Справа № 953/18573/21
н/п 2/953/286/24
10 жовтня 2024 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/18573/21 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, -
Представник позивача КП «Харківські теплові мережі» - Вірютіна О.В. звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до якого просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги опалення та гарячу воду в розмірі 107404,45 гривні за період з 01.12.2014 по 31.08.2021, 3% річних 2485,40 гривень, інфляційні витрати - 5356,12 гривень та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV від 24.06.2004 року та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Проте, обов'язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідачі не здійснюють, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.12.2014 по 31.08.2021 в розмірі 107404,45 гривень. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань позивачем було нараховано 3% річних у сумі 2485,40 гривень та інфляційні витрати у сумі 5356,12 гривень.
У зв'язку з викладеним представник позивача звернулась до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 справу передано для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2021 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за наданні послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.02.2014 по 31.08.2021 у розмірі 107 404 грн. 45 коп., 3% річних - 2482 грн. 40 коп., інфляційні витрати - 5356 грн. 12 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 гривень, в рівних частках, тобто по 567 гривні 50 копійок з кожного.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.09.2023 заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2021 по цивільній справі № 953/18573/21 скасовано та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
08.12.2023 засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про застосування позовної давності за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості строком 3 роки.
18.03.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , відповідно до якої просять суд застосувати по справі строки позовної давності. Також просять суд врахувати і вирахувати з суми що підлягає сплаті ті кошти, які були плачені позивачеві ( поступили на рахунок позивача в рамках примусового стягнення приватним Виконавцем Хабловим В.М.) по заочному рішенню яке була скасовано судом. Зазначили, що ОСОБА_4 в період 2015-2020 роки не була споживачем наданих позивачем послуг, оскільки перебувала за межами України.
28.05.2024 представником позивача КП «Харківські теплові мережі» Вірютіною О.В. електронним подано до суду додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначає, що 28.12.2021 Київським районним судом м.Харкова було винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за опалення та гарячу воду у розмірі 107404,45 грн. за період з 01.02.2014 по 31.08.2021, 3% річних- 2482,40 грн., інфляційні витрати- 5356,12 грн., с/з 2270 грн. Виконавчі документи були отримані у травні 2023 року та передані на примусове виконання до приватного виконавця Хаблова В.М. Приватним виконавцем було перераховано на рахунок КП "Харківські теплові мережі" 14133,25 грн. у серпні 2023 року, у вересні 2023 року- 10102,46 грн. та 567,50 грн., у жовтні 2023 року 3319,64 грн., та 3636,37 грн. Внаслідок надходжень сум від приватного виконавця заборгованість по особовому рахунку відповідачів станом на 01.05.2024 складає 83976,95 грн. за період з 01.03.2017 року по 31.08.2021, частково сплачений судовий збір , 3% та інфляційні витрати.
Стосовно заперечень відповідачів щодо непроживання та некористування послугою одного з членів сім"ї, зазначає наступне. Відповідно до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. - Споживач має право на зменьшення розміру плати у разі: тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Звернень до КП "Харківські теплові мережі" від відповідачів - відсутні. А на підставі п.29 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Кабінетом Міністрів України 11.12.2019 № 1182 Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів. Отже якщо відповідачами буде наданий офіційний документ, що підтверджує зміну кількості зареєстрованих осіб, то перерахунок буде здійснений за останні 12 місяців-відповідно до вказаного нормативу.
На підставі викладеного, просить позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" задовольнити.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи приватного виконавця Хаблова Валерія Миколайовича.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27.08.2024 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію: чи перетинала громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний кордон України та міжнародні пункти пропуску у період з 01.01.2015 по теперішній час (дати надання відповіді на запит суду); чи в'їжджала у період з 01.01.2015 по теперішній час (дати надання відповіді на запит суду) громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України із-за кордону. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова Валерія Миколайовича відомості щодо сум стягнених грошових коштів (як на рахунок Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» так і коштів у вигляді виконавчого збору та винагороди приватному виконавцю) в рамках виконавчого провадження НОМЕР_8, виконавчого провадження НОМЕР_9, виконавчого провадження НОМЕР_10, виконавчого провадження НОМЕР_11, виконавчого провадження НОМЕР_15, виконавчого провадження НОМЕР_12, виконавчого провадження НОМЕР_13, виконавчого провадження НОМЕР_14.
17.09.2024 електронним шляхом до суду надійшла інформація з Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_4 державного кордону.
20.09.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшла інформація щодо сум стягнених грошових коштів,як на рахунок Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», так і коштів у вигляді виконавчого збору та винагороди приватному виконавцю, в рамках виконавчого провадження НОМЕР_8, виконавчого провадження НОМЕР_9, виконавчого провадження НОМЕР_10, виконавчого провадження НОМЕР_11, виконавчого провадження НОМЕР_15, виконавчого провадження НОМЕР_12, виконавчого провадження НОМЕР_13, виконавчого провадження НОМЕР_14.
23.09.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшла інформація з Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_4 державного кордону.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 10.10.2024, не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У поданих до суду 28.05.2024 представником позивача КП «Харківські теплові мережі» Вірютіною О.В. додаткових пояснень до позову, остання просила слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 10.10.2024, не з'явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку. 18.03.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява відповідачів про розгляд справи без їх участі.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 у судове засідання, призначене на 10.10.2024, не з'явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.
Згідно із ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, вивчивши подані письмові заяви по суті справи, дослідивши документи, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме даними, які містяться в довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 02.10.2021, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з даними, які містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки №398681458 від 10.10.2024) за адресою нерухомого майна: АДРЕСА_1 , відомості про зареєстроване право власності, інше речове право на вказане нерухоме майно відсутні.
КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов'язань.
Відповідачі є споживачами послуг, що надає КП «Харківські теплові мережі», з опалення та підігріву води шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , числитися заборгованість за надані позивачем послуг з опалення та підігрів води за період з 01.02.2014 по 31.08.2021 у розмірі 107404,45 гривень.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
У частині першій статті 19 Закону №1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону №1875-ІV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).
Приписами пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з пунктом 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це випливає з положення статті 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг з опалення та підігріву води, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі посилалися, зокрема, на те, що відповідачка ОСОБА_4 у 2016 році виїхала за кордон на постійне місце проживання і на територію України не поверталас. Відповідно остання при відсутності за місцем реєстрації не була споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем, а отже не повинна сплачувати суми за користування гарячою водою.
Суд відхиляє вказані доводи відповідачів, виходячи з наступного.
Відповідно до даних, які містяться у листі начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Є.Власова від 16.09.2024, відповідно до пунктів 12, 15 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі База даних), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655 (далі Положення), вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 08.11.2017 по 16.09.2024 (станом на 15:40, теперішній час) в Базі даних не виявлено. Додатково повідомлено, що відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472.
Відповідачами, в обгрунтування заперечень проти позову та посилання на те, що відповідачка ОСОБА_4 не проживає з 2016 року за місцем реєстрації, не надано суду достатнього доказу на підтвердження даного факту.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005, споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
В ході судового розгляду відповідачами не надано доказів їх звернення до КП «Харківські теплові мережі» із повідомленням про зміну складу сім'ї з наданням підтверджуючих документів.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_4 виїхала за межі України у 2016 році та за місцем реєстрації не проживає.
Разом з цим, згідно даних довідки про склад сім"ї, ОСОБА_4 в період з 01.02.2014 по 31.08.2021 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Виходячи з викладеного, у суду відсутні підстави важати, що ОСОБА_4 , не є споживачем комунальних послуг, які надавалися позивачем за вказаною адресою в період з 01.02.2014 по 31.08.2014.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що відповідачі є споживачами послуг теплової енергії та постачання гарячої води шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 по 31.08.2021 відповідачі мають заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігрів води в розмірі 107404,45 гривень.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Крім того, судом встановлено, що у розрахунку заборгованості наданого позивачем, останнім здійснено нарахування комунальних послуг- підігрів води з урахуванням кількості реєстрації вказаних осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а за надані послуги з опалення- відповідно до площі квартири.
Отже, кількість споживачів, на яких здійснювались нарахування, повністю відповідає кількості осіб, які були зареєстровані і фактично проживали за вказаною адресою.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Заборгованість за надані послуги рахується за особовим рахунком і списання, переведення, розподіл з цього внутрішньогосподарського документа будь-яких сум є правом кредитора і ніхто не може втручатися в порядок ведення внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства.
Особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє сукупність даних про житлове приміщення. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника.
З огляду на зазначене, суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт не виконання відповідачами обов'язку щодо оплати вартості отриманих послуг з теплопостачання та підігріву води в період з 01.02.2014 по 31.08.2021 в розмірі 107404,45 гривень.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія частина 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині 2 статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена частина 2 статті 625 ЦК України.
У зв'язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем в період з 01.09.2018 по 31.08.2021 нараховано 5356,12 гривень - індексу інфляції за час прострочення та 2482,40 гривень - 3% річних від простроченої суми.
Відповідачами подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною заявою є 29.09.2021, а період нарахуванням останнім заборгованості за надані послуги з опалення становить з 01.02.2014 по 31.08.2021.
Як вище зазначалося, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з опалення за період з 01.02.2014 по 31.08.2021 в розмірі 107404,45 гривень, інфляційні витрати - 5356,12 гривень; 3% річних від простроченої суми - 2482,40 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною заявою - 29.09.2021 та період нарахування останнім заборгованості за надані послуги з опалення та підігріву холодної води - з 01.02.2014 по 31.08.2021, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі за період з 02.04.2017 по 31.08.2021, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (29.09.2021) не спливла та продовжувалася на строк дії карантину (до 30.06.2023).
Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з опалення та підігріву холодної води за період з 01.02.2014 по 01.04.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких, плата за-комунальні послуги нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу. Також судом враховано вимоги п. 18 ч. 1 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, які були чинні на день звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідно до яких зазначено, що розрахунковим період для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Враховуючи те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями та в даному випадку не застосовується положення ст.258 ЦК України, суд приходить до висновку, що суми зазначених нарахувань проведено в межах позовної давності та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони нараховані на виниклу заборгованість за період з 01.09.2018 по 31.08.2021.
З огляду на зазначене, суд розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з 02.04.2017 по 31.08.2021 у розмірі 83594,37 гривень; інфляційні витрати 5356,12 гривень; 3% річних від простроченої суми 2482,40 гривень за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем КП «Харківські теплові мережі» було сплачено судовий збір в розмірі 2270 гривень.
Оскільки, розмір заявлених позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» задовольняються судом частково 77,83% (83594,37 *100/107404,45 = 77,83%), з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 1766,74 гривень (2270/100*77,83 = 1766,74).
Щодо доводів відповідачів про те, що в ході виконання заочного рішення приватним виконавцем були стягнуті кошти з відповідачів шляхом примусового стягнення при накладенні арештів на рахунки. Частина коштів була зарахована на рахунок приватного виконавця як винагорода, частина як покриття виконавчого збору який був компенсований позивачеві, а частина прямо поступила позивачеві по справі в рахунок погашення боргу. Однак при ухвалені судом рішення по справі, в тому числі при застосуванні позовної давності суд повинен визначити суму коштів що підлягають сплаті за останні 3 роки (строк позовної давності) - та зменшити ці кошти на суму вже сплачених (а на думку відповідача навіть з урахуванням виконавчого збору та винагороди приватному виконавцю) в рамках примусового провадження по справі, суд зазначає наступне.
Як було зазначено, заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2021 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за наданні послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.02.2014 по 31.08.2021 у розмірі 107 404 грн. 45 коп., 3% річних - 2482 грн. 40 коп., інфляційні витрати - 5356 грн. 12 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 гривень, в рівних частках, тобто по 567 гривні 50 копійок з кожного.
Представником позивача було отримано виконавчі листи у травні 2023 року та передані на примусове виконання до приватного виконавця Хаблова В.М.
Відповідно до інформації, наданої на виконання ухвали суду, приватним виконавцем Хабловим В.М., в рамках виконавчих проваджень НОМЕР_17, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_12, НОМЕР_13 грошові кошти не стягувалися.
У ході примусового виконання виконавчого провадження НОМЕР_16 з боржинка ОСОБА_3 було стягнуто грошові кошти в розмірі 27368,36 грн, з яких на користь стягувача Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» перераховано: 14 312,42 грн.- платіжна інструкція №1814 від 30.08.2023; 10102,46 грн.- платіжна інструкція № 1872 від 01.09.2023. Основна винагорода приватного виконавця перераховано 1431,24 грн.- платіжна інструкція №1813 від 30.08.2023; 1010,24 грн платіжна інструкція № 1871 від 01.09.2023. Виконавчий збір не стягувався.
У ході примусового виконання виконавчого провадження НОМЕР_18 з боржника ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти в розмірі 13561,53 грн, з яких на користь стягувача Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» перераховано: 8226,85грн.- платіжна інструкція №1391 від 06.08.2023; 3636,37 грн.- платіжна інструкція № 3357 від 25.10.2023. Основна винагорода приватного виконавця перераховано 822,68 грн. -платіжна інструкція №1390 від 06.08.2023, 363,63 грн.- платіжна інструкція № 3356 від 25.10.2023. Виконавчий збір не стягувався.
У ході примусового виконання виконавчого провадження НОМЕР_19 з боржника ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти в розмірі 4163,60 грн, з яких на користь стягувача Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» перераховано: 3319,64 грн.- платіжна інструкція №3355 від 25.10.2023. Основна винагорода приватного виконавця перераховано 331,96 грн - платіжна інструкція № 3354 від 25.10.2023. Виконавчий збір не стягувався.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.09.2023 заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2021 по цивільній справі № 953/18573/21 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду скасовано та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до частини 2 статті 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Так, за результатом розгляду даної справи суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, в загальній сумі 91 432 (дев'яносто одну тисячу чотириста тридцять дві) гривні 89 копійок, тобто в мешному розмірі, аніж було заявлено позивачем.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року №13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Отже, оскільки вимоги за заочним рішенням від 28 грудня 2021 року, яке було скасовано, було виконано боржниками на загальну суму 39597,74 гривень, суд доходить висновку про наявність підстав для вирішення вказаного питання в порядку ст. 444 ЦПК України та здійснення повороту виконання заочного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.2- 5, 12, 13, 77, 81, 141, 174, 178, 191, 211, 223, 247, 259, 263-266, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення та підігрів води за період з 02.04.2017 по 31.08.2021 у розмірі 83594 (вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 37 копійок, 3% річних в сумі 2482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 40 копійок, інфляційні витрати в сумі 5356 (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 12 копійок, а всього - 91 432 (дев'яносто одну тисячу чотириста тридцять дві) гривні 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) гривень 74 копійки в рівних частках, тобто по 441,69 гривень з кожного.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Допустити поворот виконання заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 28 грудня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за опалення та гарячу воду у розмірі 107404,45 грн. за період з 01.02.2014 по 31.08.2021, 3% річних- 2482,40 грн., інфляційних витрат- 5356,12 грн., судового збору 2270 грн., шляхом стягнення з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 31557119) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошових коштів в сумі 24414,88 гривень, на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошових коштів в сумі 11863,22 гривень, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошових коштів в сумі 3319,64 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_6 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя - С.М. Лисиченко