Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/11513/2024
м. Київ Справа № 760/13677/23
15 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гончарука Михайла Петровича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В. у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,-
У червні 2023 року представник Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
В обгрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідач є власником квартири та споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменовано на ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).
Повідомленням визначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідач отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у газеті остання не надала жодних повідомлень про відмову від надання зазначених послуг.
Відповідно до п. 1.1. договору ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» зобов'язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж), а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Зазначає, що відповідач не сплачує в повному обсязі послуги з центрального постачання холодної води та послуг з водовідведення. У зв'язку з цим, за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2023 року заборгованість відповідача становить 22250 гривень 70 копійок.
З огляду на вище викладене просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість яка складається з: 22250 гривень 70 копійок - заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги; 2909 гривень 64 копійки - три проценти річних; 14355 гривень 56 копійок - інфляційні втрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 22250 гривень 70 копійок, інфляційні втрати в розмірі 14355 гривень 56 копійок, три проценти річних у розмірі 2909 гривень 64 копійки та 2684 гривні судового збору
Не погоджуючись з рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року, 30 квітня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гончарук Михайло Петрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції в частині задоволених вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахував надані позивачем розрахунки заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, відповідно до яких за період з 01.05.2016 року по 31.03.2023 року заборгованість апелянта складається з 22 250,79 грн. - заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, 2м 909,64 грн. як три процента річних та 14355,56 грн. інфляційні витрати. Натомість зазначене не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Повідомлення-рахунку позивача на оплату комунальних послуг за вересень 2023 року в колонці "Борг (+) Переплата (-) 01.09.2023 року" зазначено що на 01 вересня 2023 року борг Апелянта дорівнював 16086,93 грн., а в сусідній колонці "Оплата у вересні 2023 року» ." зазначено, що борг в тій самій сумі у вересні апелянтом погашено, що в свою чергу підтверджується квитанцією АТ "Універсал банк" від 17.09.2023 року.
Вказує на те, що апелянт тривалий час перебувала за межами України у зв'язку з чим не мала можливості подати зазначені докази.
Окрім того, просить суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин які виникли до 12 березня 2017 року.
04 вересня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що ПрАТ «АК «Київводоканал» засобами поштового зв'язку направило до Солом'янського районного суду міста Києва позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2023 року у розмірі 22 250,70 грн, три проценти річних у розмірі 2 909, 64 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 355, 56 грн, а також судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26.06.2023 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Також судом було встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву. Разом з тим, відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа була вирішена за наявними матеріалами.
Вказує на те, що відповідач в апеляційній скарзі посилається на сплату нею основного боргу за житлово-комунальні послуги, що була частково предметом позову у справі № 760/13677/23, у вересні 2023 року та просить закрити провадження в цій частині.
Звертає увагу суду на те, що позов ПрАТ «АК «Київводоканал» до суду подано у червні 2023 року, суд першої інстанції відкрив провадження у справі також у червні 2023 року, то на момент звернення позивачем із позовом та відкриття провадження у справі основний борг за спожиті житлово-комунальні послуги не був оплачений, тобто предмет спору був наявний. Отже, сплата заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачем свідчить про визнання нею основного боргу і правомірність заявлених позовних вимог ПрАТ «АК «Київводоканал».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК«Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ«АК«Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири.
04 квітня 2018 року між ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ОСОБА_1 укладено договір №0220855про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відповідно до умов якого ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язалось своєчасно надавати послуги відповідної якості з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідач зобов'язалась своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, визначених договором.
Відповідно до довідки ПрАТ «АК «Київводоканал» від 12 травня 2023 року №4305/8/8/02-23 ОСОБА_1 має заборгованість перед ПрАТ «АК «Київводоканал» станом на 30 квітня 2023 року за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 22 211,51 грн. та за абонентське обслуговування в розмірі 39,19 грн.
Згідно з розрахунком, зробленим позивачем, за період з травня 2016 року по березень 2023 року заборгованість відповідача становить 22250 гривень 70 копійок - заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги; 2909 гривень 64 копійки - три проценти річних; 14355 гривень 56 копійок - інфляційні втрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
09 листопада 2017 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII на підставі якого втратив чинність Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтями 7, 8Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У доводах апеляційної скарги відповідач просив застосувати строк позовної.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
У справі, яка переглядається, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності доказів отримання відповідачем копії позовної заяви, що свідчить про позбавлення відповідача можливості надати зауваження на доводи позовної заяви, у тому числі, скористатись правом подання заяви про застосування позовної давності у суді першої інстанції, що є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідачапро застосування позовної давності у спорі.
Колегією суддів апеляційного суду враховується, що позивач звернувся до суду з цим позовом 14 червня2023 року, тобто, після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період, що виник до 12 липня 2020 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20.
Із цим позовом ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до суду 14 червня 2023 року, однак, враховуючи, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02 квітня 2020 року, відповідно не є пропущеним строк позовної давності щодо платежів, строк сплати яких станом на 02 квітня 2017 року не завершився.
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Вирішуючи по суті вимоги позивача, з урахуванням положень статті 13 ЦПК України (в межах заявлених вимог), колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем станом на 30 квітня 2023 року утворилась заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення 18 801,01 грн., три проценти річних у розмірі 2 254,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 936,58 грн. та плата за абонентське обслуговування 39,19 грн., а всього- 32 031,03 грн.
В частині простроченої заборгованості з оплати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з травня 2016 року по березень 2017 року позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, а тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для застосування наслідків його спливу.
Разом з тим, колегія суддів не приймає надані відповідачем докази сплати наявної заборгованості в вересні 2023 року, оскільки такі докази були подані вже після ухвалення рішення у даній справі та під час ухвалення рішення у даній справі у суду першої інстанції були відсутні зазначені докази.
В апеляційній скарзі представник відповідача просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19) та у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).
З огляду на те, що з позовом представник ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва у червні 2023 року, а частину наявної заборгованості відповідач сплатила в вересні 2023 року, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
За результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково (81,05%), а тому понесені позивачем судові витрати, за подання позовної заяви у розмірі 2 175,38 грн., слід покласти на відповідача.
При поданні апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. За результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу було задоволено на 18,95%, а тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 688,45 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 263, 274, 279, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гончарука Михайла Петровича задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», (код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість по сплаті за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення 18 801,01 грн., три проценти річних у розмірі 2 254,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 936,58 грн., плата за абонентське обслуговування 39,19 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 175,38 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», (код ЄДРПОУ 03327664) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 688,45 грен.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: