Справа № 464/5268/23 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/811/1912/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
26 вересня 2024 року м.Львів
Справа № 464/5268/23
Провадження № 22ц/811/1912/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» - адвоката Стернюка Володимира Андрійовича на рішення Сихівського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 21 травня 2024 року, у складі судді Шашуріної Г.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за послуги з газопостачання,-
встановив:
10 серпня 2023 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з газопостачання у сумі 40 290,43 грн. основного боргу; 15 189,49 грн. інфляційних втрат та 2 811,50 грн. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань щодо сплати за комунальні послуги.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 31 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Львівгаз збут» заборгованість за надані послуги з газопостачання у сумі 27 816,95 грн.; інфляційні втрати у сумі 3 679,94 грн. та 3 % річних у сумі 958 грн. В решті позову відмовлено.
Стягнуто на користь позивача із кожного відповідача по 498,12 грн. судового збору.
Рішення суду в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, оскаржує позивач. Вважає рішення суду в оскарженій частині незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду у зазначеній частині скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову. Вказує, що судом першої інстанції порушено норми ст.267 ЦК України в частині застосування позовної давності та не враховано правові позиції Верховного Суду, оскільки іншими відповідачами не зроблено заяв про застосування строків позовної давності. Враховуючи наведене вважає, що позов в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спожитий природний газ у сумі 40 290,43 грн., а також інфляційнтх втрат у сумі 15 189,49 грн. та 3% річних у сумі 2 811,50 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Указане не заперечується сторонами та підтверджується відповідями із Єдиного державного демографічного реєстру від 14 серпня 2023 року та відповіддю Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 18 серпня 2023 року.
За адресою цієї квартири позивачем надавалися послуги з постачання природного газу.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 1 грудня 2020 року утворилася заборгованість за спожитий природний газ у сумі 40 290,43 грн. Інфляційні втрати становлять 15 189,49 грн., 3 % річних - 2 811,50 грн. за період з 1 січня 2021 року по 1 квітня 2023 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду строк позовної давності за період з липня 2015 року по лютий 2017 року (відповідно до розрахунку боргу) був пропущеним, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 27 816,95 грн. основного боргу, за період з березня 2017 року по травень 2023 року. В решті позову відмовлено за пропуском позовної давності.
Рішення суду оскаржується в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, а тому в іншій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції
Оскаржуване рішення в частині, у якій таке переглядається мотивоване наступним.
Частинами 3 і 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу і позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст.264 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачами частково було сплачено у березні 2020 року заборгованість у сумі 304,82 грн., відтак перебіг позовної давності переривався.
Разом з тим, пунктами 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У відповідності до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Такий неодноразово продовжувався та діяв до 24:00 год. 30 червня 2023 року.
Указом Президента України № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.
Надалі дію воєнного стану неодноразово було продовжено та такий триває і на даний час.
На момент звернення до суду позовна давність за період з липня 2015 року по лютий 2017 року (відповідно до розрахунку боргу) пропущено.
З урахуванням спливу позовної давності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 27 816,95 грн основного боргу, за період з березня 2017 року по травень 2023 року, згідно із нарахуванням боргу.
Розглядаючи вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 15 189,49 грн. та 3 % річних у сумі 2 811,50 грн. за період з 1 січня 2021 року по 1 квітня 2023 року, суд дійшов наступного.
Положеннями ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (у редакції на час звернення до суду) встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
За вимогами ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 3 679,94 грн. та 3 % річних у сумі 958,00 грн. за період з 1 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду не встановлені.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» залишити без задоволення.
РішенняСихівського районного суду міста Львова від 31 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2024 року.
Головуючий -______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк