Справа № 638/15652/24
Провадження № 1-кп/638/1837/24
Іменем України
16 жовтня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024221070000903 від 05.07.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайський Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, який не є особою з інвалідністю, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, судимого:
1) 23.01.2014 Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком на 1 рік;
2) 03.09.2014 Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 24.03.2016 на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 17 днів;
3) 31.05.2018 Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі;
4) 26.07.2019 Зміївським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
встановив:
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт за № 12024221070000903 від 05.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
16 жовтня 2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 , в якому прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 діб, без визначення суми застави.
Клопотання відносно ОСОБА_5 обґрунтовано необхідністю забезпечення його належної процесуальної поведінки шляхом запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто:
1)переховуватися від органів досудового розслідування або суду;
3) незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Прокурор вказав, що зазначені ризики обґрунтовані та наявні, оскільки: ОСОБА_5 , раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, та звільнившись з місць позбавлення волі, знову вчинив аналогічний злочин, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи, що ним скоєно тяжкий злочин, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, являється мешканцем м. Первомайський Харківської області, не має міцних соціальних зв'язків, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду на території України. ОСОБА_5 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв'язків, наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того, перебуваючи на волі, останній буде мати можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вважає, що застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Крім того, прокурор, керуючись п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, просив не визначати обвинуваченому заставу.
У судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив призначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Суд, розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжний захід тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Розглянувши доводи, викладені прокурором в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу, суд зазначає, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини по справі під час судового провадження.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Зокрема, ризик переховування від суду залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суворістю можливого покарання, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками, а також неодноразовою судимістю обвинуваченого.
Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, характер вчиненого кримінального правопорушення, відсутність відомостей про наявність тяжких захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, а також те, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений буде мати можливість впливати на свідків та потерпілого, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, ухилитися від явки до суду і не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), вчинити інші кримінальні правопорушення, суд вважає, що вказане свідчить про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на максимальний строк 60 днів, тобто до 14 грудня 2024 року включно, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Водночас на підставі п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 187 КК України, який полягає у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану (ч.4 ст. 187 КК України).
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 314, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора -задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) днів - до 14 грудня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1