Справа № 447/2339/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/945/24 Доповідач: ОСОБА_2
09 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
за апеляційною скаргою прокурора Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України, -
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 ( одна тисяча двадцять ) гривень.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 09.08.2024року о 01:00год. знаходячись на дворі біля будинку по АДРЕСА_2 , під час раптового виниклого конфлікту із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, прикладаючи фізичну силу, тримаючи у правій руці мобільний телефон нанесла один удар по голові потерпілій, внаслідок чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді забійної підшкірної гематоми в лобній ділянці зліва, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_6 умисно нанесла легке тілесне ушкодження, тобто вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України.
На вирок суду прокурор Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просить вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 15.08.2024 стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У решті вирок залишити без змін.
В апеляційній скарзі зазначає, що санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року. Отже, найбільше покарання у виді штрафу становить п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, санкцією вказаної частини статті не передбачено можливості призначення покарання у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині вироку судом не наведено даних про застосування більш жорсткішого покарання ніж передбачено чинною нормою Кримінального Кодексу України при призначенні покарання за ч. 1 ст. 125 КК України.
Натомість судом визнано доведеним вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та у вироку зазначено, що призначаючи обвинуваченій покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка за місцем свого проживання характеризується типово, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, її вік, стан здоров'я, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставина, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд приходить до висновку про обрання покарання обвинуваченій у межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу, що буде достатнім для виправлення її та запобігання вчиненню нею кримінальних правопорушень в майбутньому.
Прокурор вважає, що суд першої інстанції вищевказані вимоги кримінального закону залишив поза увагою та визначив ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, який не передбачений санкцією ч.1 ст. 125 КК України - більше верхньої межі, встановленої санкцією цієї статті, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На апеляційний розгляд з'явився прокурор, інші учасники кримінального провадження не з'явились та про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу частково, просив вирок змінити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, так прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченої та правильності кваліфікації її дій, вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання, відтак апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення у вказаних межах.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ст. 22 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Суд апеляційної інстанції, згідно із ч. 1 ст. 408 КГІК України, змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню та незастосування закону, який підлягає застосуванню.
ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Санкція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , вищевказані вимоги кримінального закону залишив поза увагою та визначив ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень, який не передбачений санкцією ч.1 ст. 125 КК України - більше верхньої межі, встановленої санкцією цієї статті, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині вироку судом не наведено даних про застосування більш жорсткішого покарання ніж передбачено чинною нормою Кримінального Кодексу України при призначенні покарання за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відтак, ОСОБА_6 слід вважати засудженою за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 850 грн, а відповідно, вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України необхідно змінити в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу прокурора Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_8 задоволити частково.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженою за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 850 грн.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4