Справа № 947/33247/23
Провадження №2/523/2135/24
(заочне)
"14" жовтня 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого - судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 5-Г) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,
Установив
Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17848 грн. 80 коп., котрі понесені на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160480002829 відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 2 КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР з 14.07.2016 по 19.08.2016 року.
Згідно довідки-рахунку № 01-83/889 від 28.05.2019 року КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР, вартість бюджетних коштів витрачених бюджетною установою охорони здоров'я на лікування ОСОБА_2 , яка знаходилась на лікуванні в відділенні травматології № 2 КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР з 14.07.2016 по 19.08.2016 року складає 17848,80 гривень.
Отже, загальна сума бюджетних коштів витрачених КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР на лікування потерпілої від злочину складає 17848,80 гривень.
Вироком суду Київського району м. Одеси ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України визнаний винним та провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України, цивільний позов від імені лікарні на досудовому слідстві не подавався. Про наявність вироку суду позивач дізнався із повідомлення Прокуратури Київського району м. Одеси, листом від 30.08.2023 року.
Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній, що і стало підставою для звернення із зазначеним позовом до суду.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Бескровного Я. В. від 27 листопада 2023 року цивільну справу за позовом комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 5-Г) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Суворовського районного суду м. Одеси.
Справу отримано судом 17 січня 2024 року та передано судді Сувертак І. В. 19 січня 2024 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 19 січня 2024 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 18,19).
Відповідач про розгляд справи про розгляд справи повідомлявся належним чином (а.с. 23,24,30,31), причин неявки суду не сповістив та з заявою про відкладення розгляду справи не звертався, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався. Крім того відповідач про розгляд справи повідомлявся на офіційному веб-сайті суду. (а.с. 29).
Позивач надав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, проти проголошення заочного рішення не заперечував. (а.с. 33).
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін у загальному порядку та відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення за письмовою згодою представника позивача. (а.с. 33).
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160480002829 відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 2 КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР з 14.07.2016 по 19.08.2016 року.
Згідно довідки-рахунку № 01-83/889 від 28.05.2019 року КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР, вартість бюджетних коштів витрачених бюджетною установою охорони здоров'я на лікування ОСОБА_2 , яка знаходилась на лікуванні в відділенні травматології № 2 КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР з 14.07.2016 по 19.08.2016 року складає 17 848,80 гривень. (а.с. 7).
Отже, загальна сума бюджетних коштів витрачених КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР на лікування потерпілої від злочину складає 17 848,80 гривень.
Вироком (ухвалою) суду Київського району м. Одеси ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України визнаний винним та провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України, цивільний позов від імені лікарні на досудовому слідстві не подавався. Про наявність вироку суду позивач дізнався із повідомлення Прокуратури Київського району м. Одеси, листом від 30.08.2023 року. (а.с. 4,5).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.
Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Згідно з довідки - розрахунку №01-83/889 від 28.05.2019р. цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (надалі Порядок), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.
Пунктом 4 Порядку вказано, що стягнені в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховується до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР в повному обсязі.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнявся від сплати судового збору при подачі позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 5-Г) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , грошові кошти у розмірі 17 848 грн. 80 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 80 коп.) на користь Держави, в особі КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5-Г, р/р НОМЕР_1 , АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 02774415).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , грошові кошти у розмірі 17 848 грн. 80 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 80 коп.) на користь Держави, в особі КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5-Г, р/р НОМЕР_1 , АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 02774415) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2024 року.
Суддя