Справа № 141/848/16-ц
Провадження №6/141/18/24
16 жовтня 2024 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук С.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 від 14.10.2024 на дії державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа у справі № 141/848/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,
14.10.2024 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 від 14.10.2024 на дії державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа у справі № 141/848/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, відповідно до змісту якої заявник просить суд:
- скасувати заборгованість по аліментах, що виникла за період з 16.08.2016 по 04.05.2024;
- зобов'язати Липовецький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити перерахунок сплати аліментів;
- повернути ОСОБА_1 , як боржнику за виконавчим провадженням, стягнуту суму аліментів.
Дослідивши скаргу від 14.10.2024 на дії державного виконавця та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Крім того, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 (у частині, що не суперечить нормам ЦПК України, що діє з 15.12.2017 у редакції Закону України від 03.10.2017), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання.
Крім того, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Таким чином, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
Також подана скарга від 14.10.2024 у випадку оскраження дій органу ДВС згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України має розглядатись судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, а саме на стадії виконання судового рішення у справі № 141/848/16-ц.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Натомість, подана скарга від 14.10.2024 не відповідає наведеним вище вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме не містить:
- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості заявнику відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін;
- виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- підтвердження заявника про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Окрім того, заявнику необхідно визначитися із суб'єктним складом сторін, оскільки, враховуючи приписи ч. 1 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник (в даному випадку - боржник), а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги - як заінтересовані особи (стягувач ( ОСОБА_2 ) та орган ДВС, дії якого оскаржуються).
Однак, у скарзі від 14.10.2024 зазначено в якості позивача ОСОБА_1 , відповідачем - Липовецький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
Також суд звертає увагу заявника, що статтею 183 ЦПК України унормовано загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Отже, даною нормою закону встановлено обов'язок заявника направити копію заяви (скарги) іншим учасникам справи (провадження).
Натомість, станом на день подачі до суду скарги від 14.10.2024 на дії державного виконавця матеріали скарги не містять доказів її направлення іншим учасникам справи № 141/848/16-ц.
Згідно ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Поряд з цим, суд зауважує, що у поданій скарзі ОСОБА_1 разом із вимогами про оскарження дій органу ДВС одночасно заявлено вимоги про повернення стягнутих сум аліментів та вимога згідно положень ст. 197 СК України, які, в свою чергу, мають розглядатись в порядку позовного провадження, визначеному нормами ЦПК України.
Окрім того, у п. 1 прохальної частини скарги від 14.10.2024 позивач ОСОБА_1 просить суд прийняти позовну заяву до виконання.
Пунктом 9 ст. 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Так, відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання непов'язаних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Судом установлено, що заявником у поданій до суду скарзі від 14.10.2024 на дії державного виконавця заявлено такі вимоги, а саме: 1) скасувати заборгованість аліментах, що виникла за період з 16.08.2016 по 04.05.2024; 2) зобов'язати Липовецький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити перерахунок сплати аліментів.
Також заявлено вимогу повернути ОСОБА_1 , як боржнику за виконавчим провадженням, стягнуту суму аліментів. При цьому у поданій скарзі від 14.10.2024 не вказано та не конкретизовано до кого пред'явлена дана вимога та хто має повертати стягнуту суму (орган ДВС чи стягувач).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 р. у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).
Відтак, суд зауважує, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про скасування заборгованості по аліментах, що виникла за період з 16.08.2016 по 04.05.2024, відповідно до вимог ст. 197 СК України, а також вимоги про повернення стягнутої суми аліментів (з конкретизацієї відповідної особи, до якої вона пред'явлена) мають розглядатись у порядку позовного провадження за правилами, визначеними розділом ІІІ ЦПК України, оскільки виникають із сімейних правовідносин, у той час як вимоги скарги про зобов'язання органу щодо здійснення перерахунку сплати аліментів слід розглядати за правилами, визначеними розділом VII ЦПК України, (на стадії виконання судового рішення у справі № 141/848/16-ц), що, в свою чергу ускладнює розгляд справи, оскільки об'єднані вимоги, викладені у скарзі, мають різний порядок їх розгляду та різні процесуальні наслідки їх розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу у випадку коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
На підставі наведеного, враховуючи, що заявником при зверненні до суду порушено правила об'єднання позовних вимог з вимогами про оскарження дій органу ДВС на стадії виконання судвого рішення, а також відсутність доказів направлення скарги іншим учасникам справи № 141/848/16-ц, суд вважає, що вказану скаргу від 14.10.2024 слід повернути заявнику.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Принагідно суд зауважує, що заявник не позбавлений права повторно звернутись до суду в окремому порядку із позовом про скасування заборгованості по аліментах, що виникла за період з 16.08.2016 по 04.05.2024, відповідно до вимог ст. 197 СК України, а також із відповідною скаргою на дії органів ДВС у справі № 141/848/16-ц в установленому нормами ЦПК України порядку.
Керуючись ст.ст. 10, 185, 188, 183, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
1. Скаргу ОСОБА_1 від 14.10.2024 на дії державного виконавця та додані до неї документи повернути заявнику.
2. Примірник копії скарги від 14.10.2024 долучити до матеріалів справи № 141/484/16-ц.
3. Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду у справі № 141/848/16-ц, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Також заявник вправі повторно звернутись до суду в окремому порядку, визначеному нормами ЦПК України, із позовом про скасування заборгованості по аліментах, що виникла за період з 16.08.2016 по 04.05.2024, відповідно до вимог ст. 197 СК України.
Згідно ст. 354 ЦПК України ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.В. Климчук