Справа № 308/12920/22
01 жовтня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Лемак О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,
представника позивача - адвоката Демченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного сумісного майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 28 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Холмківської сільської ради Ужгородського району, про що було зроблено відповідний актовий запис №21. Від даного шлюбу у сторін народилася спільна донька:- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що у 2019 році, ще під час шлюбу, подружжям, спільними зусиллями та коштами, було придбано автомобіль марки Audi модель Q5, рік випуску - 2009, VIN код транспортного засобу: НОМЕР_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.12.2020р. шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу у 2020 році, вищевказаний транспортний засіб залишився у одноособовому розпорядженні відповідача. Саме ОСОБА_2 користувався ним самостійно, а позивач по справі була позбавлена можливості користуватися спільним автомобілем.
Проте, у вересні 2022 року, ОСОБА_4 стало відомо про те, що транспортний засіб, я раніше належав подружжю, був переоформлений на третю особу, а саме на матір відповідача - ОСОБА_5 . Своїми діями колишній чоловік позивача, позбавив останню без її згоди право власності на частину спільного сумісного майна подружжя.
Покликаючись на положення ч. 3 ст. 368, 372 ЦК України, 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, а також постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду. З врахуванням вищенаведених норм законодавства, позивач вказує, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2022 було відкрито провадження по справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання з'явився представник позивача, адвокат Демченко Т.С., позовні вимоги підтримала та просила задовольнити відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Відповідач та його представник будучи належно повідомленими про час і місце розгляду справи, у судові засідання не з'являлись, причини неявки не повідомлено, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву, відповідач повністю заперечує проти задоволення позову та просить у задоволенні такого відмовити, посилаючись на те, що майно було придбано за особисті кошті відповідача.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Холмківської сільської ради Ужгородського району, про що було зроблено відповідний актовий запис №21.
Від даного шлюбу у сторін народилася спільна донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, видане Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №109, серія НОМЕР_2 , від 24.01.2018р.
Судом встановлено, що під час шлюбу, подружжям було придбано автомобіль марки Audi модель Q5, рік випуску - 2009, VIN код транспортного засобу: НОМЕР_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.12.2020, шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу, майно сторони не ділили, транспортний засіб залишився у одноособовому розпорядженні відповідача ОСОБА_2 , так як на ньому такий був оформлений і він ним самостійно розпоряджався, позивач позбавлена була можливості ним користуватися.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи відповіді Головного сервісного центру МВС регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях) на адвокатський запит на ім'я ОСОБА_6 - транспортний засіб марки Audi модель Q5, рік випуску - 2009, VIN код транспортного засобу: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 був зареєстрований з 24.04.2019 р. по 24.11.2020 р. за громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому 24.11.2020 р. вищевказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника із видачею нових номерних знаків НОМЕР_4 , а саме на громадянку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України)
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частини у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, допускається за його згодою, крім випадків передбачених ЦК України.
В пп. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст.60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Відповідно до ч. 1,3ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вказаний спірний транспортний засіб був придбаний, коли сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбу за спільні кошти, тому він є спільним сумісним майном подружжя.
Щодо вартості майна, що підлягає поділу, то його вартість визначається з дійсної ринкової вартості на час розгляду справи.
Згідно даних наведених на веб-сайті «AUTORIA» (https://auto.ria.com/uk/) вартість такого автомобіля коливається в межах від 11 000 доларів США до 13 500 доларів США, в залежності від комплектації транспортного засобу. Зважаючи на те, що на день звернення до суду долар США по курсу НБУ становить 36.5686 грн, тобто від 402 254 грн по 493 676 грн., середня вартість даного транспортного засобу на даний час є 447 965 грн.
Суд враховує посилання представника позивача на правові позиції суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 визначено, що сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов'язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах. Підстав для відступу від нього немає.
Доводи відповідача про те, що що придбаний в шлюбі транспортний засіб був придбаний за особисті кошті відповідача, оскільки до матеріалів справи не було долучено жодного документу доказового значення, який би підтверджував дане твердження ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що транспортний засіб був придбаний за особисті кошти ОСОБА_2 . Таким чином розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, визначається виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовим висновкам, викладеним у вищенаведених постановах Верховного Суду.
Отже позивачка має право на грошову компенсацію половини дійсної ринкової вартості спірного транспортного засобу, визначеної у висновку суб'єкта оціночної діяльності, тобто 223 983 грн. ( 447 965 грн. : 2).
Окрім того, у зв'язку з задоволенням позову, на підставі вимог, ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2239,82 грн.
Керуючись ст. ст.4, 5 , 13, 76-81, 133, 142, 247, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 321, 328, 367-369 ЦК України, ст. 60, 61, 63, 71 СК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного сумісного майна подружжя, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 ( НОМЕР_6 ) грошову компенсацію вартості частки автомобіля в сумі 223 983 (двісті двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні 00 коп. ) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 ( НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 2239,82 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.В. Лемак