Справа № 592/15619/24
Провадження № 1-в/592/526/24
15 жовтня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , засудженого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву засудженого ОСОБА_4 , 1983 року народження, про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
ОСОБА_4 звернувся до Ковпаківського районного суду м.Суми з заявою про приведення вироку Путивльського районного суду Сумської області від 28.08.2023 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024.
У ході судового розгляду засуджений ОСОБА_4 заяву підтримав та просив задовольнити.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання щодо звільнення засудженого від покарання за діяння, яке наразі не є кримінально караними.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684грн.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Путивльського районного суду Сумської області від 28.08.2023 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Путивльського районного суду Сумської області від 19.01.2023 визначено обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Вироком Путивльського районного суду Сумської області від 28.08.2023 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України за таємне викрадення чужого майна за епізодами, які мали місце 05.04.2023 року на суму 5606грн., 10.05.2023 року на суму 798грн.
Враховуючи те, що вартість викраденого майна по першому епізоду крадіжки, становить 5606грн., що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 рік - 2684грн., вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінальним правопорушенням - злочином.
Суд враховує, що вироком Путивльського районного суду Сумської області від 28.08.2023 року засудженому ОСОБА_4 було призначено одне покарання за ч. 4 ст. 185 КК України (за двома епізодами злочинів), а не за окремим епізодом, що унеможливлює застосування положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 до покарання за цим вироком суду.
Крім того, за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09.11.2023 року, який набрав законної сили 11.12.2023 року, ОСОБА_4 засуджений за ч.4 ст.185 КК України за таємне викрадення чужого майна 05.03.2023 року на суму 385грн., що станом на день вчинення крадіжки є меншим 2684грн.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином діяння, за вчинення яких засуджено ОСОБА_4 вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09.11.2023 року наразі не може вважатись кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мініму ми доходів громадян.
Частиною 2 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджений ОСОБА_4 , усунута законом, на підставі ч.2 ст.74 КК України його необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09.11.2023 року за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України.
Вважати ОСОБА_4 таким, що засуджений за вироком Путивльського районного суду Сумської області від 28.08.2023 року за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 років 01 місяць.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, ст. ст. 372, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від призначеного покарання за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09.11.2023 року за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений за вироком Путивльського районного суду Сумської області від 28.08.2023 року за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 років 01 місяць.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми, а засудженим - протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1