Справа № 396/329/24
Провадження № 2/396/248/24
Іменем України
15.10.2024 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Русіної А.А.,
за участю секретаря судового засідання Оладенко М.С.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Ведющенка В.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача адвоката Оніщук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 396/329/24 за позовом ОСОБА_1 від імені якої діє представник адвокат Ведющенко Віктор Володимирович до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-
Представник позивача звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що 04.05.2011 року позивач із ОСОБА_2 зареєстровали шлюб. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2023 року шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу, позивачем та відповідачем за спільні кошти було придбано нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та рухоме майно: телевізор Grunhelm 43500-GA11VVV350, холодильник ВEKO, пральна машина CORENIE, ліжко полуторне, компютерний комплекс в зборі VINGA, кухонний гарнітур, стільці-табуретки, кількість 4 шт., соковижималка, соковарка, коврові доріжки, коврик овальної форми, полушубок з хутра норки. Враховуючи наведене, просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати: за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вищевказаних житлових будинків та право особистої власності на зазначене рухоме майно.
Ухвалою судді від 29.02.2024 року провадження у справі відкрито в загальному позовному провадженні та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.
19.03.2024 року від представника відповідача адвоката Оніщука В.І. Надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача просить задовольнити позовні вимоги позивача частково, визнати за позивачем право власності на частину житлових будинків та право особистої власності на рухоме майно, а саме:телевізор Grunhelm 43500-GA11VVV350, пральну машину CORENIE, ліжко полуторне, кухонний гарнітур, стільці-табуретки, кількість 4 шт., соковижималка, соковарка, коврові доріжки, коврик овальної форми, полушубок з хутра норки. Щодо визнання за позивачем права власності на холодильник ВЕКО, комп'ютерний комплекс в зборі VINGA заперечив, та просив в цій частині позовних вимог відмовити.
24.04.2024 року постановлено ухвалу суду про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 04.06.2024 року позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Електроплиту вартістю 5500 грн, залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 04.06.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник позивача адвокат Ведющенко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Крім того, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу житлового будинку в м. Біляєвка, Одеської області, оригінал накладної № 145 від 19.03.2023 року на придбання холодильника "BEKO" та накладну на придбання комп'ютерного комплексу у зборі Vinga. Додатково пояснив, що холодильник та комп'ютерний комплекс були придбані для родини за рахунок сестри позивача, що підтверджується видатковою накладною та накладною.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив холодильник "BEKO" та комп'ютерний комплекс залишити йому, стверджував, що дані речі він особисто купував, а не сестра дружини, проте, де саме придбавав дані речі не пояснив.
Представник відповідача адвокат Оніщук В.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилаючись на обгрунтування викладені у відзиві.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 травня 2011 року, який було розірвано 17.08.2023 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області (а.с.9-10).
Згідно акта обстеження житлово-побутових умов позивача № 952/01-29 від 13.10.2023 виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.11).
Судом також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 01.12.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2016, ОСОБА_2 , перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_1 , придбав житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-34).
Згідно копії накладних № 145 від 19.03.2023 р., № 290 від 20.05.2023 р. № 0906 від 25.09.2021 р., ОСОБА_3 придбала пральну машину CORENIE на суму 18800 грн, холодильник ВEKO на суму 20630 грн та комп'ютерний комплекс в зборі VINGA суму 17625,00 грн (а.с.13,14).
В матеріалах справи містяться копії квитанції на придбання ряду різних побутових речей та техніки, проте встановити дату її придбання та покупця з даних документів не можливо (а.с.12).
У своєму позові ОСОБА_1 ставить питання щодо розподілу спірного нерухомого майна, як спільного майна подружжя, яке в період зареєстрованого з ОСОБА_2 шлюбу було придбане ними у власність, шляхом визнання за нею 1/2 частки вказаних житлових будинків та право особистої власності на рухоме майно зазначеного в прохальній частині позовних вимог.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зі змісту п. п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19) висловлена правова позиція, згідно з якою: «…факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання...».
Право спільної сумісної власності подружжя врегульовано главою 8 СК України.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Таким чином, що об'єкти нерухомості та рухомого майна, які є предметом розгляду позову, придбані сторонами у період перебування у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Частинами 1 ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Під час розгляду справи в суді сторони погодились про поділ частини майна, а саме за позивачкою залишити наступні речі: телевізор Grunhelm 43500-GA11VVV350, вартість - 10499 грн; пральна машина CORENIE, вартість - 18800 грн; ліжко полуторне, вартість - 6000 грн; кухонний гарнітур, вартість - 4000 грн; стільці-табуретки, кількість 4 шт., вартість - 2100 грн; соковижималка, вартість - 1000 грн; соковарка, вартість - 1000 грн; коврові доріжки, вартість - 2000 грн; коврик овальної форми, вартість - 1000 грн; полушубок з хутра норки, вартість - 25000 грн.
Також, погодили про поділ нерухомості та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, враховуючи принцип процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, враховуючи, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли визначаються частки майна за кожним із подружжя, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою наступні речі: телевізор Grunhelm 43500-GA11VVV350, вартість - 10499 грн; пральна машина CORENIE, вартість - 18800 грн; ліжко полуторне, вартість - 6000 грн; кухонний гарнітур, вартість - 4000 грн; стільці-табуретки, кількість 4 шт., вартість - 2100 грн; соковижималка, вартість - 1000 грн; соковарка, вартість - 1000 грн; коврові доріжки, вартість - 2000 грн; коврик овальної форми, вартість - 1000 грн; полушубок з хутра норки, вартість - 25000 грн.
В порядку поділу спільного майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, відповідач заперечує та не визнає вимоги позивача щодо залишення у власності позивача холодильника BEKO та комп'ютерного комплексу в зборі VINGA, посилаючись на те, що майно придбане за його власні кошти, проте докази на підтвердження даних обставин в матеріалах справи відсутні. При цьому і позивачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження вказаної позовної вимоги, а тому вона задоволенню не підлягає, тому холодильник BEKO та комп'ютерний комплекс в зборі VINGA, визнається спільним сумісним майном подружжя.
Так, з врахуванням зазначених норм, оскільки сторони не можуть досягнули самостійної згоди щодо поділу майна, а саме холодильника BEKO та комп'ютерного комплексу в зборі VINGA, враховуючи оціночну вартість майна, суд вважає, що в порядку поділу спільного майна подружжя необхідно визнати за позивачем право власності на 1/2 частину даного спірного майна.
За наведених обставин, враховуючи домовленість сторін про частину спірного майна подружжя, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя в порядку його поділучастково.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ч.1 ст.141 ЦПК України та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2025,77 грн.
На підставі ст. ст. 57, 60, 61, 65, 69-71 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину рухомого майна:
- холодильник ВЕКО вартістю 20630 грн;
- комп'ютерний комплекс в зборі VINGA суму 17625,00 грн.
В порядку поділу спільного майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на наступне рухоме майно:
- телевізор Grunhelm 43500-GA11VVV350, вартість - 10499 грн;
- пральна машина CORENIE, вартість - 18800 грн;
- ліжко полуторне, вартість - 6000 грн;
- кухонний гарнітур, вартість - 4000 грн;
- стільці-табуретки, кількість 4 шт., вартість - 2100 грн;
- соковижималка, вартість - 1000 грн;
- соковарка, вартість - 1000 грн;
- коврові доріжки, вартість - 2000 грн;
- коврик овальної форми, вартість - 1000 грн;
- полушубок з хутра норки, вартість - 25000 грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2025,77 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.10.2024 року.
Суддя: А. А. Русіна