Справа № 161/15745/23
Провадження № 2/161/3279/24
10 жовтня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі судового засідання Швед Н.В.
з участю: позивача - ОСОБА_1
представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку, -
13.09.2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку, вказуючи на те, що з 08.02.2021 року по 22.04.2021 року позивач працював кухарем у приватного підприємця ОСОБА_5 на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк. 23.04.2021 року його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на строкову військову службу. На поточний період ОСОБА_1 проходить строкову військову службу у в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Вказує, що до 18.07.2022 року особам, призваним на строкову військову службу, здійснювалась виплата середнього заробітку. Із довідки Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області від 14.07.2023 року № 11121/06/03-20-12-02-06 вбачається, що за період роботи 08.02.2021 року по 23.04.2021 року, тобто за 75 календарних днів, відповідач нарахував та виплатив позивачу 15146,93 грн. заробітної плати. Середньоденний заробіток позивача за весь період його роботи у відповідача становить 201,96 грн. (15146,93 / 75). Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу за період перебування на строковій військовій службі за період з 24.04.2021 по 18.07.2022 року, тобто за 451 календарний день, середній заробіток в сумі 91083,96 грн. (201,96 х 451 = 91083,96). Добровільно виконати передбачений законом обов'язок відповідач ухиляється, що змушує позивача звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення середнього заробітку. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за період перебування на строковій службі у сумі 91083,96 грн.
15.07.2024 року представником відповідачки подано до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що ОСОБА_1 був звільнений у ФОП ОСОБА_5 23.04.2021 року фактично за власним бажання. Після цього з позивачем було проведено усі належні розрахунки. Наказ про звільнення ОСОБА_1 не оскаржувався та є чинним. Також наголошує, що у даному випадку відбулося звільнення позивача із займаної посади кухаря, а не його увільнення у зв'язку з призовом на військову службу. Враховуючи наведене, а також те, що стороною позивача було недотримано строки звернення до суду із даним позовом, які визначені ст. 233 КЗпП України, просить суд у його задоволенні відмовити повністю.
Позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що з 08.02.2021 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду кухаря у ФОП ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується відповідною довідкою, виданою відповідачем та наказом про прийняття на роботу № 1 від 05.02.2021 року.
Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 0320-2023-0000422 від 13.07.2023 року.
30.04.2021 року позивача було призвано на строкову військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про дану обставину свідчить відповідна довідка № 680 від 07.05.2021 року.
У свою чергу, як вбачається із довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 415 від 16.03.2023 року, позивача призвано на строкову військову службу в сухопутні частини Державної прикордонної служби України на підставі протоколу засідання призовної комісії від 01.04.2021 року № 1.
Факт проходження служби ОСОБА_1 строкової військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 30.04.2021 року по 05.08.2021 року підтверджується відповідною довідкою № 138 від 04.04.2022 року.
Починаючи з 06.08.2021 року ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, що підтверджується відповідною довідкою № 12/62 від 23.02.2022 року.
Як вбачається із військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 останній звільнений із військової служби 11.04.2024 року.
Так, ОСОБА_1 було звільнено від роботи на посаді кухаря у ФОП ОСОБА_5 , у зв'язку з призовом на строкову військову службу в сухопутні частини Державної прикордонної служби України на підставі протоколу засідання призовної комісії від 01.04.2021 року № 1. Таке звільнення відбулося 23.04.2021 року.
У своєму позові ОСОБА_1 ставить питання про стягнення з ОСОБА_5 на свою користь середньомісячного заробітку за період з 24.04.2021 по 18.07.2022 року, у зв'язку з перебування на строковій службі на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, яка була чинна станом на 18.07.2022 року, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 року, - до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада» (далі Закон № 2352-ІХ).
Підставою для внесення вищевказаних законодавчих змін стала та обставина, що мобілізованим працівникам було забезпечено державою виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, держава взяла на себе обов'язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, що перебувають на військовій службі за контрактом) та при цьому з 19.07.2022 року зняла цей обов'язок з роботодавців.
Оскільки, Закон не має зворотної дії в часі, обов'язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом № 2352-ІХ.
Таким чином суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , як працівник, якого призвано на строкову військову службу, має право на отримання від свого роботодавця ФОП ОСОБА_5 середньомісячного заробітку за період з 24.04.2021 по 18.07.2022 року, оскільки позивач фактично був увільнений від роботи.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 0320-2023-0000422 від 13.07.2023 року, ОСОБА_1 за період роботи у відповідача з 08.02.2021 року по 23.04.2021 року (75 к.д.), отримав заробітну плату в загальному розмірі 15146,93 грн.
Відтак, середньоденний заробіток позивача становить 201,96 грн.
За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 та вважає, що з відповідача на користь останнього підлягає стягненню середньомісячний заробіток за період перебування на строковій службі з 24.04.2021 по 18.07.2022 року (451 к.д.) в загальному сумі 91083,96 грн.
Суд вважає безпідставними доводи сторони відповідача про порушення строків звернення із даним позовом, які визначені ст. 233 КЗпП України, оскільки як слідує із п. 1 Глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, на підставі ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
На підставі ст.ст. 119, 233, 238 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 263-265 ЦПК України, суд ,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за період перебування на строковій військовій службі з 24 квітня 2021 року по 18 липня 2022 року в сумі 91083 (дев'яносто одна тисяча вісімдесят три) грн. 96 коп.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ФОП ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Рішення в повному обсязі складено 15 жовтня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук