Справа № 638/10501/24
Провадження № 3/638/6504/24
15 жовтня 2024 року м.Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В. М. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
04.09.2024 року у провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №786828, 26.05.202 року о 11 год. 15 хв. на 25 км автошляху Чугуїв-Веикий Бурлук, ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, сповільнена мова. Від проходження медичного огляду на станг наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний пристрій відеозапису бодікамеру. Правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року, постанова Дзержинського районного суд ум. Харкова від 14.05.2024 року. Від керування ТЗ ОСОБА_1 відсторонено, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.05.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП із накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. в дохід держави з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 рік.
Особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату, місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки суду не повідомлені, клопотань про розгляд справи за відсутністю чи відкладення розгляду справи не надано, присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.
При цьому, суд вжив заходи для повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчать матеріали справи.
Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про те, що діями водія ОСОБА_1 порушені вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому суд кваліфікує його дії за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - «Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №786828 від 26.05.2024 року; рапортом працівника поліції; постановою серії ЕНА №2239993 від 26.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП; постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2024 року; відеозаписом, що міститься на технічному носію - диску.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) він не надав.
Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не виявлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не виявлено.
У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю доведена та враховуючи дані про особу правопорушника, наявні в матеріалах справи, тяжкість вчиненого правопорушення та обставини його вчинення, виходячи з умисної форми вини вчинення правопорушення, яке становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, ставлення особи до даного діяння, вважає за можливим застосувати адміністративне стягнення у межах санкції частини 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу, тобто грошове стягнення, з позбавленням спеціального права, тобто позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до положень ст.ст.307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м Харкова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя: