Справа № 496/3124/23
16 жовтня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
законної представниці малолітнього правопорушника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
представниці служби у справах дітей - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12023162250000306 від 22.04.2023 відносно малолітнього правопорушника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 9-го класу Йосипівського ліцею Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України,
До Овідіопольського райсуду Одеської області згідно ухвали ОАС від 13.09.2023 за правилами територіальної підсудності надійшло клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітнього правопорушника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, затвердженого Біляївською окружною прокуратурою Одеської області в якому, старший слідчий СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, за погодженням з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області просить суд, застосувати до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусовий захід виховного характеру у виді передачі малолітнього під нагляд матері ОСОБА_5 строком 3 роки, мотивуючи це тим, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 24.02.2022 року указом Президента України № 64/2022 введено на території України воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі указів Президента України від 18.04.22 № 259/2022, від 17.05.22 р. № 341/2022, від 12.08.22 р. № 573/2022, від 07.11.22 № 757/2022 р., від 06.02.23 № 58/2023 р.
Так, 05.04.2023, приблизно о 20 год. 00 хв., малолітній Вишневський, знаходячись біля будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, умисно, таємно, з метою таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 , перелізли через паркан, яким огороджений вказаний будинок, проникнувши на територію вказаного домоволодіння, а звідки, через отвір у вхідних дверях, проникли всередину жилого будинку, звідки викрали шуроповерт ТМ «Makita DF-457», серійний номер 05195433Y, вартістю 2000 грн., зарядний пристрій для акумулятора від шуруповерту ТМ «Makita BL 18136», серійний номер 801462А7, вартістю 1500 грн., електричну дриль ТМ «Makita DP4010», серійний номер 00001565К, вартістю 4000 грн., два електричних подовжувачі довжиною по 50 м., ТВС 3х2,5, загальною вартістю 1250 грн.
Після чого, малолітній Вишневський разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_8 , матеріальну шкоду в розмірі 8750 грн.
Таким чином, Вишневський скоїв суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання, яке просив суд задовольнити, з яким погодилися малолітній правопорушник Вишневський, визнавши вину та вищевказані обставини суспільно небезпечного діяння скоєного ним спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, його законна представниця та захисник, і проти чого не заперечувала представниця служби у справах дітей.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надіславши до суду клопотання, в якому, просив суд провести судове засідання без його участі, задовольнивши клопотання прокурора про застосування відносно малолітнього Вишневського примусові заходи виховного характеру.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.22 КК України - кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
Згідно ст.105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 15.05.2006 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, судам роз'яснено, що в кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорити можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.
Відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
У відповідності до ч.1 ст.292 КПК України - клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.
Приписами ст.498 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Умовами ст.499 КПК України передбачено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з'ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою. За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.500 КПК України - судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з'явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами цього Кодексу. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Згідно ст.501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.
Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Одночасно з цим, відповідно до ст.502 КПК України, ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з'ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.
Відповідно до ст.498 КПК України, малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вперше вчинив суспільно небезпечне діяння у віці 13 років, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за вказаний злочин, характеризується позитивно, навчається в Йосипівському ліцеї Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, виховується в неповній сім'ї, однак вітчим та мати мають вплив на поведінку сина, на обліку у лікаря нарколога та психіатра, а також на обліку в службі у справах дітей Маяківської сільської ради та секторі ювенальної превенції Одеського РУП № 2 не перебуває, а також не є суб'єктом вказаного злочину, на думку суду, стосовно останнього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає клопотання обґрунтованим відповідно до приписів ст.105 КК України та ст.501 КПК України, і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.27,291,292,501,503,512-513 КПК України, Постановою Пленуму ВСУ №2 від 15.05.2006 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»,
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітнього правопорушника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України - задовольнити.
Застосувати до малолітнього правопорушника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - примусові заходи виховного характеру у виді його передачі під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 3 (три) роки.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 30-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1