Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/7153/24
Провадження №1-кс/552/2375/24
16.10.2024 м. Полтава
Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, про вжиття заходів до звільнення ОСОБА_3 , -
До слідчого судді Київського районного суду м. Полтави 16 жовтня 2024 року надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, про вжиття заходів до звільнення ОСОБА_3 .
У вказаному клопотанні адвокат ОСОБА_2 зазначила, що 14 жовтня 2024 року близько 07:20 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приїхав до вокзалу "ПолтаваКиївська", де в приміщенні вокзалу його зупинили працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 і двоє поліцейських.
ОСОБА_3 наказали слідувати за представником ТЦК та поліцейськими до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 запевнив мого довірителя, що ця процедура займе 15- 20 хвилин.
Вже на місці представники ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , перевірили дані ОСОБА_3 та вилучили військово-обліковий документ (тимчасове посвідчення). Його сфотографували для військового квитка і направили для проходження ВЛК.
Перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , мій довіритель, ОСОБА_3 , повідомив службовим особам зазначеного державного органу про те, що він належить до Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, і його релігійні переконання не дозволяють йому проходити військову службу, носити військову форму та приймати присягу, а тому він не підлягає призову на військову службу за призовом по мобілізації. Розпорядженням Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області №361 від 13.11.2023 року він вже був направлений на невійськову (альтернативну) службу до Державного комерційного підприємства «Полтавське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» на посаду механіка протезно-ортопедичних виробів. Він проходить такий вид служби із 08 січня 2024 року.
Але представники ІНФОРМАЦІЯ_2 проігнорували відповідні документи, докази та пояснення.
Після проходження ВЛК ОСОБА_3 повідомили про те, що його мають намір мобілізувати попри те, що його релігійні переконання не дозволяють йому проходити військову службу та він вже проходить альтернативну (невійськову) службу.
Таким чином, незважаючи на ясно виражену відмову від проходження військової служби з мотивів особистих релігійних переконань, ОСОБА_3 шляхом примусу протиправно утримують на території ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14 жовтня 2024 року після 13:00 його змушували заповнити анкету соціально- психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ, але ОСОБА_3 відмовився.
Таким чином, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи поза межами наданих їм повноважень, незаконно утримують шляхом застосування тиску та примусу ОСОБА_3 .
Працівники правоохоронних органів на повідомлення про незаконне позбавлення волі належним чином не реагують.
Тому заявник просила доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Постановити ухвалу, якою негайно звільнити з-під незаконного утримання ОСОБА_3 , який утримується на території ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи питання щодо розгляду даного клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно зі ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За нормами ст. 26 КПК України слідчий суддя вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень згідно з цим Кодексом.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа вправі звернутись із адміністративними позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу і особисту недоторканість в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Мельник проти України" Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги клопотання виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Керуючись ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, про вжиття заходів до звільнення ОСОБА_3 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1