125/2013/24
2-а/125/16/2024
15.10.2024 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області
в особі судді Салдан Ю. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказав, що постановою № 6700 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.09.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. У постанові зазначено, що 27.08.2024 ОСОБА_1 було доставлено до об'єднаного мобілізаційного центру м. Вінниця. Під час перевірки на вимогу пред'явити військово-обліковий документ він пояснив, що в нього з собою його не було.
Позивач вказував, що він є учасником бойових дій, має право на відстрочку від мобілізації, оскільки з дружиною є багатодітною сім'єю, на утриманні троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дочка ОСОБА_3 є інвалідом дитинства. Всі діти проживають з ним і дружиною однією сім'єю. В постанові про накладення штрафу зазначено, що обставини, що пом'якшують відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП відсутні. Просив суд врахувати його сімейний стан, наявність трьох дітей, дитину інваліда, права на відстрочку.
На підставі викладеного просив суд скасувати постанову № 6700 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати.
Відповідач надіслав відзив, в якому зазначив, що 27.08.2024 до об'єднаного мобілізаційного центру м. Вінниця військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 було доставлено громадянина ОСОБА_1 . Під час перевірки, на вимогу уповноваженої особи пред'явити військово-обліковий документ, громадянин ОСОБА_5 повідомив, що y нього відсутній військово-обліковий документ військовозобов'язаного. Таким чином, спричинив порушення вимог частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в зв'язку з цим останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Вказував, що позивач, будучи військовозобов'язаним, зобов'язаний мати при собі військово-обліковий документ, а не залишати його вдома, чи взагалі не мати. Крім того, наявність посвідчення учасника бойових дій, та наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не звільняє військовозобов'язаного від передбаченого законодавством обов'язку мати при собі військово-обліковий документ. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, тягар доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається саме на орган, який прийняв таке рішення.
Судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення № 6700 від 09.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладено штраф у сумі 17000 гривень за те, що 27.08.2024 року до об'єднаного мобілізаційного центру м. Вінниця військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 було доставлено ОСОБА_1 . Під час перевірки, на вимогу уповноваженої особи пред'явити військово-обліковий документ, громадянин ОСОБА_1 повідомив, що нього відсутній військово-обліковий документ військовозобов'язаного. Такими діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 (зі змінами) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Таким чином, враховуючи те, що в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні») введено воєнний стан та проводиться загальна мобілізація згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», (зі змінами, внесеними Указом Президента України №470/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації») громадянин ОСОБА_1 , не маючи при собі військово-облікового документа, спричинив порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У згаданій постанові зазначено, що при встановленні розміру штрафу на виконання загальних правил накладення стягнення, що передбачені статтею 33 КУпАП, було встановлено, що особа тимчасово не працює. Обставини, що пом'якшують відповідальність, відповідно до статті 34 КУпАП, відсутні. Обставиною, що обтяжує покарання вказано вчинення правопорушення в умовах надзвичайних обставин - воєнного стану.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 13.07.2018, орган що видав 0514.
За даними витягу з реєстру територіальної громади № 2024/011305946 від 18.09.2024, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.09.2014, яке видано виконавчим комітетом Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрували шлюб 26.09.2014, актовий запис №3. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_1 .
Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.10.2014, яке видано виконавчим комітетом Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області, у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 01.10.2014, яке видано виконавчим комітетом Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області, у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 03.08.2015, яке видано виконавчим комітетом Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області, у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з довідкою Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 18.09.2024 № 219, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім'ї входять: дружина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з медичним висновком про дитину-інваліда № 2102, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наявне захворювання та інвалідність з дитинства. Вказане підтверджується рішенням лікарсько-консультативної комісії при Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні від 19.04.2018.
Згідно з посвідченням, виданим Барською районної адміністрацією НОМЕР_8, ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_8 є багатодітною сім'єю.
У ОСОБА_1 є військовий квиток серії НОМЕР_6 , за ланими якого він перебуває на обліку в запасі.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується даними посвідчення серії НОМЕР_7 від 04.02.2016.
Згідно з повідомленням АТ «Укрпошта» ОСОБА_9 17.09.2024 особисто одержала повідомлення про надходження рекомендованого відправлення номер 0600285713096, тобто лише за два дні до спливу строку оскарження постанови. Позов до суду подано 27.09.2024, тобто протягом десяти днів з дня отримання повідомлення про надходження поштового відправлення.
Відповідач не надав інших доказів щодо вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 .
За таких обставин суд визнає поважними причини пропуску строку на звернення до суду, оскільки з моменту надходження копії постанови до закінчення строку на її оскарження у позивача не було достатньо часу для підготовки обґрунтованої позовної заяви, отримання правничої допомоги.
Ухвалою судді Барського районного суду Вінницької області від 15.10.2024 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 в справі про адміністративне правопорушення № 6700 від 09.09.2024.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,
Згідно з частиною 1 статті 34 КУпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі (частина 2 статті 34 КУпАП).
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію .
Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років (пункти 3, 5 частини 1 вказаної статті).
Факт відсутності у нього при собі військово-облікового документа під час перевірки документів уповноваженою особою ОСОБА_1 не заперечував.
Отже, діяння, вчинене ОСОБА_1 , формально містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Однак, оскільки частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення правопорушення в особливий період, до якого належить і воєнний стан, то врахування обставини воєнного стану повторно ще як обставини, яка обтяжує відповідальність, є неправомірним.
Крім того, при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в порушення приписів статті 33 КУпАП не було з'ясовано і враховано даних про особу винного, а саме тих обставин, що він є учасником бойових дій, є багатодітним батьком і має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, одна з яких дитина з інвалідністю.
Відповідно до статті 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не було враховано, що обставини, як обтяжують адміністративну відповідальність, відсутні, не враховано даних про особу винного, а саме тих обставин, що він є учасником бойових дій, що свідчить про належне виконання ним свого військового обов'язку перед Батьківщиною, а також тих обставин, що ОСОБА_1 є багатодітним батьком і має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, одна з яких дитина з інвалідністю, тобто є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Не враховано також наслідків для суспільних відносин у сфері оборони та мобілізації, спричинених відсутністю у момент перевірки уповноваженою особою при собі військово-облікових документів, які є малозначними, оскільки не спричинили шкоди мобілізаційним заходам чи обороноздатності країни, не були пов'язані із ухиленням від військового обліку чи ухиленням від військової служби.
Не врахувавши вказаних обставин, що мають значення для прийняття рішення, не оцінивши наслідків вчиненого діяння, суб'єкт владних повноважень дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 штрафу у значному розмірі, котрий є непропорційним заходом з огляду на малозначність спричиненої суспільним відносинам шкоди.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, а саме малозначність наслідків, з огляду на відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, враховуючи особу винного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю порушення.
При оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення (частина 2 статті 284 КУпАП).
Відповідно до частин 3-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З наведених мотивів, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, постанову № 6700 в справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2024 - скасувати, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення і оголосити йому усне зауваження, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно з правилами статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До позовної заяви додано витяг з договору про надання правової допомоги від 27.09.2024, укладений між адвокатом Шевчук Н. Й. та Ковалем В. С. У пункті 3 договору зазначено, що розмір гонорару визначається за угодою сторін.
Отже, доказів понесених судових витрат на правничу допомогу суду не надано.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то витрати на сплату судового збору слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову № 6700 в справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2024, ухвалену ІНФОРМАЦІЯ_9 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення і оголосити йому усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Витрати на сплату судового збору слід віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 15.10.2024.
Суддя Юлія САЛДАН