказує, що до теперішнього часу позичальником банку не повідомлено власної актуальної адреси місця проживання/реєстрації, актуального номеру телефону або будь-яких інших засобів зв'язку, тому немає можливості направити поштовим відправленням вимоги про дострокове повернення всієї заборгованості.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє донині.
З матеріалів справи вбачається, що адресою реєстрації Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни є: АДРЕСА_1 . Адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, до вказаного Переліку включено Новоайдарську селищну територіальну громаду, тобто місце реєстрації відповідачів.
Згідно з відомостями, розміщеними на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», відділення поштового зв'язку за місцем реєстрації відповідачів тимчасово не функціонують.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача об'єктивної можливості направлення поштовим відправленням вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості, про що він повідомив в позовній заяві та послався на ч.2 ст.1050 ЦК України, що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що позивач у позовній заяві не обґрунтував чому вказану заборгованість слід стягнути достроково.
З урахуванням наведеного позивач у позовній заяві обґрунтував неможливість звернення до позивачів з відповідною вимогою про дострокове повернення кредитних коштів з причин, що не залежали від нього. Відтак наведені обставини не можуть бути підставою для обмеження добросовісного кредитора у зверненні за судовим захистом та підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині, що фактично є порушенням права на справедливий суд, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що у позивача не було об'єктивної можливості направлення поштовим відправленням позичальнику вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості, датою направлення такої вимоги є дата звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки позичальником було порушено умови договору щодо своєчасного погашення кредиту та у строки визначені договором, позивач має право на дострокове повернення кредиту відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, а тому вимога позивача про стягнення строкової заборгованості по кредиту в сумі 178500,00 грн солідарно з відповідачів, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про стягнення поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6 договору № 1/2022/СРД-МСБ-К про приєднання від 12.01.2022 передбачено, що за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього договору про приєднання, позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами, з врахуванням встановленого графіку погашення кредиту за договором про приєднання (строкова заборгованість):
- при дотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору про приєднання, - у розмірі, що станом на дату укладання цього договору про приєднання складає 7% річних (компенсаційна процентна ставка). Розмір компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил відповідно до умов Програми;
- при недотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим договором про приєднання, у розмірі який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил, та станом на дату цього договору складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору та значення фіксованої маржі 7,0 процентних пункти (базова процентна ставка).
Поточна заборгованість по процентах нарахована станом на 02.04.2024, тобто до дати звернення позивача до суду з вимогою про дострокове повернення всієї заборгованості (07.05.2024).
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, тому рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2024 у справі № 913/269/24 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення солідарно з відповідачів строкової заборгованості по кредиту в сумі 178500,00 грн, поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.1 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2024 у справі № 913/269/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення строкової заборгованості по кредиту в сумі 178500,00 грн, поточної заборгованості по процентах в сумі 5187,03 грн, скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В частині відмови у стягненні заборгованості по процентах (компенсація ФРП) в сумі 10680,53 грн рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2024 у справі № 913/269/24 залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
"1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліку картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, б. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) прострочену заборгованість по кредиту в сумі 90060,73 грн, прострочену заборгованість по процентах в сумі 85991,07 грн, прострочену заборгованість по комісії в сумі 1134,00 грн, строкову заборгованість по кредиту в сумі 178500,00 грн, поточну заборгованість по процентах в сумі 5187,03 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, б. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) витрати по сплаті судового збору в сумі 1804,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліку картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, б. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) витрати по сплаті судового збору в сумі 1804,36 грн.
4. В іншій частині позову відмовити."
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, б. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) витрати по сплаті судового збору в сумі 1716,96 грн за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліку картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, б. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) витрати по сплаті судового збору в сумі 1716,96 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.10.2024
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна