Справа № 513/563/24
Провадження № 2/513/608/24
Саратський районний суд Одеської області
15 жовтня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.
при секретарі судового засідання Русавській Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення юридичних фактів та визнання права власності у порядку спадкування за законом, суд -
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вельчеву Н.М. звернувся до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення юридичних фактів та визнання права власності у порядку спадкування за законом.
В позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день своєї смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім' входили син ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_5 .
Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді:
1/110 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 267,1766 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 8/1, співвласником якої є ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА №273430, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ;
1/302 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 50,6168 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 50-52, співвласником якої є ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА №273428, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №571/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ;
земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,56 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, кадастровий номер: 5124581100:01:003:0248, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ОД №017104, виданого Саратською районною державною адміністрацією 05 листопада 2004 року на підставі розпорядження №266/А-04 від 28 квітня 2004 року на ім'я ОСОБА_4 .
Позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері, який прийняв спадщину у встановлений законом строк, шляхом подання нотаріусу відповідної заяви.
25 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заведена спадкова справа № 475-2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Однак, постановами приватного нотаріуса від 04 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки з визначенням їх частки. Крім того, допущена помилка у правовстановлюючих документах у прізвищі спадкодавця « ОСОБА_6 » замість правильного « ОСОБА_7 », та не підтверджено родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем, як між матір'ю та сином, через виявлення розбіжності у написанні прізвища спадкодавця як « ОСОБА_7 » у свідоцтві про її смерть та паспорті спадкоємця як « ОСОБА_6 », що позбавляє позивача реалізувати свої права на спадкування.
Враховуючи викладене, позивач просить:
встановити факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між матір'ю та сином;
встановити факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/110 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 267,1766 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 8/1, належну згідно списку співвласників земельної ділянки до державного акту серії ЯА № 273430 за №68 - ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 273430, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ;
визнати за позивачем право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 : на 1/110 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 267,1766 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 8/1, співвласником якої є ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 273430, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ; 1/302 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 50,6168 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 50-52, співвласником якої є ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА №273428, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №571/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,56 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, кадастровий номер: 5124581100:01:003:0248, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ОД №017104, виданого Саратською районною державною адміністрацією 05 листопада 2004 року на ім'я ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 08 травня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вельчева Н.М. у підготовче засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно. До суду представник позивача направила заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи. Подав до суду письмову заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.
Третя особа ОСОБА_3 також не з'явився у судове засідання, направив до суду заяву у якій не заперечує проти задоволення позову, справу просив розглянути у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторони, повідомленої про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України, у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із такого.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зоря Саратського району Одеської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 травня 2017 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису № 241 від 10 травня 2017 року.
Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді:
1/110 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 267,1766 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 8/1, співвласником якої є ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА №273430, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ;
1/302 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 50,6168 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 50-52, співвласником якої є ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА №273428, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №571/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ;
земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5600 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, кадастровий номер: 5124581100:01:003:0248, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ОД №017104, виданого Саратською районною державною адміністрацією 05 листопада 2004 року на підставі розпорядження №266/А-04 від 28 квітня 2004 року на ім'я ОСОБА_4 .
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.
В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.
Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
По положенню ст.ст.1258, 1261, 1262 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач у справі є сином спадкодавця ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину у встановлений законом строк, шляхом подання нотаріусу відповідної заяви. 25 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заведена спадкова справа № 475-2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки Зорянського старостинського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 05 квітня 2024 року № 198, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті разом із ним проживали та вели спільне господарство син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; невістка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інші особи, які були зареєстровані та проживали за вказаною адресою відсутні.
Як вбачається з копії спадкової справи № 475-2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадкоємцями за законом є її сини ОСОБА_2 (відповідач у справі) та ОСОБА_1 (позивач у справі).
Постановами приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 04 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , у зв'язку з не підтвердженням родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, як між матір'ю та сином, через виявлення розбіжності у написанні прізвища спадкодавця як « ОСОБА_7 » у свідоцтві про її смерть та паспорті спадкоємця як « ОСОБА_6 », а також відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки з визначенням їх частки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вбачається, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
З роз'яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008р. "Про судову практику у справах про спадкування" вбачається, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем.
З представлених позивачем суду документів на встановлення особи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Зоря Саратського району Одеської області народився " ОСОБА_8 ", мовою оригіналу, про що свідчить копія свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 , виданого 28 квітня 1964 року Зорянською сільською радою Саратського району Одеської області на підставі актового запису № 39 від 28 квітня 1964 року, відомості про батька вказані як « ОСОБА_9 », про матір « ОСОБА_10 ».
14 серпня 2000 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , згідно з яким останній значиться як « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с. Зоря Саратського району Одеської області.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 15 жовтня 2024 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є сином спадкодавця ОСОБА_4 . Брати ОСОБА_13 та ОСОБА_14 виросли у селі, закінчили Зорянську школу. Після ОСОБА_15 одружився та переїхав в смт Сарата Одеської області, де проживає і до теперішнього часу. Його брат ОСОБА_16 залишився проживати з батьками. Вони є близькими родичами сім'ї ОСОБА_6 , часто зустрічалися, проводили разом свята. ОСОБА_15 постійно піклувався про матір, підтримував її матеріально. З братом у нього добрі стосунки, спору між ними немає.
Тобто, з вказаного слідує, що спадкодавець ОСОБА_4 є матір'ю позивача ОСОБА_1 , а зазначення прізвища матері у свідоцтві про її смерть як « ОСОБА_7 » та прізвища позивача у паспорті як « ОСОБА_6 » є різним перекладом з російської на українську мову.
Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому засіданні можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть спадкодавця серії НОМЕР_1 , виданого 10 травня 2017 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису № 241 від 10 травня 2017 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зоря Саратського району Одеської області померла ОСОБА_4 .
Тоді як у Державному акті серії ЯА № 273430, виданому Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, на право спільної часткової власності на 1/110 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 267,1766 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 8/1, співвласником зазначена ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою, виданою директором СВК «Дружба» ОСОБА_3 15 жовтня 2024 року вих. № 136, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була працівником КСП «Дружба» та отримала сертифікат на земельну частку (пай).
12 квітня 2024 року за № 9/24.5-118, Саратським відділом державної реєстрації цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) позивачу відмовлено у внесенні змін у прізвище спадкодавця з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 », оскільки при реєстрації смерті останньої було надано остаточне лікарське свідоцтва про смерть, в якому прізвище померлої зазначено « ОСОБА_7 » на підставі паспорту померлої.
Тобто, з вказаного слідує, що зазначення прізвища спадкодавця у свідоцтві про її смерть як « ОСОБА_7 » та правовстановлюючому документі як « ОСОБА_6 » є помилковим.
Відповідно до ч.1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат».
Згідно зі ст. ч.1 ст.81 та ч. 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі, зокрема, спадкування.
Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 вказаної постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.
На момент відкриття спадщини спадкодавець мав право власності на вищезазначену земельну ділянку, а спадкоємець вчасно прийняв спадщину за законом.
Пунктами 4.15, 4.20 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок), передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно; видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
Згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Тобто у встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не видавалось, оскільки відсутній право встановлювальний документ на земельну ділянку.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до пункту а), частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 3.1. листа).
У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації.
За такого, позивач, як спадкоємець за законом, своєчасно прийняв спадщину після смерті матері, відповідач позовні вимоги визнав, юридично позивач не може оформити свої спадкові права за відсутності у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку з визначенням частки, які б підтверджували право власності померлої на дане нерухоме майно, оскільки така не визначалася, а також через не підтвердження родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, як між матір'ю та сином, розбіжності у написанні прізвища спадкодавця у правовстановлюючому документі та свідоцтві про її смерть, а тому суд вважає, що позивач правомірно набув право власності на земельні ділянки та враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, він не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання фактів родинних відносин, належності спадкодавцю правовстановлюючого документа та визнання за ним права власності на нерухомість в порядку спадкування за законом.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.
У зв'язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані позивачем обставини такими, що не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).
Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов:
-визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України;
-відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин;
-якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз'яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст.82 ЦПК України, є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.
Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Керуючись ст. ст. 12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення юридичних фактів та визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Зоря Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_4 .
Встановити факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/110 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 267,1766 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 8/1, згідно списку співвласників земельної ділянки до державного акту серії ЯА № 273430 за №68, титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 273430, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженцем с. Зоря Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_4 , право власності у порядку спадкування за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 :
1/110 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 267,1766 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 8/1, належну згідно списку співвласників земельної ділянки до державного акту серії ЯА № 273430 за №68 - спадкодавиці ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 273430, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 ;
1/302 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 50,6168 га, в межах території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 50-52, належну згідно списку співвласників земельної ділянки до державного акту серії ЯА № 273430 за №68 - спадкодавиці ОСОБА_4 , титульним власником, згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 273430, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження №574/А-04 від 30 листопада 2004 року, є ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Дата складення повного рішення 15 жовтня 2024 року.
Суддя В. С. Миргород