Справа № 161/15738/22
Провадження № 1-в/161/428/24
15 жовтня 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання засудженого ОСОБА_3 , поданого через ДУ «Луцький слідчий ізолятор», про перегляд покарання за вчинення правопорушення, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
представника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
24 вересня 2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про перегляд покарання за вчинення правопорушення, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
Заслухавши думку засудженого, якій вимоги клопотання підтримав повністю та просив їх задовольнити, представника ДУ «Луцький слідчий ізолятор», яка у вирішенні питання покладалась на розсуд суду, прокурора, яка вказала, що підстави для застосування до засудженого положень наведеного Закону відсутні, а тому у задоволенні клопотання просила відмовити, оглянувши та дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2024 року, зміненого в подальшому ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в частині покарання, ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Вказаними рішеннями судів встановлено, що ОСОБА_3 06 жовтня 2022 року вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, на суму 2633 грн. 33 коп.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць),установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01 січня 2022 року, тобто на момент вчинення діяння, ця сума становила 2481 грн.
Отже враховуючи, що ОСОБА_3 згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2024 року завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму 2633 грн. 33 коп., що перевищує два неоподатковуваних мінімума доходів громадян станом на день скоєння крадіжки (2481 грн.), відтак вчинене ним діяння є кримінально караним.
За таких обставин, клопотання засудженого ОСОБА_3 є таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст.369-372, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-ІХ, суд,
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 , поданого через ДУ «Луцький слідчий ізолятор», про перегляд покарання за вчинення правопорушення, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 15 жовтня 2024 року о 17 год. 00 хв.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1