Справа № 597/521/24Головуючий у 1-й інстанції Торська І.В.
Провадження № 33/817/645/24 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
15 жовтня 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2024 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за даною статтею у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.
Згідно постанови, суд визнав доведеним вчинення правопорушення за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення серія ААБ №005245 від 03 квітня 2024 року, а саме що згідно протоколу серія ААБ №005245 від 03 квітня 2024 року о 02 год. 27 хв. в с.Угриньківці по вул. Л.Українки, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Мерседес-Бенц спрінтер, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ і в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2024 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що він участі в судовому засіданні не брав, копію оскаржуваної постанови отримав 02 серпня 2024 року, а апеляційна скарга подана 12 серпня 2024 року. Зазначає, що:
транспортним засобом ОСОБА_1 не керував, за кермом перебувала інша особа;
працівники поліції без дозволу зайшли на територію домогосподарства ОСОБА_1 та вчиняли до нього фізичне насильство, залякували тим, що затримають та в кайданках доставлять у відділок поліції;
ОСОБА_1 будь-яких порушень ПДР України не вчиняв, доказів працівниками поліції надано не було;
працівниками поліції не дотримано процедури оформлення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення;
суд першої інстанції безпідставно не допитав свідків-очевидців події, і як наслідок прийняв хибне рішення;
постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №339054 від 03 квітня 2024 року, оскаржена ОСОБА_1 до Заліщицького районного суду, і до сьогоднішнього дня ще не розглянута.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Заліщицького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2024 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями і є поважними.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серія ААБ №005245 від 03 квітня 2024 року; постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №339054 від 03 квітня 2024 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Заліщицької ЦМЛ від 03 квітня 2024 року; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено, що такий огляд не проводився щодо ОСОБА_1 ; відеозаписах із нагрудних відеокамер поліцейських та відеозапису із реєстратора службового автомобіля працівників поліції.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові по цій справі не вбачається.
Доводи апелянта про те, що транспортним засобом ОСОБА_1 не керував, а за кермом перебувала інша особа, а також те, що він будь-яких порушень ПДР України не вчиняв, є безпідставні, так як спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №005245 від 03 квітня 2024 року, який узгоджується з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 03 квітня 2024 року о 02 год. 27 хв. в с.Угриньківці по вул. Л.Українки, керував транспортним засобом марки Мерседес-Бенц спрінтер, з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
Так, даними відеозапису зафіксовано розмову ОСОБА_1 із працівником поліції, з приводу того, що він керував транспортним засобом в комендантську годину, на що останній не висловлює жодних заперечень з приводу порушення ним комендантської години. Крім того, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 визнав той факт, що він керував транспортним засобом, так як на вимогу працівника поліції пред'явити посвідчення водія, ОСОБА_1 заявив: “я не маю, без посвідчення їду» (файл VID240403-022152F-000000-000000-0044.MOV з 02:24:45 по 02:25:55 год) .
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені матеріали справи містять відомості, які поза розумним сумнівом підтверджують як факт керування ОСОБА_1 своїм автомобілем, так і порушення ним комендантської години як підставі зупинки автомобіля під його керуванням.
Також, даними відеозапису із реєстратора службового автомобіля (файл Відео WhatsApp, дата_ 2024-04-03 о 05.37.20_04e6d743.mp4) зафіксовано як транспортний засіб марки Мерседес-Бенц спрінтер, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо перед тим, як до нього під'їхав автомобіль патрульної поліції, після чого з місця водія вийшов ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно це саме він вийшов з автомобіля з місця водія.
Показання допитаних в ході апеляційного розгляду свідків ОСОБА_2 , який є братом ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , яка є його дружиною, апеляційний суд оцінює критично, як такі що спрямовані на сприяння уникненню останнім адміністративної відповідальності, оскільки ці свідки перебувають із ОСОБА_1 у родинних та сімейних стосунках, а їх показання містять суперечності між собою, поясненнями ОСОБА_1 на місці події та в судовому засіданні. Так, ОСОБА_2 стверджував, що це він керував автомобілем Мерседес-Бенц спрінтер, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , а після зупинки на місце водія пересів його брат ОСОБА_1 . Однак, згідно відеозаписів нагрудних камер працівників поліції безпосередньо після зупинки автомобіля з нього вийшов лише ОСОБА_1 , який спочатку заявив, що керує автомобілем без посвідчення водія, а потім почав стверджувати, що автомобілем керувала дружина. При цьому, будь-які інші особи, окрім ОСОБА_1 , безпосередньо після зупинки поряд з автомобілем відеозаписами нагрудних камер поліцейських чи реєстратора їх службового автомобіля не зафіксовані. За весь час поки тривало спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції і оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 на місці події так і не з'явився.
Крім наведеного, твердження, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, спростовуються копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №339054 від 03 квітня 2024 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП за те, що він 03 квітня 2024 року о 02 год. 27 хв. в с.Угриньківці, керуючи транспортним засобом не увімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху, а під час перевірки документів як водій не пред'явив посвідчення водія і реєстраційний документ.
Відомостей про скасування вказаної постанови в апеляційній скарзі не вказано і в ході апеляційного розгляду не надано, отже на даний час вона не скасована і набрала законної сили.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, а викладені у протоколі відомості відповідають фактичним обставинам справи. Істотних недоліків, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом матеріали справи не містять, а тому суд апеляційної інстанції оцінює критично твердження апелянта про те, що працівниками поліції не дотримано процедури оформлення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що працівники поліції без дозволу зайшли на територію домогосподарства ОСОБА_1 та вчиняли щодо нього неправомірні дії, оскільки стверджуючи в апеляційній скарзі, що дії працівників поліції були незаконними апелянт не наводить жодних відомостей про оскарження таких дій поліції в порядку, передбаченому КАС України, або до правоохоронних органів вищого рівня. Крім того, з наявних у матеріалах цієї справи відеозаписів нагрудних камер працівників поліції не вбачається з боку працівників поліції неправомірних дій щодо ОСОБА_1 . Також, з цих відеозаписів видно, що зафіксовані ними події узгоджуються з даними протоколу.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, а саме не допитав свідків-очевидців події, так як клопотання про їх допит в судовому засіданні ОСОБА_1 не заявляв і в матеріалах справи таке його клопотання відсутнє. Окрім того, наявні в матеріалах справи докази в сукупності беззаперечно вказують на доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2024 року, відносно нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя